№ 24210569, 18.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/102/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей в сумі 18 843, 68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулось з позовом до Південної митниці, в якому просить стягнути шкоду, заподіяну внаслідок надання недостовірних відомостей в сумі 18 843, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей стосовно заробітної плати по колишнім працівникам, які перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, надміру виплачені пенсії, у зв'язку з чим за період з 01.01.2006 року по 01.05.2007 року виникла переплата у загальному розмірі 18 843, 68 грн. У зв'язку з тим, що витрати по надміру виплаченим пенсіям понесені УПФУ внаслідок надання недостовірних відомостей страхувальником, позивач вважає, що, обов'язок про відшкодування покладено на Білгород-Дністровську митницю. Позивач зазначив, що на підставі наказу Державної митної служби України від 28.02.2007 р. № 172 «Про припиненя Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць»було припинено Білгород-Дністровську митницю шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць, останню визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності. Наказами Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008 р. та № 8С від 23.07.2008 р. Приморську та Кучурганську митниці ліквідовано без правонаступництва. Згідно листа Державної митної служби України № 14/1-3244 від 01.11.2011 р. Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ Держмитслужби від 14.10.2010 № 1218).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що Південна митниця не є правонаступником Білгород - Дністровської митниці, з вини якої виникла переплата у сумі 18843,68 грн., оскільки відповідно до наказу Держмитслужби України № 172 від 28.02.2007 "Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць" Білгород-Дністровську митницю припинено шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць та визнано правонаступниками Білгород -Дністровської митниці Приморську, Ізмаїльську та Кучурганську митниці в межах визначених зон діяльності. В подальшому Кучурганську та Приморську митниці а також митний пост "Білгород-Дністровський" Південної митниці було ліквідовано без правонаступництва (накази ДМСУ № 61 від 29.01.2008року та № 804від 23.07.2008року). Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ ДМСУ № 1218 від 14.10.2010 року). Отже, Південна митниця є правонаступником лише Ізмаїльської митниці, яку згідно з пунктом 1 наказу Державної митної служби України від 28.02.2007 № 172 визнано правонаступникрм Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності. Окрім того, відповідач зазначив, що кошторисом витрат Південної митниці не передбачено здійснення виплат, які виникли з вини ліквідованої Білгород-Дністровської митниці.

Протокольною ухвалою суду від 17.04.2012 року залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області.

Представник Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином та завчасно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

На підставі заяв про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 призначено пенсію відповідно до закону України «Про державну службу»(а.с.6-11).

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 31.05.2006 р., яка надає право для перерахунку пенсій на дату підвищення заробітної плати посадовим особам митних органів, 05.10.2006 р. вищевказаними пенсіонерами до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський були надані довідки про заробітну плату, видані Білгород-Дністровською митницею, з відповідними заявами для проведення перерахунку пенсій з 01.01.2006 р. (а.с.18-23).

На підставі п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії»управлінням було здійснено перерахунок на підставі поданих заяв і довідок.

Білгород-Дністровська митниця листом (вих. № 13/01-3030 від 28.04.2007 р.) відкликала раніше надані довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані (а.с.24).

Згідно протоколів від 23.04.2007р., за період з 01.01.2006 р. по 01.05.2007 р. у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей виникла переплата у загальній сумі 18843 грн. 68 коп., а саме: ОСОБА_7 у сумі 712 грн. 80 коп., ОСОБА_6 у сумі 4860 грн. 00 коп., ОСОБА_5 у сумі 485 , 92 грн., ОСОБА_4 у сумі 796, 96 грн., ОСОБА_8 у сумі 4860 грн., ОСОБА_2 у сумі 7128,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII від 05.11.1991 року встановлена відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії, відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.200 року передбачено порядок утримання надміру виплачених сум пенсій.

Згідно ч. 1 зазначеної статті суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 15 статті 106 Закону України № 1058-IV від 07.07.2011 р. встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2006 р. по 01.05.2007 р. у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей щодо заробітної плати колишніх працівників, УПФУ надміру виплачено пенсії зазначеним працівникам у загальній сумі 18843 грн. 68 коп., а саме: ОСОБА_7 у сумі 712 грн. 80 коп., ОСОБА_6 у сумі 4860 грн. 00 коп., ОСОБА_5 у сумі 485 , 92 грн., ОСОБА_4 у сумі 796, 96 грн., ОСОБА_8 у сумі 4860 грн., ОСОБА_2 у сумі 7128,00 грн.

Згідно наказу Держмитслужби України № 172 від 28.02.2007р. "Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць" припинено Білгород-Дністровську митницю шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць та визнано правонаступниками Білгород -Дністровської митниці Приморську, Ізмаїльську та Кучурганську митниці в межах визначених зон діяльності.В подальшому Кучурганську та Приморську митниці, а також митний пост "Білгород-Дністровський" Південної митниці було ліквідовано без правонаступництва (накази ДМСУ № 61 від 29.01.2008р., № 804 від 23.07.2008р.). Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці (наказ ДМСУ № 1218 від 14.10.2010р.).

Південна митниця є правонаступником лише Ізмаїльської митниці, яку згідно з пунктом 1 наказу Державної митної служби України № 172 від 28.02.2007р. визнано правонаступником Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності.

Статтею 15 Митного кодексу України встановлено, що митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У відповідності до Класифікатора митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій, затвердженого наказом Державної митної служби України №355 від 26.04.2006 року, зоною діяльності Ізмаїльської митниці бу Ізмаїльський, Чілійський, Кенійський, Болградський, Татарбунарський, Арцизький, Тарутинський, Саратський райони Одеської області, за винятком митного оформлення транспортних засобів, що належать громадянам, які постійно або тимчасово проживають у цих районах.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Південна митниця не є правонаступником Білгород - Дністровської митниці, з вини якої виникла переплата у сумі 18843,68 грн. та приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області не надано суду відповідних належних доказів в підтвердження та обґрунтування того, в чому-саме полягає порушення прав, охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, Південною митницею в межах даної справи.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та пояснення, викладені усно в судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою ст.71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області неправомірні, безпідставні, документально непідтверджені, отже не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей в сумі 18 843, 68 грн., - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 травня 2012 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.