№ 22471059, 05.03.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/309/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

при секретарі - Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23.01.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0005322320 від 07 листопада 2011 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що однією з обставин, на які посилається ДПІ у м. Чернігові, приймаючи податкове повідомлення-рішення, є відсутність у ТОВ «Хаммер гмбх» документів, що підтверджують перевезення товару. Відповідач не звернув уваги на те, що обов'язок перевезення товару було покладено на контрагента ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС», мотивуючи це тим, що ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС» відсутнє за своїм місцезнаходженням, а отже відсутні документи, що підтверджують перевезення, а тому взаємовідносини між ТОВ «Хаммер гмбх» та ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС» є удаваними та нікчемними. Вважають, що така обставина як не встановлення місцезнаходження ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС», не може свідчити про не проведення господарських операцій, відсутність фактичного їх здійснення, чи неможливість провадження цим суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності. Акт перевірки ДПІ Печерського району м. Києва, на яке посилається ДПІ у м. Чернігові, яким встановлено, що взаємовідносини між ТОВ “Хаммер ГМБХ” та ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" здійснені з метою штучного формування податкового кредиту ТОВ “Хаммер ГМБХ” та не містять реального товарного характеру, не є остаточним документом, а несе лише інформаційні дані. В ході перевірки ДПІ у м. Чернігові було надано всі документи, що підтверджують господарські відносини між ТОВ «Хаммер гмбх» та ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС», які мали б бути у ТОВ «Хаммер гмбх», а ДПІ у м. Чернігові, в свою чергу, не вказано жодного доказу, який би підтвердив порушення ТОВ «Хаммер гмбх» законодавства та не встановлено жодного факту, який й би спростував правильність документального оформлення операцій між зазначеними контрагентами, не доведено відсутність товарів чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів від ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС» до ТОВ «Хаммер гмбх». Посилання ДПА у Чернігівській області та Державної податкової служби України на те, що у ТОВ «Хаммер гмбх» повинні бути документи, що підтверджують перевезення отриманого товару, а також, що ТОВ «МЕГА МАКС ПЛЮС» не мало необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не знаходять фактичного підтвердження, адже наявність можливостей вести господарську діяльність не підтверджується наявністю власного транспорту чи складських приміщень - вони можуть бути орендовані, що підтверджується довідкою №53 від 13.01.2012 року про результати зустрічної звірки ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. Таким чином, вважають, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушеннями чинного законодавства та ґрунтується акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, що складений з порушенням встановленого порядку, а отже податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та зазначили, що перевіркою ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансово-господарська діяльність ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про відсутність цивільної праводієздатності ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та підприємствами-постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Крім того, операції ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим посадові особи ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у березні 2011 року, що свідчить про те що правочини між ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Внаслідок зазначеного, перевіркою ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" було встановлено відсутність обєктів оподаткування податком на прибуток в розумінні ст. 134 р. III Податкового Кодексу України, податком на додану вартість в розумінні ст. 185 р. V Податкового Кодексу України при придбанні продажу товарів (послуг) у березні 2011 року, та визначено, що ці угоди носять фіктивний характер. Враховуючи вищевикладене, актом перевірки ТОВ “Хаммер ГМБХ” від 18.10.2011 року було встановлено, що взаємовідносини між ТОВ “Хаммер ГМБХ” та ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" на загальну суму ПДВ 360116,00 грн. здійснені з метою штучного формування податкового кредиту ТОВ “Хаммер ГМБХ” та не містять реального товарного характеру. В акті перевірки визначено, що податкові накладні, виписані ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" за березень 2011 року ТОВ “Хаммер ГМБХ” на суму ПДВ 360116,00 грн. суперечать вимогам п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже наслідки нікчемного договору не можуть впливати на формування податкового кредиту звітного податкового періоду ТОВ “Хаммер ГМБХ” по взаємовідносинам з ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС”. Внаслідок зазначеного, згідно з актом перевірки ТОВ “Хаммер ГМБХ” від 18.10.2011 року перевіркою було встановлено завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 360116,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 360116,00 грн. у звязку із порушенням п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

18.10.2011 р. працівниками ДПІ у м.Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість задекларованого за березень 2011 р. при проведенні господарських правовідносин з ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС". За результатами перевірки було складено акт № 2968/23/32601708 від 18.10.2011 р. (а.с.11-24).

Перевіркою було встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.134, ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених підприємством нечинними; п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.6 ст. 201, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за березень 2011 року на суму 360116 грн. Підставами для зазначених висновків слугували: відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів - договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, тощо) та акт від 15.08.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., складений Державною податковою інспекцією в Печерському районі.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005322320 від 07 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 360117,00 грн., а саме: 360166,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (том №1 а.с.38).

Не погоджуючись з винесеним ДПІ у м. Чернігові податковим повідомленням-рішенням, позивач 16.11.2011 р. подав до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області скаргу (том №1 а.с.39-42), однак рішенням Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 01.12.2011р. № 2230/10/25-020 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том №1 а.с.43-50).

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 01.12.2011р. № 2230/10/25-020, позивач 12.12.2011 р. подав до Державної податкової служби України скаргу (том №1 а.с.51-55), однак рішенням Державної податкової служби України від 29.12.2011р. № 4508/8/10-2315 про результати розгляду скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення №0005322320 від 07 листопада 2011 року та рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 01.12.2011р. № 2230/10/25-020 - залишені без змін, а скарга - без задоволення (том №1 а.с.56-61).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1, 134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.185.1. ст185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.201.6 ст.200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.10.2003 року (том №1 а.с.116).

Згідно витягу з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності товариства є оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (том №1 а.с.117-118).

01.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА МАКС ПЛЮС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №145, яким постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених договором. Сторони домовились, що поставки товару будуть здійснювати окремими партіями. Конкретні умови поставок окремих партій товару визначаються в погоджених сторонами заявках, товарних накладних (том №1 а.с.148-151).

Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах доставки на склад покупця силами продавця.

Відповідно до п.4.3 договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем, в момент її отримання у місці поставки, відповідно до накладних, виписаних постачальником на фактично поставлену кількість продукції. Факт приймання товару за кількістю та якістю підтверджується підписанням покупцем відповідних накладних на отриману партію продукції.

На підтвердження виконання вказаного договору постачальник передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткова накладна №14 від 01.03.2011 р. (том №1 а.с.152-163,176-177), податкові накладні (том №1 а.с.164-175).

Податкові накладні були включені до реєстру отриманих податкових накладних (том №1 а.с.178-181).

На підтвердження оплати ТОВ “Хаммер ГМБХ”, отриманих від ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" товарів, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та банківські виписки (том №2 а.с.179-235).

Позивач для зберігання товару орендує склади за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Мила, вул.Комарова, 23-є, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2011 р. (том№1 а.с.189-194).

В судовому засіданні було прослідковано подальшу реалізацію придбаного позивачем товару у ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" на прикладі 3 найменувань товару, а саме: фарба високотемпературна, автошампунь з поліруючим ефектом 500 мл, платиновий суперблиск. Його отримання та облік на складі підтверджується картками рахунку: 281 за березень 2011 р. (том №1 а.с. 208, 219, том №2 а.с.118-120).

З матеріалів справи вбачається, що платиновий суперблиск було продано та поставлено ТОВ «АТЛ» згідно видаткової накладної №3111644 від 30.03.2011 р. (том №1 а.с.217-219).

Фарба високотемпературна була продана та поставлена ТОВ «Епіцентр К» згідно укладеного договору поставки №1319/АГ/10 від 01.04.2010 р. (том №1 а.с.230-237).

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними №3110962 від 03.03.2011 р. (том №2 а.с.121), №3111099 від 04.03.2011 р. (том №2 а.с.122), №3111026 від 09.03.2011 р. (том №2 а.с.128), №3111099 від 11.03.2011 р. (том №2 а.с. 130-131), №3111139 від 14.03.2011 р. (том №2 а.с.137), №3111281 від 16.03.2011 р. (том №2 а.с.140), №3111288 від 16.03.2011 р. (том №2 а.с.141), №3111315 від 18.03.2011 р. (том №2 а.с.142), №3111332 від 21.03.2011 р. (том №2 а.с.144), №3111333 від 21.03.2011 р. (том №2 а.с. 145), №3111373 від 22.03.2011 р. (том №2 а.с.146),№3111394 від 22.03.2011 р. (том №2 а.с.147-148), №3111466 від 24.03.2011 р. (том №2 а.с.151), №3111479 від 24.03.2011 р. (том №2 а.с.152) та товарно-транспортними та подорожніми листами.

Крім того, отримання товару підтверджують довіреності виписані ТОВ «Епіцентр К» на отримання товарів від

Автошампунь з поліруючим ефектом 500 мл було реалізовано ТОВ «Механіка-Суми» згідно видаткової накладної №3111089 від 10.03.2011 р. (том №1 а.с.220-221), ТОВ Інтертрейд-авто» згідно видаткової накладної №3111305 від 17.03.2011 р. (том №1 а.с.223-224) та №3111654 від 30.03.2011 р. (том №1 а.с.225-226).

Як встановлено в судовому засіданні позивач орендує автотранспорт, що підтверджується договорами оренди автомобілів від 30.09.2010 р. №30/09/2010-5, №30/09/2010-1 (том №1 а.с.196-206). Зазначеними автомобілями позивач поставляє покупцю товар, місце завантаження та місце розвантаження вказується в товарно-транспортних накладних та подорожніх листах (том №2 а.с.124-127, 133-136, 153-162, 164-172).

Тобто, ТОВ “Хаммер ГМБХ” має первинні документи, які належить складати залежно від його зобовязань в господарських операціях, та має для цього необхідні фізичні та технічні можливості: на підприємстві працює 42 особи, орендуються офісні та складські приміщення, а також транспортні засоби для здійснення поставки товару чисельним контрагентам, з якими працює позивач.

Щодо договору купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" №145 від 01.03.2011 р. суд вважає, що дана господарська операція мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних (том №1 а.с.152-177 ), відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ “Хаммер ГМБХ”, наявні всі належні первинні документі, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність, зазначених представником відповідача, товарно-транспортних накладних на перевезення товару згідно договору купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" №145 від 01.03.2011 р. не може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, оскільки реальність господарських операцій, повязаних з господарською діяльністю позивача, доведена в судовому засіданні та підтверджена первинними документам, а доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортні послуги не спростовують наведеного висновку, оскільки надати товар у розпорядження покупця у пункт поставки зобовязаний постачальник (ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС"). Таким чином, зважаючи на закріплений обовязок за постачальником обовязок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника (ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС"), а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммер гмбх" товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності операцій.

Крім того, довідкою №53 від 13.01.2012 року про результати зустрічної звірки ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. було підтверджено реалізацію ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" товарів ТОВ Хаммер гмбх" згідно видаткових накладних №14 та №15 від 01.03.2011 р. на суму 360116,17 грн. (том №1 а.с.131). Звіркою ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, серед яких зазначена і господарська операція з ТОВ “Хаммер ГМБХ”.

Докази, які як вважає відповідач доводять порушення законодавства з боку позивача, а саме: акт від 15.08.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., складений Державною податковою інспекцією в Печерському районі (том №1 а.с.89-101), та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 06.07.2001р. ( том №2 а.с.236-238), на думку суду свідчать про порушення порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з боку контрагента ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС", про що також свідчить довідка №53 від 13.01.2012 року про результати зустрічної звірки ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та пояснення директора ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС"( том № 2 а.с.239-244).

А обовязок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, і порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податку.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем в судовому засіданні документи відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, та підтверджують факт поставки та передачі товару від ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС", а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" в сумі 360116,00 грн.

Таким чином, повністю просліджується та підтверджується реальність (товарність) щодо придбання позивачем товарів у ТОВ "МЕГА МАКС ПЛЮС" та подальшого їх продажу.

Крім того, податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0005322320 від 07 листопада 2011 року.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача, використання їх в господарській діяльності та надання всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0005322320 від 07 листопада 2011 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0005322320 від 07 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.