№ 22286572, 28.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6954/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю

представника позивача ОСОБА_2, за довіреністю

представника позивача ОСОБА_3, за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_4, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301, № 0001362301, № 0001352301, винесених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 20.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301, № 0001362301, № 0001352301, винесених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси спільно з фахівцями Державної податкової адміністрації в Одеській області планової виїзної перевірки Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року був складений та підписаний акт перевірки від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення рішення від 10.06.2011 року № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803083 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200770, 75 грн., № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8996381 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2249095, 25 грн., № 0001362301 про збільшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2423532 грн., № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3032930 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12319 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки перевіряючих не відповідають дійсності, належним чином не підтверджені відповідними доказами та доводами, необґрунтовані та суперечать вимогам чинного законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (а.с.9-16, т.3).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»зареєстроване 23.04.1998 року виконавчим комітетом Одеської міської ради в якості юридичної особи та на час перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.02.2011 року № 175/23-02/34, від 11.04.2011 року № 296/23-02/74, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 1 квартал 2011 року, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801 (а.с. 10-104, т.1).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження на 1656166 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2009 року в сумі 961 грн., за 4 квартал 2009 року 588397 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 0 грн., за 2 квартал 2010 року 0 грн., за 3 квартал 2010 року 8668946 грн., за 4 квартал 2010 року 3852831 грн. на підставі поданих документів: декларацій з податку на прибуток підприємства, додатку К 1/1 до декларацій, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 201 «Сировина та матеріали», 202 «Покупні напівфабрикати та комплектуючі», 203 «Паливо», 204 «Тара та тарні матеріали», 209 «Інші матеріали», 22 «МБП», 281 «Товари на складі», 282 «Товари продукти харчування», виписок з розрахункових рахунків, встановлено заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів»на 290000 грн. В акті перевірки зафіксовано, що позивачем вівся податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів з порушенням встановленого порядку п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків К-т 631, Д-т 20, 22, 281, 282 балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33231017 грн. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів накладних на придбання та продаж, актів про використання та списання балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33231 017 грн. Перевіркою встановлено, що балансова вартість запасів на кінець 4 кварталу 2010 року, яка відображена у рядках А, А1, А2, А3, А4,Ю А5, А6 додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток дорівнює 32941017 грн., що не відповідає даним первинних документів та даним бухгалтерського обліку та занижена на 290000 грн. В результаті встановленого порушення підприємством був занижений валовий доход по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»за 4 квартал 2010 року на 290000 грн.

Перевіркою повноти валових витрат встановлено їх завищення на 1556166 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року 359300 грн., 1 квартал 2010 року 1114266 грн., 2 квартал 2010 року 82600 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2009 р. в сумі 637639 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 0 грн., за 1 квартал 2010 року - 365554 грн., за 2 квартал 2010 року 275616 грн., 3 квартал 2010 року 199178 грн., за 4 квартал 2010 року 234950 грн., на підставі поданих документів: виписки банку по розрахунковим рахункам, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахункам бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», 84 «Інші операційні витрати», 951 «Відсотки за кредит»встановлено завищення задекларованих показників у рядку 04.13 декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»на 190000 грн. Перевіркою зафіксовано, що позивачем були безпідставно включені до складу валових витрат витрати в сумі 190 000 грн. при відсутності первинних документів, підтверджуючих зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно наданих до перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку підприємства та даних податкового обліку підприємства витрати, які позивач мало право відобразити у рядку 04.13 декларації «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»дорівнюють: 1 квартал 2010 року 258154 грн.: 192951 грн. відсотки банку за користування кредитними коштами, 65203 грн. комунальні послуги, очистка стоків, вивіз сміття; 2 квартал 2010 року - 193016 грн.: 142051 грн. відсотки банку за користування кредитними коштами, 50965 грн. комунальні послуги, очистка стоків, вивіз сміття. Згідно даних рядку 04.13 декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»підприємством відображені витрати за 1 квартал 2010 року в сумі 365554 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 275616 грн., відхилення дорівнює в 1 кварталі 2010 року 107400 грн., в 2 кварталі 2010 року 82600 грн. Таким чином, позивачем були завищені валові витрати на 190000 грн.

В результаті допущених позивачем порушень п. 1. 23 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою встановлено заниження податку на прибуток, що включено до загальної суми 803083 грн., в тому числі, по періодам: 4 квартал 2009 року на 179650 грн., 1 квартал 2010 року 530283 грн., 2 квартал 2010 року 20 650 грн., 4 квартал 2010 року 72500 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за перевірений період встановлено їх заниження у сумі 12771773 грн. у рядку 1 декларацій «операції, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків»та у рядку 9 декларацій «Усього податкових зобовязань», в тому числі, по періодам: липень 2009 року 1291203 грн., вересень 2009 року 289982 грн., жовтень 2009 року 4262016 грн., грудень 2009 року 1671453 грн., січень 2010 року 431640 грн., квітень 2010 року 54037 грн., травень 2010 року 770828 грн., червень 2010 року 2934946 грн., липень 2010 року 545718 грн., вересень 2010 року 289704 грн., жовтень 2010 року 230246 грн.

Вказане порушення встановлено, виходячи з того, що основним видом діяльності підприємства позивача є здійснення експортних операцій власних приладів та обладнання військового призначення, здійснення операцій з надання послуг по ремонту літаків та їх агрегатів військового призначення на території підприємства позивача, замовником яких є нерезиденти. Підприємством позивача отримане відповідне посвідчення, яким підтверджено реєстрацію в Державній службі експортного контролю України як субєкта здійснення міжнародних передач товарів, згідно висновків експертизи якої зафіксовано, що підприємство позивача не має повноважень Кабінету Міністрів України на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, міжнародні передачі заявлених до реєстрації товарів військового призначення підприємство може здійснювати через уповноважену на це Урядом України Державну Компанію «Укрспецекспорт»та її дочірні підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з ремонту техніки та обладнання військового призначення на підставі укладених договорів комісії з Державною компанією «Укрспецекспорт» та її дочірніми підприємствами. На виконання договорів комісії ДП «Укрспецекспорт»та її дочірні підприємства (Комісіонери), імпортують техніку та обладнання військового призначення, оформлюють відповідні ВМД на імпорт (у яких виступають імпортерами) та передає імпортовану техніку на територію заводу ДП МОУ «Одесавіаремсервіс»(Комітент) для проведення ремонтних робіт. Імпортовані техніка та обладнання ремонтуються силами та потужностями заводу позивача на його території та передаються за актами прийому-передачі ДП «Укрспецекспорт», які оформлюють ВМД і у якості експортера виступає ДП «Укрспецекспорт», при цьому підприємство позивача у ВМД зазначається як особа відповідальне за фінансове врегулювання, ні як експортер, ні комітент, ні власник товару. Позивач застосовував «0»ставку ПДВ при складанні актів прийому-передачі виконаних ремонтних робіт. За даними бухгалтерського обліку ДП МОУ «Одесавіаремсервіс»вказані операції відображено наступними проводками: отримана від ДП «Укрспецекспорт»техніка та обладнання оприбутковуються по складському обліку, де кожній одиниці присвоюється інвентаризаційний номер, після чого майно передається за накладною на переміщення у виробництво до відповідного цеху та обліковується на позабалансовому рахунку. Формування собівартості виконаних робіт Дт 23 Кт 202, 201, 661, … готова продукція Дт 26 Кт 23, Собівартість реалізації Дт 90 Кт 26, Дохід від реалізації Дт 36 Кт 70, Розрахунок з замовником Дт312 Кт 36.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивач виконував ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавав їх на користь ДП «Укрспецекспорт»(або його дочірніх підприємств) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом замовником (відсутні імпортні та експортні ВМД, де саме імпортером та експортером виступав ДП МОУ «Одесавіаремсервіс»).

Такі дії позивача привели до порушення позивачем п. 3.1. ст. 3, п. 6.5. ст. 6, пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження ним податку на додану вартість в сумі 8996381 грн., у тому числі, у липні 2009 року в сумі 582635 грн., у серпні 2009 року 607478 грн., у жовтні 2009 року 4294124 грн., у травні 2010 року 2754959 грн., у червні 2010 року 2754959 грн., у липні 2010 року 396292 грн., у серпні 2010 року 180906 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 3032930 грн., у тому числі, у вересні 2010 року на 2782817 грн., у листопаді 2010 року 184601 грн., у грудні 2010 року 65512 грн., заниженню залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2423532 грн. та завищенню відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 7356 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевірений період встановлено його завищення всього у сумі 287428 грн., у тому числі по періодам: грудень 2009 року 71860 грн., лютий 2010 року 81302 грн., березень 2010 року 120071 грн., листопад 2010 року 6839 грн., грудень 2010 року 7356 грн.

Під час перевірки фінансово-майнових операцій з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом перевіряючі прийшли до висновку щодо нікчемності договору № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року (а.с. 194-196, т.2), укладеного позивачем з ДП «Югтехноавіа», визнання його таким, що суперечать інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок і спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету. Так, відповідно до вказаного договору, позивач придбав, а ДП «Югтехноавіа»продавав запасні частини, агрегати та комплектуючі до авіаційної техніки згідно з Специфікацій, зокрема перевіряючим надані специфікації № 1 та № 5, відповідно до яких предметом договору визначено постачання паливних баків військового призначення для літаків МіГ-21. Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару здійснювалося на підприємство покупця транспортом продавця; відповідно до п. 5.1.-5.5. договору, якість товару, який поставлявся повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та стандартам, діючим на дану продукцію на території України, які підтверджуються паспортами якості заводу виробника, у яких також зазначаються гарантійні умови та строки. Товар поставляється в комплектації заводу виробника.

В ході проведення перевірки перевіряючими було використано інформацію, яка надійшла з Управління військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні листом № 80/7-110111 від 19.11.2010 року (а.с. 22-24, т.3), згідно якої було встановлено, що такі паливні баки включені до переліку товарів спеціального призначення для військового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року за № 1807, які згідно Списку товарів військового призначення мають позицію ML10 та використовуються на борту літаків типу МіГ-21БІС та МіГ-21М. Міжнародна передача таких товарів підлягає державному контролю та може здійснюватись виключно субєктами господарської діяльності, які в установленому порядку отримали відповідні повноваження Служби експортного контролю України на право експорту та імпорту товарів військового призначення. У ДП «Югтехноавіа»не має відповідних дозвільно-погоджувальних документів, виданих Держекспортконтролем України. Крім того, таке авіа-технічне майно на митній території України не виготовляється, а виготовляються на військових заводах авіапідприємств Грузії та Російської Федерації. З наявної інформації, що надходила з Митної служби України встановлено, що у період 2001-2010 років на території України єдиним імпортером на митну територію України баків паливного типу є позивач, яким імпортувались баки паливні від АТ «ТАМ-Тбила Виамшени», Грузія, в свою чергу, ДП «Югтехноавіа»не здійснювало зовнішньоекономічну діяльність та не акредитовано в державній Митній Службі України як субєкт ЗЕД, та контрагенти ДП «Югтехноавіа», у кого він придбавав ці паливні баки, також не акредитовані в митних органах та не мали змоги провадити зовнішньоекономічні операції із ввезення на митну територію України товари військового призначення баки паливні. В ході перевірки встановлено, що на виконання вказаного договору позивач отримав товару на загальну суму 1639400 грн. (у т.ч. ПДВ) з оформленням відповідних прибуткових документів та податкових накладних і видаткових накладних. Між тим, перевіряючим не були надані такі документи, як угоди рахунки-фактури, товарні накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, журнали-ордери, в яких відображені вказані операції, бухгалтерські довідки щодо стану взаєморозрахунків, інші первинні документи, що підтверджують факти отримання паливних баків.

У звязку з цим, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено п. 5.1. пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1366166 грн., в тому числі по періодам: 2009 рік 359300 грн., 1 квартал 2010 року 1006866 грн., що також стало підставою для донарахування податку на прибуток в загальній сумі 803083 грн.

Перевіркою встановлено, що вказані паливні баки фактично не поставлялись в порядку та спосіб, передбачений законодавством, але були фактично оприбутковані за даними бухгалтерського обліку по рахунку 202 «Товари»на загальну суму 1366166 грн. Вартість вказаних баків була віднесена до загального складу витрат на виробництво за дебетом рахунку 230 «Виробництво», на яку збільшено собівартість готової продукції для кінцевих споживачів, вартість отриманих баків приймала участь у розрахунку приросту (убутку) ТМЦ на складах та у незавершеному виробництві. Але перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»відсутня будь-яка дебіторська (кредиторська) заборгованість перед особами, які фактично поставили баки паливні на користь позивача, тобто перевіряючи дійшли до висновку, що позивач отримав вказані товарно-матеріальні цінності без компенсації їх вартості. Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем показників у рядку 01.6 декларацій «Інші доходи, крім визначених у рядках 01.1-01.5»на загальну суму 1366166 грн.

У звязку з допущенним порушення по операціям з ДП «Югтехноавіа», перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації з ПДВ «придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України…»та у рядку 17 «Усього податкового кредиту»всього на суму ПДВ 273233 грн., в тому числі по періодам: грудень 2009 року 71860 грн., лютий 2010 року 81302 грн., березень 2010 року 120071 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення рішення від 10.06.2011 року № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803083 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200770, 75 грн. (а.с. 8 т. 1), № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8996381 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2249095, 25 грн. (а.с. 9 т.1), № 0001362301 про збільшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2423532 грн. (а.с. 194, т1), № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3032930 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12319 грн. (а.с. 19, т.1).

Позивачем подавалось на адресу ДПА в Одеській області скарга на податкові повідомлення рішення від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301 (а.с. 105-122, т.1), яка рішенням від 19.08.2011 року № 29168/к/25-0007 ДПА в Одеській області була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін (а.с. 123-135, т.1).

Судом досліджені акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.01.2011 року № 10/23-213/32727309 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Югтехноавіа»за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року»(а.с. 136-161, т.1), декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 року, за рік 2009 року, за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року, за рік 2010 року (а.с. 196-237, т.1), податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (а.с. 238-242, т.1, а.с.1-83, т.2).

Також, судом досліджені договір № 19-15/95 на виконання робіт з капітального ремонту тринадцяті літаків типа МіГ-21 та поставки запасних частин і матеріалів від 24.11.1995 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс»та Державним авіаремонтним підприємством «Одесавіаремсервіс»(а.с.84-101, т.1), з додатками до цього договору, відповідно до якого позивач бере на себе зобовязання провести власними силами на своєї території капітальний ремонт літаків МіГ-21 та поставити запасні частини і матеріали, замовлення на капітальний ремонт літаків на виконання вказаного договору (а.с. 102-103, т.2), акти здачі-прийому виконаних робіт по капітальному ремонту літаків згідно додаткових угод до вищевказаного договору (а.с. 104-109 т.2), договір № 122а-15/97 на виконання робіт по капітальному ремонту восьми літаків типу МіГ-21 та поставки запасних частин і матеріалів відповідно з контрактом № CAIRO\97\2 від 09.07.1997 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс»та Державним авіаремонтним підприємством «Одесавіаремсервіс», з доповненнями до договору (а.с.110-125, т.2), відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання здійснити власними силами та на своєї території капітальний ремонт літаків, замовлення на капітальний ремонт, акти здачі - приймання робіт на виконання вказаного договору (а.с. 126-141, т.2), договір комісії № 149/ОВС-04 (Д29-3.1/1392) від 15.12.2004 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс»(Комісіонер) та позивачем (Комітент), відповідно до якого Комісіонер зобовязується за комісійну плату на умовах даного договору укласти від свого імені і в інтересах і за рахунок Комітента додаткові угоди до контракту № CAIRO\97\2 на виконання наступних зобовязань: по експорту запасних частин, матеріалів, устаткування і техдокументації, по ремонту і капітальному ремонту запасних частин, разом із замовленнями (а.с. 142-145, т.2), вантажно-митні декларації (а.с. 146, а.с. 182-185, а.с. 227-243, т.2), договори комісії з актами виконаних робіт (а.с. 148-181, а.с. 186-193, а.с. 244-249, т.2, а.с. 116-129, т.3), видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку по операціям з ДП «Югтехноавіа»(а.с. 196-210, т.2), вимоги по переміщенню товару баків паливних (а.с. 211-226, т.2), посадова інструкція начальника бюро перепусток ДП МОУ «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»(а.с. 43-46, т.3), витяг з журналу обліку та видачі пропусків на власному транспорті (а.с. 47-50, т.3), видаткові накладні, отримані ДП «Югтехноавіа»(а.с. 51-60, т.3), договір про надання послуг по охороні (а.с. 61-63, т.3), акт про відмову у надання документів (а.с. 65, т.3), витяг з бази «Митниця»(а.с. 67-68, т.3), сертифікат з додатками (а.с. 87-89, т.3), ліцензія (а.с. 90, т.3), сертифікати про проведені роботи (а.с. 91-110, т.3).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість».

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих), платником податку і покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону України, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм приріст (убуток) балансової вартості запасів впливає на визначення валових витрат або валових доходів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, затвердженні форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання. Згідно з п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. У разі заповнення рядка 01.2 (приріст балансової вартості запасів) складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком "-" рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 01.2 декларації без знаку.(п.5.9. Закону України). У разі заповнення рядка 04.2 (убуток балансової вартості запасів) складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком "+" рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 04.2 декларації без знака.

Зазначеним наказом ДПА України затверджений також додаток К1/1. Відповідно до таблиці 1 цього додатку «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»балансова вартість запасів розраховується по формулі: Приріст "-" Убуток "+" (3 «На початок звітного року»- 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» - 5 «На кінець звітного періоду»).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181 (з урахуванням строків давності), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Згідно з 2.3. цього Порядку, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

З акту перевірки та додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року вбачається, що відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків К-т 631, Д-т 20, 22, 281, 282 балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33231017 грн. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів накладних на придбання та продаж, актів про використання та списання балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33231017 грн. Між тим, перевіркою встановлено, що балансова вартість запасів на кінець 4 кварталу 2010 року, яка відображена у рядках А, А1, А2, А3, А4, А5, А6 додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток дорівнює 32941017 грн., що не відповідає даним первинних документів та даним бухгалтерського обліку та відповідно занижена на 290000 грн., тобто підприємством був занижений валовий доход по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»за 4 квартал 2010 року на 290000 грн.

Відповідно до п. 1.6. Порядку, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Судом не приймаються до уваги посилання представників позивача на те, що дані відображені у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року підтверджені первинними документами та відповідають бухгалтерському та податковому обліку, оскільки ані в адміністративному позові, ані до матеріалів справи не наведені та не надані обставини та докази в підтвердження цих посилань.

Також суд критично відноситься до посилань представників позивача щодо відсутності в акті перевірки обґрунтованих пояснень щодо заниження валового доходу на суму 290000 грн., оскільки це не відповідає дійсності, в акті перевірки докладно викладені обставини допущення вказаного порушення із зазначенням реєстру встановлених порушень визначення субєктом господарювання приросту (убутку) балансової вартості запасів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем зроблений вірний висновок про заниження позивачем валового доходу по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»за 4 квартал 2010 року на 290000 грн.

Також, суд вважає, що перевіряючі прийшли до вірного висновку щодо завищення позивачем валових витрат на суму 190000 грн. в 1, 2 кварталі 2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Матеріалами перевірки підтверджено, що позивачем включені до складу валових витрат витрати в сумі 190000 грн., при відсутності первинних документів на вказану суму.

Судом не приймаються до уваги посилання представників позивача на те, що всі первинні документи наявні у позивача, оскільки ані в адміністративному позові, ані до матеріалів справи не наведені та не надані обставини та докази в підтвердження цьому.

Також суд вважає, що перевіряючими зроблений вірний висновок щодо донарахування податку на прибуток та зменшення податкового кредиту за господарськими операціями, вчиненими позивачем з ДП «Югтехноавіа», виходячи з наступного.

Договором від 16.04.2009 року № 53/МТО-09, укладеним між позивачем та ДП «Югтехноавіа»передбачено, що поставка товару здійснюється на підприємство позивача транспортом продавця ДП «Югтехноавіа»(п. 3.1. договору); якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника і стандартам, діючим на дану продукцію на території України (п. 5.1. договору); якість товару підтверджується паспортами якості заводу виробника (п. 5.2. договору).

Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару (паливних баків), а саме: товарно-транспортні накладні, а також документи походження вказаного товару.

Посилання представників позивача на те, що директор ДП «Югтехноавіа»власним транспортом завозив на територію підприємства паливні баки не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», товарно-транспортна накладна це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі субєкти господарювання незалежно від форми власності.

За таких обставин, суд вважає, що товарно-транспортна накладна є одним із тих первинних документів, яка є обовязковим для фіксування факту здійснення господарських операцій.

Також у позивача відсутні документи походження товару, наявність яких передбачена пп. 5.1., 5.2. договору від 16.04.2009 року № 53/МТО-09.

До посилання представників позивача на те, що паспорти якості були передані замовникам, суд відноситься критично, оскільки, вони є безґрунтовні та не підтверджені відповідними належними доказами.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що перевіряючими вірно було зменшено податковий кредит та донараховано податок на прибуток по господарськім операціям позивача з ДП «Югтехноавіа».

Також суд вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем правильності застосування нульової ставки ПДВ, що привело до заниження позивачем задекларованих показників податкової звітності на суму 12771773 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів перевірки та справи позивачем застосовувалась нульова ставка ПДВ за договорами комісії, укладеними з ДП «Укрспецекспорт» та її дочірніми підприємствами.

Предметами вказаних договорів комісії було, що комітент (позивач) доручає комісіонеру (ДП «Укрспецекспорт»або її дочірні підприємства), а комісіонер бере на себе зобовязання за комісійну винагороду укласти та виконати на умовах даного договору від свого імені і в інтересах комітента та за його рахунок контракт з іноземним замовником на виконання робіт по капітальному ремонту літаків. Власником майна залишається іноземний замовник.

Позивач, виходячи із умов вказаних договорів та пояснень його представника, є власником коштів отриманих від комісіонера за ремонт цих літаків.

Відповідно до умов вказаних договорів комісії, товар передавався на ремонт позивачу та після ремонту комісіонеру на митній території України. Обовязки безпосередньої передачі літаків іноземному замовнику були покладені на ДП «Укрспецекспорт»та її дочірні підприємства.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем поставки послуг вважається: а) за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно з пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 вказаного Закону, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Із вказаної статті Закону видно, що оподатковуються операції за нульовою ставкою з робіт (послуг) вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Як вбачається, з умов договорів комісії, позивач виконував роботи, але не вивозив результат своєї роботи за межі території України.

Доводи представників позивача про те, що саме договорами комісії було доручено виконати ввезення та вивезення військової техніки Компанії «Укрспецекспорт», оскільки позивач не має повноважень на здійснення міжнародних передач заявлених до реєстрації товарів військового призначення і саме укладання таких договорів комісії надає їм права на застосування нульової ставки ПДВ, про що й говориться у листах ДПА України «Про надання платниками податку на додану вартість підтвердження відомостей про вивезення товарів в митному режимі експорту»від 03.08.2009 року № 16426/7/16-1117 та «Про податок на додану вартість від 14.07.2009 року № 14762/7/16-1517\26, не заслуговують на увагу, оскільки суд вважає, що в даних правовідносинах первинними договорами є зовнішньоекономічні контракти, укладені Компанію «Укрспецекспорт»з відповідними іноземними замовниками на ремонт військової техніки, а потім вже договори на виконання цих ремонтних робіт підприємством позивача, які були укладені у вигляді договорів комісії, зміст та умови яких не співпадає з правовою природою договору комісії, тому і з цих підстав, суд вважає, що вищенаведені листи ДПА України не розяснюють тих правовідносин, які виникли між позивачем, ДП «Укрспецекспорт»та іноземними замовниками.

Також судом не приймаються до уваги посилання представників позивача на наявність у позивача оригіналу вантажно-митних декларацій та зазначення них у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання»разом з ДП «Укрспецекспорт», оскільки це не є безумовним доказом правомірності застосування нульової ставки ПДВ, враховуючи вищевикладені обставини та докази по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, в свою чергу, позивачем не надані належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень рішень від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301, № 0001362301, № 0001352301, винесених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 20.05.2011 року, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301, № 0001362301, № 0001352301, винесених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 20.05.2011 року відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 березня 2012 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко