№ 21761940, 16.02.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/578/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріЖурбіЮ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/578/2012

за позовомНіжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

доПриватного підприємства «Цокольплюс»

простягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2012 Ніжинська обєднана державна податкова інспекція Чернігівської області (даліНіжинськаОДПІ) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Цоколь плюс» (даліПП«Цокольплюс») про стягнення податкового боргу по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 7524,80грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в резолютивній частині позову просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження, додатково надіславши письмові пояснення та розрахунки сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичної особи за 2010 та 2011роки (від15.02.2012 вх.№3279).

Відповідач також до суду не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи (вручено 10.02.2012).

За таких обставин, враховуючи ч.1 ст.41 та ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП«Цокольплюс» (ід.код34878886) як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області 08.02.2007, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і взято на облік до НіжинськоїОДПІ як платника податків 14.02.2007 за №1607 (а.с.8-9,10). З 01.04.2007 ПП«Цокольплюс» перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В силу пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно встановлюючи обставини спору, суд враховує норму пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу, якою визначено, що податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи визначення терміну «податкове зобов'язання» - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу) та п.109.2 ст.109, п.300.1 ст.300 Кодексу, який встановлює відповідальність платника податків за порушення законів з питань оподаткування (правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій), до даних правовідносин застосовується п.3 Указу Президента від03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинний на момент виникнення частини правопорушення) субєкти підприємницької діяльності юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України та ст.295 Податкового кодексу України, згідно якої платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, а третьої і четвертої груп протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обовязки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача станом на 17.01.2012 відповідач має податковий борг по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 7524,80грн., у т.ч. пеня 258,07грн. (довідка від18.01.2012 №72/19-032, а.с.5,6).

Вказана сума першочергово була визначена розрахунками сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою за IVквартал 2010року від13.01.2011 на суму податкових зобовязань 25754,00грн. та за IVквартал 2011року від19.01.2012 на суму податкових зобовязань 5360,00грн. (в матеріалах справи).

За відсутності перерахування коштів у встановлені терміни, податковим повідомленням-рішенням від20.06.2011 №0001861530 застосовано до відповідача штрафні санкції в розмірі 23,22грн. за порушення правил сплати (перерахування) податків визначених ст.126 Податкового кодексу України (вручено 20.06.2011, а.с.14) та рішенням НіжинськоїОДПІ про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) від30.08.2011 №123 на суму 9884,85грн., у т.ч. основний платіж 9674,07грн., пеня 210,78грн., винесеним згідно п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України, що визначає порядок розстрочення та відстрочення грошових зобовязань або податкового боргу платника податку з перенесенням строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст.129 цього Кодексу (п.100.1 ст.100 Кодексу) (а.с.13).

Відповідно до рішення НіжинськоїОДПІ від30.08.2011 №123 між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) від30.08.2011 №124 за яким орган ДПС надає останньому розстрочення податкового боргу під проценти строком з30.08.2011 по20.12.2011 в розмірі 9884,85грн. (а.с.11-12). Згідно п.6.3 вказаного Договору строк його дії встановлюється з дати його укладення та закінчується останньою датою дії розстрочення (відстрочення) грошового зобовязання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового розірвання такого договору та перенесення строків розстрочення (відстрочення) сум або їх частки.

В силу п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 Кодексу). Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. (пп.129.1.1 п.129.1 ст.129).

Так, судом встановлено, що частково сума розстрочених грошових зобовязань була сплачена відповідачем в межах дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) від30.08.2011 №124, строк дії якого закінчився 20.12.2011, а залишок заборгованості не погашений.

Таким чином, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від11.10.2011 №129 у розмірі 18,87грн. (а.с.15). Вказана вимога була отримана відповідачем 26.10.2011, а отже податкові зобовязання є узгодженими.

Оскільки вищезазначені розрахунки сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою за IVквартал 2010року та за IVквартал 2011року являють собою самостійно визначене відповідачем грошове зобовязання, що в силу п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, сума податкового зобовязання є узгодженою і підлягає сплаті.

Також, суд враховує, що податкове повідомлення-рішення від20.06.2011 №0001861530 в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалось, сума податкового зобовязання у визначений п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України строк не сплачена, відповідно податкові зобовязання по вищезазначеному податковому повідомленню-рішенню та рішенню про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) є узгодженими.

Однак передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків, що кореспондується із пп.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, враховуючи п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 7524,80грн. підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.41, ч.4 ст.128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Цоколь плюс» (вул.Богуна, 115, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, ід.код34878886) податковий борг по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 7524,80грн. (сім тисяч пятсот двадцять чотири гривні 80коп.) з розрахункового рахунку26006300307277 Чернігівського обласного відділення АТ«Ощадбанк» м.Чернігів, МФО353553 та перерахувати:

-у сумі 981,87грн. (девятсот вісімдесят одна гривня 87коп.) на р/р31512969700005, одержувач: Місцевий бюджет м.Ніжина, код37716092, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО853592;

-у сумі 6542,93грн. (шість тисяч пятсот сорок дві гривні 93коп.) на р/р34218378700005, одержувач: Місцевий бюджет м.Ніжина, код37716092, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО853592.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.О.Житняк