№ 21493962, 26.01.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6371/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 січня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0001832301 від 05.08.2011 року та №0001842301 від 05.08.2011 року, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 30.06.2011 року по 20.07.2011 року ДПІ у Київському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1893/23-02/26054401 від 25.07.2011 року, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001832301/0 від 05.08.2011 року, яким ТОВ було збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 178541,00 грн., тому числі 142833,00 грн. за основним платежем, та 35708,00 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0001842301/0 від 05.08.2011 року, яким ТОВ було збільшено грошове зобов’язання з ПДВ на суму 134030,00 грн., тому числі 114267,00 грн. за основним платежем, та 19763,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на те, що його заперечення проти вказаного акту перевірки були розглянуті відповідачем без урахування права ТОВ на участь у їх розгляді, що є порушенням вимог п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 2-10).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 179-185).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 04.08.2004 року виконкомом Одеської міськради та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків, в тому числі як платник ПДВ (а.с. 11-22).

В період з 30.06.2011 року по 20.07.2011 року ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1893/23-02/26054401 від 25.07.2011 року, в якому зазначено, крім іншого, про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 142833 грн., а також вимог п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон про ПДВ), п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 114267 грн. (а.с. 23-84).

Вказані висновки обґрунтовано тим, що ТОВ у перевіряємому періоді віднесло до складу валових витрати по правовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»та ТОВ «Фордінвестплюс»в загальному розмірі 571333 грн.. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаних контрагентів позивача було встановлено, що вони не знаходяться на юридичною адресою, не мають основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, усі угоди цих підприємств не були направлені на створення правових наслідків, які обумовлені цими угодами, а тому є нікчемними. З вказаних підстав ДПІ прийшло до висновку, що позивач безпідставно відніс витрати по правовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»та ТОВ «Фордінвестплюс»до складу валових, а також відповідно і ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту.

На підставі цього акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001832301/0 від 05.08.2011 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 178541,00 грн., тому числі 142833,00 грн. за основним платежем, та 35708,00 грн. за штрафними санкціями, та №0001842301/0 від 05.08.2011 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов’язання з ПДВ на суму 134030,00 грн., тому числі 114267,00 грн. за основним платежем, та 19763,00 грн. за штрафними санкціями. (а.с.121-122).

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки вказані висновки, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01.10.2010 року та 01.12.2010 року між ТОВ та ТОВ «Лоу Консалт» і ТОВ «Фордінвестплюс»відповідно були укладені договори на надання консалтингових послуг (а.с. 123-125, 128-130).

За результатами виконання цих угод вказані контрагенти видали на ім’я ТОВ відповідні податкові накладні (а.с. 126, 139, 144, 154, 159-160, 162, 165, 168).

При цьому, в ході розгляду справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ та ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент здійснення зазначених господарських операцій були позивач та його контрагенти ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону та ст.201 ПКУ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону та ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ, що і було зроблено ним у перевіряємому періоді.

З акту перевірки та письмових заперечень відповідача вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення позивачем вказаного ПДВ до складу податкового кредиту ґрунтується висновках перевірок ТОВ «Лоу Консалт» і ТОВ «Фордінвестплюс»про те, що усі угоди цих підприємств з їх контрагентами, в тому числі і з ТОВ, суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, укладені без наміру настання правових наслідків, які обумовлені цими угодами, а тому відповідно до ст.ст.215, 203, 228 ЦК України є нікчемними (т.2 а.с.42-68).

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-якого обґрунтування щодо того, які саме норми ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а також які моральні засади суспільства порушують укладені позивачем з вказаними контрагентами угоди, а також яким чином угоди на надання консалтингових послуг між суб’єктами господарювання були направлені на заволодіння майном держави.

Не містять такого обґрунтування і акт перевірки та письмові заперечення відповідача проти позову, в яких лише перелічені норми ЦК України без посилань на їх відношення до предмету господарських угод між ТОВ та його контрагентами ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс», а також на те, які саме з цих норм порушені вказаними угодами.

Крім цього, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

При цьому податкові органи повноваженнями щодо визнання таких правочинів нікчемними або недійсними діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ТОВ та ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс»у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього, такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт по вказаним договорам, матеріалами навчань співробітників ТОВ та отриманими за їх результатами сертифікатами (т.1 а.с. 127, 130-138, 140-143, 145-153, 155-158, 161, 163-164, 166-167, 236-250, т.2 а.с.1-41).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про незаконність формування позивачем у перевіряємому періоді свого податкового кредиту по ПДВ по правовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс», на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001842301/0 від 05.08.2011 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов’язання з ПДВ на суму 134030,00 грн., не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ та ПКУ та не відповідають дійсним обставинам.

          Крім цього, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

          Як встановлено в судовому засіданні, основними видами діяльності ТОВ є оптова та роздрібна торгівля автомобілями, посередництво у торгівлі автомобілями, їх технічне обслуговування та ремонт (а.с. 11-22).

          Відповідно до вказаних договорів позивач отримав від ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс»послуги з навчання персоналу ТОВ з організації продажів та з дослідження ринків продажів різних марок автомобілів, що безпосередньо пов’язано з основною господарською діяльністю ТОВ.

          На підставі зазначених норм вказані витрати були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем витрати по правовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс»були віднесені у перевіряємому періоді до складу валових відповідно до встановлених законом вимог, тобто правомірно.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення №0001832301/0 від 05.08.2011 року про донарахування ТОВ грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 178541,00 грн., та №0001842301/0 від 05.08.2011 року про донарахування ТОВ грошового зобов’язання з ПДВ на суму 134030,00 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ про скасування цих рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому доводи відповідача про те, що до складу валових витрат позивача безпідставно віднесено послуги, отримані від ТОВ «Лоу Консалт»і ТОВ «Фордінвестплюс», суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказані норми передбачають єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження здійснення цих господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ТОВ та на організацію яких вказані послуги отримувалися.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача в цій частині.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Податковим Кодексом України, ЦК України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 05.08.2011 року №0001832301 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр»грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 178541 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 142833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35708 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 05.08.2011 року №0001842301 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр»грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 134030 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 114267 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19763 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 05.08.2011 року №0001832301 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 178541 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 142833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35708 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 05.08.2011 року №0001842301 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 134030 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 114267 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19763 грн..

26 січня 2012 року.