Решение № 21349385, 08.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5016/4276/2011(16/277)

м. Миколаїв

за позовом: державного підприємства «Дельта-лоцман»(54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27), код ЄДРПОУ 25374003

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «СІГЕЙТС»(54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 107/1, к. 526), код ЄДРПОУ 3233210

про: стягнення заборгованості за договором послуг № 1/ІІ-11 від 01.01.2011 р. у сумі 10411,78 дол. США, що станом на 23.12.2011 р. становить 83182,83 грн.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 9 від 30.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 24.01.2012 р.

в засіданні приймає участь:

Державне підприємство «ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН»звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СІГЕЙТС» про стягнення заборгованості за договором послуг № 1/ІІ-11 від 01.01.2011 р. у сумі 10411,78 дол. США, що станом на 23.12.2011 р. у гривневому еквіваленті становить 83182,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що фактично борг відповідача в заявленій до стягнення сумі канального збору це суми податку на додану вартість, нарахованого на суми канального збору за проходження суднами Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом.

Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує. Вказує на те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтвердженні належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення. Посилається на ст. 197.9 Податкового Кодексу України, ст.ст. 84, 85, 91 Кодексу торгового мореплавства України, Лист Державної податкової адміністрації України № 8019/7/16-1517 від 23.03.2011р., судову практику, зокрема і судів вищої інстанції вирішення аналогічних господарських спорів у справах № 5016/1860/2011, № 5016/1755/2011, № 5016/1870/2011, № 5016/1520/2011.

У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між сторонами укладено договір № 1/П-11.Відповідно до п. 2.1.1. вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.5. договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Як свідчать наявні в матеріалах справи лоцманські квитанції та квитанції служби регулювання руху суден, за період жовтень-листопад 2011 року позивач надав послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден суднами під агентуванням відповідача.

Фактичне надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден (додаються).

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки на загальну суму 178717,44 дол. США (з ПДВ).

Зазначені рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 168305,66 дол. США.

Заборгованість за цими рахунками станом на 21.12.2011 року становить 10411,78 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 83182,83 грн. та фактично складає суму податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір за проходження суднами Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом. Отримання рахунків підтверджується реєстром отриманих рахунків з підписом працівника відповідача (додається).

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням “Про портові збори ”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (далі - Положення).

Згідно п. 11 Положення на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Отже, підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах та інших доданих документах та оформлення їх у режимі “експорт” або “імпорт”.

Відповідно з ст. 194 Митного кодексу України “експорт це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу” тобто, і за межі державного кордону України у процесі міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Ст. 188 Митного кодексу України передбачено, що “імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу ” тобто, з за межі державного кордону України, шляхом міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

У даній справі мали місце міжнародні перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: рахунками, додатками до рахунків, лоцманськими квитанціями, квитанціями про виконані послуги, маніфестами, інформаціями для виставлення рахунків, (т.1 а.с.83-228).Крім того, дані документи з огляду на визначення у них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/вивантаження, назв іноземного вантажовідправника або вантажоодержувача, є також доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу. Факт здійснення міжнародних перевезень суднами, яким надавались послуги позивачем, підтверджується також пояснення представників позивача та відповідача, які надались у судових засіданнях.

За змістом п. 18 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 Положення “Про портові збори ” нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за визначеними ставками.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Судом встановлено, що у даному спорі мали місце міжнародні перевезення вантажу, а прохід суден каналом “в баласті ” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невідємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу неможливе.

Статтею 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державній податкові адміністрації України надано право надавати методичні рекомендації з питань оподаткування. Лист від 23.03.2011 року (т.2 а.с.40-41) направлений податковим органам в межах повноважень вказаного вище закону та яким також зазначено, що прохід суден каналом “в баласті ” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невідємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення.

Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України.

Отже, нарахована позивачем сума податку на додану вартість на канальний збір не підлягає сплаті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя В.Д.Фролов