№ 2122937, 19.08.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

19 серпня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-9815/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,

При секретарі судового засідання:   Задерей Ірина Василівна 

За участю представників сторін:

позивача      :   Мельник Т.І.

відповідача :   Мельник О.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Енозіс" 

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфічний центр “Енозіс”про стягнення 10357,90 гривень адміністративно-господарських санкцій та 366,46 грнивень пені.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу двох робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача самостійно розрахованої адміністративно-господарської санкції в розмірі 10357,90 гривень та пені в розмірі 366,46 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.            

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліграфічний центр “Енозіс”як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, середньооблікова чисельність штатних працівників у товаристві з обмеженою відповідальністю “Поліграфічний центр “Енозіс”у 2007 році становила 38 осіб.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 38 осіб, зобов’язаний забезпечити встановлення нормативу 2 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні було досліджено лист №02-32/1697 від 20.06.2008 року  Ленінського районного центру зайнятості, згідно якого ТОВ “Поліграфічний центр “Енозіс”інформація, необхідна для організації працевлаштування інвалідів до центру зайнятості у 2007 році, не подавалася.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підприємство-відповідач не забезпечило виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в яких передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.  

Законом передбачено, якщо підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, в такому випадку такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

Інструкцією щодо заповнення форми N10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Таким чином, сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен був  сплатити відповідач до 15.04.2007 року, становить 10357,90 гривень.    

Оскільки відповідачем порушено терміни сплати санкцій, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 366,46 гривень відповідно до ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Враховуючи викладене, а також визнання позову представником відповідача, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було забезпечено встановленого нормативу двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в цій частині позовних вимог позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача державного мита, суд вважає відмовити, оскільки відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони—суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Проте, суду не було надано документально підтверджених доказів стосовно понесених позивачем відповідних судових витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Енозіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Енозіс" (м. Вінниця, вул Хмельницьке шосе, 145 (код ЄДРПОУ 20083525) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниці, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної  класифікації 50070000, призначення платежу: “платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік”) адміністративно-господарські санкції в розмірі 10357,90 гривень та пеню в розмірі 366,46 гривень

В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  26.08.08 

Суддя/підпис/                                                        Іващук Олена Іванівна

Станом на 26.08.2008 року постанова не набула чинності

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: