Постановление суда № 19898443, 22.11.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"22" листопада 2011 р.Справа № 5016/3610/2011 (11/40) Кредитор: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», 01025, м.Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714.

Боржник: Приватне підприємство «Вареники», 54017, м.Миколаїв, пр. Леніна, 74а/2, код ЄДРПОУ 23614242.

Установа банку: АТ КБ «Експобанк», 01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.

Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства, м. Миколаїв, 54001, а/с 156.

Державний реєстратор: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Суддя Василяка К.Л.

Представники:

від кредитора: ОСОБА_1, дов. №1073/09 від 13.10.2009р.

від боржника: Кияновська Л.В. голова ліквідкомісії.

в судовому засіданні приймає участь: арбітражний керуючий Вудуд Г.І.

СУТЬ СПОРУ: про банкрутство ПП «Вареники», м.Миколаїв.

Ухвалою від 26.10.2011р. господарський суд порушив провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до Приватного підприємства «Вареники», про визнання боржника банкрутом, оскільки останнє неспроможне сплатити кредиторську заборгованість в сумі 11619690,76 грн.

Боржник на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2011р. надав суду відзив, відповідно до якого проти вимог банку заперечує в повному обсязі та просить припинити провадження у справі, мотивуючи це тим, що вимоги банку повністю забезпечені заставою (на підставі договору іпотеки №SMERS00561/1 від 29.01.2008р. реєстр. №380 та згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. від 05.11.2010р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Кредитором не надано доказів, які б підтверджували вимоги до ПП «Вареники»в частині не забезпеченій заставою, або доказів наявності різниці між розміром вимог та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави.

Представник кредитора вимоги ухвали суду від 26.10.2011р. не виконав, витребувані судом документи, а саме: первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості, в тому числі рамкову угоду №SMERS 00564 від 29.01.2008р. з усіма додатками та укладених в межах цієї угоди договорів про надання траншу, договори поруки, постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника, який є поручителем, а також постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно основного боржника ОСОБА_2, та відомості про непогашення заборгованості основним боржником ОСОБА_2, до суду не надав.

Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено перелік документів, які додаються до заяви кредитора: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

При цьому обовязок зазначити, що вимоги кредитора забезпечені активами боржника покладається на кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором у поданій заяви про порушення справи про банкрутство взагалі не було зазначено про те, що його вимоги забезпечені активами боржника та не було надано відповідних доказів. Більше того, про існування договору іпотеки та про вжиття банком заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд дізнався з відзиву боржника.

Відповідно до положень ч.9 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Вимоги кредитора складаються із заборгованості боржника за кредитом, отриманим від банку в межах укладеної рамкової угоди №SMERS 00564 від 29.01.2008р. з усіма додатками та укладених в межах цієї угоди договорів про надання траншу. В забезпечення виконання зобовязань за цією угодою між боржником та кредитором було укладено договір іпотеки №SMERS00561/1 від 29.01.2008р. реєстр. №380, відповідно до умов якого банк прийняв у іпотеку та набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (нежитлові приміщення кафе «Вареники», загальною площею 613,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр. Леніна, буд.74а/2) у повному обсязі.

Ініціюючим кредитором було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.

В судовому засіданні представник кредитора підтвердив забезпечення вимог активами боржника та звернення на них стягнення та просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості провести оцінку майна боржника для надання доказів, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог банку.

Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки такі докази повинні були бути надані кредитором при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Окрім цього, відкладення розгляду справи призведе до порушення строку, встановленого ч.1 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику в правах про банкрутство» від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: «Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)».

Ініціюючий кредитор не надав суду доказів виконання ним вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в повному обсязі. За таких обставин суд приходить до висновку, що провадження у справі про його банкрутство було порушено передчасно.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст.11, п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

СуддяК.Л.Василяка