№ 19775668, 04.10.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

04.10.2011 Справа № 2а/2570/4531/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріДзюбиМ.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/4531/2011

за позовомПриватного підприємства «ТТ-Нафта»

доДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень, -

В С Т А Н О В И В :

31.08.2011 Приватне підприємство «ТТ-Нафта» (даліПП«ТТНафта») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (даліДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень:

-від20.04.2011 №0001812320, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість (даліПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 880598,00грн. (за основним платежем 704478,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 176120,00грн.);

-від22.06.2011 №0002832320, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 704479,00грн. (за основним платежем 704478,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті всупереч нормам чинного законодавства.

При цьому, підставою для винесення податкового повідомленнярішення від20.04.2011 №0001812320, за висновками Акту перевірки від12.04.2011 №289/23/37021932, стало визнання відповідачем нікчемними договорів укладених між ПП«ТТ-Нафта» та ПП«Пересувна механізована колона №43» (даліПП«ПМК№43»), що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті, за січень 2011 року на суму 704478,00грн. Так, позивач зазначає, що не погоджуючись з прийнятим повідомленням-рішенням, ПП«ТТ-Нафта» подало до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі ДПА в Чернігівській області) скаргу, за результатами розгляду якої податкове повідомленнярішення від20.04.2011 №0001812320 в частині штрафних санкцій скасоване, в іншій частині залишено без змін, в результаті чого ДПІ винесло нове податкове повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320.

Також, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від20.04.2011 №0001812320 та від22.06.2011 №0002832320 позивач подав до ДПА України скаргу, за результатами розгляду якої вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Так, позивач звертає увагу, що відповідачем в Акті перевірки від12.04.2011 №289/23/37021932 зроблено протиправний висновок про нікчемність договорів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг укладених з контрагентом ПП«ПМК№43», відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, та необґрунтоване посилання про економічну неефективність угод, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами. А отже, позивач стверджує, що відповідач не міг керуватися лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, а його позиція про те, що ці угоди очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновки, що викладені в Акті перевірки, не підкріплені жодним доказом і, на думку позивача, носять характер суб'єктивних припущень. При цьому, позивач наголошує, що наведені в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин). Тому, позивач вважає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої «Продавцеві» (відповідно до договорів укладених з ПП«ПМК№43»), при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

Так, позивач зазначає, що господарські операції між ПП«ТТ-Нафта» та ПП«ПМК№43» мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; претензій до сторін як платників ПДВ, ДПІ при проведенні перевірки не мало; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995 №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до зазначених норм законодавства, позивач вважає, що при наявності всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ПП«ТТ-Нафта» та ПП«ПМК№43», податкових накладних, оформлених у повній відповідності з чинним законодавством, позивач мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Наявність вказаних документів, як і відсутність підстав щодо безтоварності операцій, підтверджується Актом перевірки.

При цьому, позивач наголошує, що угода між ПП«ТТ-Нафта» та ПП«ПМК№43», як на момент ухвалення оскаржуваного рішення, так і на цей час в установленому порядку недійсною не визнана, тому на даний час відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття відповідачем до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене, позивач звертає увагу, що ПП«ТТ-Нафта» взагалі жодним чином не повинно нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, до це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, на думку позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин, висновки про існування у позивача порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що податкові повідомленнярішення від20.04.2011 №0001812320 та від22.06.2011 №0002832320 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач при здійснені перевірки та складанні Акту перевірки, порушив вимоги Порядку оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від22.12.2010 №984, тому що висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень, що повністю б виключило будь-які підстави для визнання правочинів між ПП«ТТ-Нафта» та ПП«ПМК№43» нікчемними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень, наголошуючи та тому, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому в судовому засіданні надали заперечення проти позову та наголосили, що 12.04.2011 на підставі наказу від06.04.2011 №1551 ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП«ТТ-Нафта» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за січень 2011року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП«ПМК№43». В ході проведення перевірки встановлено завищення ПП«ТТ-Нафта» податкового кредиту на суму 704478,00грн.

При цьому, відповідач зазначає, що ДПІ була проведена камеральна перевірка ПП«ПМК№43» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за січень 2011року (довідка від18.03.2011 №209/15-243). В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, ДПІ встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а отже, за висновком відповідача вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також, в ході проведення доперевірочного аналізу, на ПП«ТТ-Нафта» ДПІ направлені запити від22.03.2011 №4659/10/15-213-р та від01.04.2011 №5474/10/23-409 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань фінансово-господарських відносин ПП«ТТ-Нафта» з ПП«ПМК№43» за січень 2011року. На дату проведення перевірки відповідей на ці запити від ПП«ТТ-Нафта» до ДПІ не надійшло. Крім того, як зазначає відповідач, 29.04.2011 до ДПІ надійшов лист ПП«ТТ-Нафта» від21.04.2011 №5, яким з посиланням про непідтвердження підстави у ДПІ для вчинення такого запиту, підприємством також не надані пояснення та документальне підтвердження фінансово-господарських відносин з ПП«ПМК№43» за січень 2011року.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що договір, укладений між ПП«ТТ-Нафта» з ПП«ПМК№43» не спричинив реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Крім того, ДПІ звертає увагу на те, що у ПП«ТТ-Нафта» та ПП«ПМК№43» одна адреса місцезнаходження: вул.Робоча,6, м.Чернігів. Як стверджує відповідач, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП«ПМК№43» у січні 2011року, що свідчить про те, що договір ПП«ТТ-Нафта» з ПП«ПМК№43» укладений без мети настання реальних наслідків, отже, зазначений правочин відповідно до Цивільного кодексу України є нікчемним, і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні, виписані ПП«ПМК№43» за січень 2011року на суму ПДВ 704477,50грн. на підставі вищевикладеного суперечать вимогам Податкового кодексу України, а наслідки нікчемного договору не можуть впливати на формування податкового кредиту ПП«ТТ-Нафта».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ПП«ТТ-Нафта» (кодЄДРПОУ37021932), як юридична особа зареєстровано 15.03.2010 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО№582674), внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за юридичною адресою вул.Робоча,6 м.Чернігів і взято на облік до ДПІ як платника податків з16.03.2010.

На підставі наказу від06.04.2011 №1551 виданого ДПІ, головним державним податковим ревізор-інспектором податкової служби Iрангу сектору податкового аудиту платників окремих податків відділу організації перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ Сафроновим В.В., керуючись вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП«ТТ-Нафта» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ засічень 2011року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП«ПМК№43» (кодЄДРПОУ36823514).

Перевірка проводилась 12.04.2011, про що складено Акт перевірки від12.04.2011 №289/23/37021932 (а.с.11-18).

В розділі4 Висновку Акту перевірки встановлено порушення:

-ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України від16.01.2003 №435-IV, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством нікчемними;

-п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201, п200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від02.12.2010 №2755-IV, що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає сплаті засічень 2011року на суму 704478,00грн.

На підставі вказаного Акту перевірки від12.04.2011 №289/23/37021932 були винесені податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору:

-податкове повідомлення-рішення від20.04.2011 №0001812320 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 704478,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 176120,00грн. (а.с.19);

-податкове повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 704478,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00грн. (а.с.20).

Так, в Акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, субєкт господарювання мав право здійснювати та фактично здійснював такі види діяльності: КВЕД50.50.0 роздрібна торгівля пальним, КВЕД51.51.0 оптова торгівля паливом.

Відповідно перевіркою встановлено, що засічень 2011року ПП«ТТ-Нафта» задекларовано податкових зобовязань з ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ(від21.02.2011 вх.№12085) у сумі 760179,00грн. та податкового кредиту з ПДВ у сумі707375грн., в тому числі по взаємовідносинах з ПП«ПМК№43» завищення податкового кредиту у сумі 704478грн. При цьому, згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2011року ПП«ТТ-Нафта» включено до складу податкового кредиту суму 704478грн. по взаємовідносинам з ПП«ПМК№43».

Також в Акті перевірки зазначено, що у ПП«ПМК№43» відсутні необхідні умови для проведення господарської операції, відсутні основні фонди, виробничі активи, технічний персонал, що є порушенням ст.228 Цивільного кодексу України.

На думку ДПІ - фактично товар підприємством-контрагентом не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, що свідчить про те, що правочин укладено між позивачем та ПП«ПМК№43» без мети настання реальних наслідків. Тобто відповідно до системи автоматизованого співставлення, ДПІ прийшла до висновку про відсутність умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Вказане ДПІ врахувала згідно службової записки від18.03.2011 №1001/15-250 та Довідки від18.03.2011 №209/15-243 про результати камеральної перевірки ПП«ПМК№43» кодзаЄДРПОУ36823514 з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по ПДВ за січень2011року, де перевіряючі прийшли до висновку про те, що не підтверджена наявність поставок товарів у січні 2011року, а отже відповідно до пп.1, 2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України договір є нікчемними, і в силу ст.216 Кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Виходячи з вищенаведеного ДПІ зробила висновок, що ПП«ПМК№43» провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій з наданням податкової вигоди третім особам, і що, на думку ДПІ, є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним в силу п.1,5 ст.203, ст.204, пп.1, 2 ст.215, ст.216, ст.234 Цивільного кодексу України. (а.с.14).

Таку ж позицію ДПІ вказало і в Актах документальної позапланової виїзної перевірки ПП«ПМК№43» від31.03.2011 №257/23/36823514 та від13.05.2011 №430/23/36823514.

В Акті перевірки також зазначено, що податкові накладні виписані ПП«ПМК№43» засічень 2011року на суму ПДВ 704478грн., суперечать вимогам пп.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Так ДПІ наголошує, що наслідки нікчемного правочину не можуть впливати на формування податкового кредиту звітного податкового періоду позивача, тому ДПІ встановило заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 704478грн., в тому числі за січень 2011року у сумі 704478грн.

Таким шляхом ДПІ дійшла висновку, що позивачем порушено вимоги пп.198.1, 198.6 ст.198, пп.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у звязку з чим позивачу занижено суму податкового зобовязання з ПДВ засічень 2011року на суму 704478грн. оскільки на думку ДПІ договір між позивачем та ПП«ПМК№43» вважається нікчемним згідно ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України.

В силу п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності із 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. А згідно п.14.1.156 ст.14 цього Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом враховано визначення поняття податкового кредиту пп.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України, а також вимоги ст.187 щодо дати виникнення податкових зобов'язань та п.198.2. ст.198 цього Кодексу, де встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

По даному спору також необхідно врахувати норму п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, якою визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього суд враховує, що пп.199.1 ст.199 Податкового кодексу України визначено: у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Так, суд повторно зазначає, що основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля паливом.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП«ПМК№43» укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від01.07.2010 №25 (а.с.49-51).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, відповідно до п.2.2, пп.2.2.2 та п.2.9 Договору товар постачається частинами згідно видаткових накладних та з оформленням податкових накладних. (а.с.52-127).

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Крім того, невідємною частиною даного договору визначено специфікацію, в якій вказується ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії, адреса доставки (п.1.2, 2.1 договору від01.07.2010 №25).

З огляду на зазначені умови, встановлено, що на підтвердження виконання вказаного договору постачальник передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткові накладні засічень 2011року, податкові накладні засічень 2011року (а.с.52-127), товарно-транспортні накладні на отримання товару ФОПОСОБА_4 засічень 2011року. (а.с.134-189).

Також встановлено, що з отриманням товару покупець передавав постачальнику довіреності на отримання товару, виписані на ФОПОСОБА_4, як перевізника відповідно до п.2.8 Договору, за яким право власності на товар переходить до покупця з моменту виїзду бензовозу з території нафтобази. (а.с.217-238).

В судовому засіданні також встановлено факт отримання автотранспортним підприємством ФОПОСОБА_4 ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» від25.08.2009 серіїАВ №484990 та зареєстровані належним чином паливозаправник, цистерни, причіпипаливоцистерни. (копії технічних паспортів долучено до матеріалів справи).

Факт дійсності господарської операції купівлі палива ДПІ під час перевірки не встановлювався, а факт подальшого продажу товару через АЗС ДПІ під час перевірки не було враховано.

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що в оборотно-сальдовій відомості за січень2011року по рахунку631 вказано кредит по ПП«ПМК№43» у розмірі 3447700,04грн., що відповідачем не спростовується.

Проте ДПІ не дали жодної оцінки вказаним обставинам і не здійснили дослідження руху товару до кінцевого споживача. За одержаний товар позивач здійснював розрахунки, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.195-212) та копіями довіреностей (а.с.217-238). Вимоги договору виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають. (довідка ліквідатора ПП«ПМК№43» від22.09.2011 №22/09/2 (а.с.213-214).

Вказані видаткові накладні повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995№88.

З пояснень представника позивача вбачається, що ДПІ не були взяті до уваги дані документи. Не був взятий до уваги і той факт, що договір є чинним та не визнавався в судовому порядку недійсним.

Обґрунтування представників відповідача щодо недійсності договору поставки від01.07.2010 №25, укладеного між позивачем та контрагентом, відсутністю необхідних умов для проведення господарської операції, відсутність основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу, як порушення ст.228 Цивільного кодексу України, - не відповідають нормам цивільного законодавства, є необґрунтованим та юридично невмотивованим.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ дана обставина представниками відповідача не оспорювалась.

Таким шляхом суд прийшов до висновку, що наданими позивачем в судовому засіданні документами повністю підтверджуються факти проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки надані документи не брались до уваги при проведенні перевірки інспекторами-ревізорами ДПІ. Тому враховуючи досліджені первинні бухгалтерські документи, платник податку правомірно в податковій декларації засічень2011року включив до складу податкового кредиту ПДВ.

Тобто підставою для висновку ДПІ про незаконне формування ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування витрат, понесених при здійсненні господарської операції. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

Разом з тим, факт передачі товару за договором поставки від01.07.2010 №25 підтверджується, окрім видаткових накладних на товар, також виписаними постачальником податковими накладними. Так дата реєстрації внесення рішення про припинення юридичної особи 13.12.2010 на факт дійсності договору поставки від01.07.2010 №25 не впливає. А проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП«ПМК№43» за адресою, іншою, ніж юридична адреса, ставить під сумнів висновок ДПІ про відсутністю необхідних умов для проведення господарської операції.

Таким чином, повністю просліджується та підтверджується реальність (товарність) щодо придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ПП«ПМК№43» та подальшого її продажу.

З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, суд прийшов до висновку, що за належних доказів - податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, довіреностей, оборотно-сальдових відомостей, ліцензії, технічних паспортів, вказане не давало ДПІ підстав для висновку про заниження позивачем сум податкового кредиту та не врахування підстав формування ПДВ.

Також, необхідно зазначити той факт, що податкове повідомлення-рішення від20.04.2011 №0001812320 (за основним платежем 704478грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 176120грн.) рішенням ДПА в Чернігівській області про результати розгляду скарги від10.06.2011 №1103/10/25-020 в частині штрафних санкцій скасоване у відповідності до встановлених п.7 підрозділу10 розділуХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податкових канікул, а в іншій частині залишено без змін (а.с.21-24), в результаті чого ДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320 (а.с.20). Крім того, рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 18.08.2011 №15006/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320 також залишено без змін. (а.с.27-31).

Тому, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320 винесено з урахуванням скасованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в податковому повідомленні-рішенні від20.04.2011 №0001812320, та враховуючи нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1,00грн., судом встановлено існування лише податкового повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320, яке залишено ДПА України без змін та містить ті ж самі грошові зобовязання по основному платежу, що й попереднє скасоване податкове повідомлення-рішення в силу п.60.1.3, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України та розділуПорядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від22.12.2010 №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1440/18735.

Отже, податкове повідомлення-рішення від20.04.2011 №0001812320 вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу, а тому скасуванню не підлягає.

При цьому, відповідно до податкового повідомлення-рішення від22.06.2011 №0002832320 визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 704479грн. (за основним платежем 704478грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00грн.)., за розрахунком позивача із господарськими операціями по фінансових документах відповідачем не заперечуються.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуванням позивача про те, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У даному випадку, констатуючи правомірність формування податку на додану вартість згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст.19 Конституції України та ч.1 ст.11, ст.ст.71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від22.06.2011 №0002832320 підлягає скасуванню.

Також, враховуючи ч.1 та ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При цьому оскільки адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тобто в даному випадку у розмірі 50відсотків від 3грн. 40коп.

Керуючись ст.ст. 160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від22.06.2011 №0002832320.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (місцевий бюджет м.Чернігова, р/р31419537700002 ГУДК України в Чернігівській області, код22825965, МФО853592) на користь Приватного підприємства «ТТ-Нафта» судові витрати в розмірі 1,70грн. (одна гривня сімдесяткоп.).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.О.Житняк

<Поле для вводу тексту >