№ 18999863, 02.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7686/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року м.Одеса

11 год. 05 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1732 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулося Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси (надалі УПФУ в Київському районі м. Одеси) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1 732 грн. 80 коп., в якому зазначило що відповідач знаходиться на обліку в управлінні, як платник страхових внесків та є страхувальником відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV. Згідно розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1 732 грн. 80 коп. за 2010 р. В добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є пенсіонером за віком та займається підприємницькою діяльністю, між тим враховуючи ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV не може бути платником страхових внесків, так як не являється ні застрахованою особою, ні страхувальником. Сплату даних страхових внесків вважає неправомірною, оскільки ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, а отже, вона не повинна сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

08.04.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, номер запису про державну реєстрацію № 2 556 000 0000 011026, місце проживання: 65101, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів: НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_2, серія В00 (аркуш справи 6).

Відповідач є платником фіксованого податку і як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстрована в УПФУ в Київському районі м. Одеси.

21 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, згідно якого вбачається, що позивач самостійно встановила розмір страхових внесків у сумі 10 грн. 00 коп. за січень грудень 2010 р. та фактично сплатила суму страхових внесків у розмірі 120 грн. 00 коп. (10 грн. 00 коп. х 12 місяців = 120 грн. 00 коп.).

Сума заборгованості по сплаті страхових внесків підтверджується карткою особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) ОСОБА_3 (аркуш справи 10).

Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV регулюються принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, питання призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Пунктом 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, серед основних завдань управління визначено збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку.

Відповідно до вимог статей 1, 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV відповідач є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхувальники зобовязані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 08.07.2010 р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 р. фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобовязані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частин фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу та не більше страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV визначено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунком як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР вiд 26.06.1997 р. Цим законом встановлено ставку збору у розмірі 33,2%.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який набрав чинності з 17 липня 2010 року, встановлено розмір мінімальної заробітної плати за 2010 рік, зокрема, з 1 липня 888 грн., з 1 жовтня 907 грн., з 1 грудня 922 грн.

Таким чином мінімальний розмір страхового внеску з липня 2010 року - 294,82 грн. (888 грн. - 33,2%), з жовтня 301,12 грн. (907 грн. - 33,2%), з грудня 306,10 грн. (922 грн. - 33,2%).

З огляду положень закону та як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 самостійно із початку 2010 р. здійснювала сплату страхових внесків щомісяця у розмірі 10 грн. 00 коп., однак із врахуванням вищезазначених змін вона була зобовязана нараховувати до сплати страхові внески за період з липня 2010 року по грудень 2010 року у наступному розмірі:

липень вересень 2010 р. 294,82 грн.,

жовтень листопад 2010 р. 301,12 грн.,

грудень 2010 р. 306,10 грн.

Водночас, відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_3 своєчасно не сплатила мінімальний страховий внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732 грн. 80 коп.

Посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_3 являється пенсіонером за віком, а тому не може бути платником страхових внесків, є безпідставним, адже законом не передбачено виключень або пільг щодо нарахування та сплати страхових внесків, крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснювала сплату страхових внесків за 2010 р. вчасно, однак без врахування змін щодо встановленого розміру страхових внесків за період із липня по грудень 2010р.

Враховуючи зазначене, фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, в тому числі пенсіонери, за період з липня по грудень 2010 року сплачують страхові внески з урахуванням вищезазначеного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п.п.7 п.5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність та розмір заборгованості ОСОБА_3 підтверджується карткою особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) ОСОБА_3 доданою до позовної заяви а також даний факт не спростовується представником відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, відповідно, позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1732 грн. 80 коп. є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV., ст.ст. 2,4,70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 1732 грн. 80 коп. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість у сумі 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. на користь Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси (код ЄДРПОУ 20990714, р/р 256013013695, МФО 328845 Одеське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано «02»листопада 2011 р.

СуддяЯ.В. Балан

02 листопада 2011 року