№ 18999837, 14.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4349/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

при секретарі Ігнатенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.Т. ЛТД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.М.Т. ЛТД»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю висновків відповідача про безпідставне формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним позивачу ТОВ «Південна корона»на суму 18300,00 грн., які не мають статусу юридично значимих, у звязку з тим, що угоди на виконання яких були виписані дані накладні та ТОВ «С.М.Т. ЛТД»є нікчемними. Данні висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Реальність господарських операцій підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами. За наявності всіх первинних документів, передбачених законодавством та оформлених належним чином, доводи податкового органу про неможливість контрагентів реально поставити товар, послуги, укладення договору з метою несплати податків є лише припущенням.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що при проведенні перевірки ТОВ «С.М.Т. ЛТД» завищено сума податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2010 року на 18300,00 грн. на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Південна корона», який відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, що призвело до заниження у грудні 2010 року податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 18300,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Так, 17.03.2011 року на підставі наказу від 12.03.2011 року, старшим державним податковим ревізор інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ревчук І.А. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «С.М.Т. ЛТД»з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ «Південна корона»у період грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1046/23-5 від 17.03.2011 року (а. с. 70-75).

На підставі висновків акту перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року, яким ТОВ «С.М.Т. ЛТД» визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 18300,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4575,00 грн.(а.с.25).

Підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року став висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси, зазначений у акті перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року, про порушення ТОВ «С.М.Т. ЛТД»ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому податковий кредит ТОВ «С.М.Т. ЛТД»за грудень 2010 року на суму ПДВ - 18300,00 грн. по ТОВ «Південна корона», який проведено на підставі нікчемного правочину відповідно до п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає коригуванню (зменшенню).

Даний висновок податкового органу, відповідно до акту перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року ґрунтується на наступному: одним з постачальників послуг по перевезенню ТОВ «С.М.Т. ЛТД»є ТОВ «Південна корона», код ЄДРПОУ 36850087, сума податку на додану вартість по даному контрагенту згідно бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ»щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України складає 18300,00 грн. На момент складання акту, місцезнаходження підприємства ТОВ «Південна корона», код ЄДРПОУ 36850087 - невідомо, про що свідчить дані бази АІС «РПП»станом на 16.03.2011 року - стан «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, що підтверджено службовою запискою ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 03.03.2011 року за №1135/26 55. За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «Південна корона»відсутні. За результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС «РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Південна корона»власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які субєкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово господарської діяльності, у звязку з чим складено акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Південна корона»за №269/23 від 04.03.2011 року. Враховуючи наведене, усі операції з ТОВ «Південна корона»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення рішення та відображених в акті перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року висновків субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд наголошує на наступному.

Як вбачається з наявних у справі документів, 11 травня 2010 року між позивачем - ТОВ «С.М.Т. ЛТД»(в якості замовника) та ТОВ «Південна корона» (в якості виконавця) було укладено договір №11-5/11LT, предметом якого є перевезення вантажу ТОВ «Південна корона». Також за замовленням ТОВ «С.М.Т. ЛТД»для здійснення перевезення вантажу ТОВ «Південна корона»може користуватись послугами інших перевізників. (а.с. 66 - 69). На виконання даного договору ТОВ «Південна корона» самостійно, або з залученням інших перевізників здійснювало автомобільні перевезення вантажів в контейнерах, а ТОВ «С.М.Т. ЛТД» оплачувало дані послуги.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданого правочину, до правового статусу сторін спірного договору як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами зі сторони податкового органу ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірного правочину вимогам закону.

Факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних первинних документів: податкових накладних (а.с. 100, 103, 112, 118, 133,137, 143, 161, 176, 180, 186), рахунків фактур (а.с. 95, 101, 104, 111, 113, 119, 135, 138. 144, 162, 171, 178, 181), СМR (а.с. 96, 105, 108, 114, 120, 124, 128, 139, 145, 148, 151, 154, 157, 163, 166, 172, 182, ) маршрутних карток (а.с. 97, 107, 109, 115, 121-122, 125-126, 129-130, 140, 146, 149, 152, 155, 158, 164, 167, 173, 183), видаткових накладних з печаткою ОМТП (а.с. 98, 106, 110, 116, 123, 127, 131, 141, 147, 150. 153, 156, 159, 165, 168, 174, 185), актів прийому виконаних робіт (а.с. 99, 102, 111, 117, 132, 136, 142, 160, 169, 175, 179, 185).

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, СМR, маршрутних карток, актів прийому виконаних робіт не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

З приводу викладеного в акті перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року висновку субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочину укладеного 11 травня 2010 року між ТОВ «С.М.Т. ЛТД»та ТОВ «Південна корона» суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дослідивши акт перевірки № 1046/23-5 від 17.03.2011 року, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч. 1 ст. 228 зазначеного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім цього, перевіряючи обґрунтованість тверджень податкового органу про нікчемність спірного правочину, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки твердження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочину слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «С.М.Т. ЛТД»та ТОВ «Південна корона»або за викладеними в акті фактами діяльності даних платників податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України або ст. 212 КК України, хоча саме діяння платників податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім цього, суд вважає зазначити, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року, субєктом владних повноважень не враховані приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсним.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач - ТОВ «С.М.Т. ЛТД»та його контрагент - ТОВ «Південна корона»є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності даних платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного 11 травня 2010 року між ТОВ «С.М.Т. ЛТД» та ТОВ «Південна корона» є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України «Про податок на додану вартість», висновок суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення позивачем ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є твердження податкового органу стосовно нікчемності спірного правочину, укладеного 11 травня 2010 року між ТОВ «С.М.Т. ЛТД»та ТОВ «Південна корона». Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 рокуне покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5.1. п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6. та пп. 7.2.6. п. 7 вказаного закону).

Як передбачено п. 7.5.1. Закону датою виникнення права платника податку на оподатковуваний кредит є дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкової накладної ТОВ «Південна корона».

Як вже судом встановлено, на підтвердження реальності укладеного з ТОВ «Південна корона»правочину позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, СМR, маршрутних карток, актів прийому виконаних робіт, які є підставою для формування позивачем валового доходу, валових витрат, податкового кредиту з ПДВ та податкових зобовязань з ПДВ за вказаним договором. В звязку з чим, у грудні 2010 року позивач правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ суму 18300,00 грн.

Що стосуються коригування сум податкового кредиту за нікчемним правочином, то суд також вважає, що з наведених вище мотивів відповідач не має права визнавати правочин нікчемним, та зобовязувати позивача коригувати суми податкового кредиту.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.Т. ЛТД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000522350/0 від 31 березня 2011 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000522350/0 від 31 березня 2011 року по податку на додану вартість за основним платежем 18300,00 грн., та за штрафними фінансовими санкціями, 4575,00 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 14 жовтня 2011 року.

Суддя /підпис/ П.П. Марин