Решение № 18669305, 06.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2775/2011(3/149)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД»

49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, 3 а

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про: стягнення заборгованості в сумі 22816,69 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом (заява від 08.09.11 р. про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача борг 25333,72 грн., 3% річних 118,66 грн., інфляційні 77,56 грн. та пеню 613,14 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки товару № 1951 від 09.12.09 р., товаро-транспортних накладних (з 05 травня 2011 року по 08 серпня 2011 р.), норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані тим, що відповідач 97 поставок на загальну суму 25 333,72 грн., які були здійснені за договором не оплатив у визначений строк.

Позивач 06.10.11 р. в судовому засіданні надав довідку, в якій зазначає, що в накладних на постачання товару (отримувач фізична особа підприємець ОСОБА_1) помилково вказано в якості підстави відвантаження товару договір № 1951 від 10.12.2009 р. Фактично між ТОВ «Вента. ЛТД»та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 1951 від 09.12.2009 року. Ніякого іншого договору, окрім договору № 1951 від 09.12.2009 р. між сторонами укладено не було.

Відповідач в судове засідання двічі свого представника не направив, вимоги ухвал суду не виконав, відзив по суті позову не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах ухвал та поштові повідомлення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

06.10.2011 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

встановив:

09 грудня 2009 року між сторонами був укладений договір № 1951 «на постачання товару»згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався поставляти та передавати у власність покупця лікарські препарати та медичні товари, а відповідач, як покупець, зобовязався приймати цей товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов п. 1.2, п. 1.4, п. 8.1 договору асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невідємною частиною даного договору. Загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за накладними, і орієнтовано складає 1000 000 грн. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині виконання грошових зобовязань до повного завершення. У випадку відсутності повідомлення від сторін про намір розірвати даний договір у період не менш, ніж за два тижні до закінчення терміну дії договору, останній вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач відповідно до товаро-транспортних накладних поставив відповідачу в період з 05 травня 2011 року по 08 серпня 2011 року товар на загальну суму 25333,72 грн.:

(з 05.05.11 р. по 08.07.11 р.) на 22007,33 грн.;

(з 11.07.11 р. по 25.07.11 р.) на 2271,66 грн.;

(з 01.08.11 р. по 08.08.11 р.) на 1051,73 грн.

Термін оплати сторони зазначили в кожній накладній, який майже по всім складає протягом 30 діб.

Відповідно до розділу 4 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі. Термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній. У випадку, якщо постачальником не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати одержання товару. Розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач жодної проплати за вищевказаними накладними в установлений строк не провів.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не зазначив суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

Виходячи з наведеного, борг відповідача перед позивачем по спірним відносинам дійсно складає в розмірі 25333,72 грн.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних простроченої суми (п. 5.1 договору).

Отже, на підставі викладеного, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: 3% річних 118,66 грн., інфляційні 77,56 грн. та пеню 613,14 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволення їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, 3 а, код ЄДРПОУ 21947206) борг 25333,72 грн., 3% річних 118,66 грн., інфляційні 77,56 грн., пеню 613,14 грн., 216,42 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 11.10.2011 року.