Решение № 17833729, 23.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р. Справа № 5016/1319/2011(6/81)

Миколаїв

За позовом: Фермерського господарства «Сабар», 57532, Миколаївська область, Очаківський район, с. Благодатне, вул. І.Франка, 47.

До відповідача: Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон», 57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 1а.

Про: стягнення заборгованості в загальному розмірі 105 388,28 грн., у тому числі 94 861,50 грн. основного боргу, 2 956,15 грн. пені, 1 583,86 грн. втрат від інфляції, 581,77 грн. 3% річних, 5 405,00 грн. упущеної вигоди.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.10.2010 року.

Від відповідачаНе з»явився.

Предмет спору: Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, що була отримана відповідачем просить стягнути з відповідача заборгованості в загальному розмірі 109 290,78 грн., у тому числі 94861,50 грн. основного боргу, 4700,30 грн. пені, 3381,72 грн. втрат від інфляції, 942,16 грн. 3% річних, 5 405,00 грн. упущеної вигоди.

Відповідач вимоги ухвали суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив.

У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 06.05.2011р. була направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 1а), та була отримана ним 17.05.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

встановив:

08.02.2011р. між ФГ «Сабар»(продавець) та ДСП «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю, а останній зобовязався прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження пшениця фуражна в кількості і асортименті згідно накладних. (п. 1.1.)

За умовами п. 2.1., 2.2., 2.3. договору сторони погодили, що кількість товару згідно договору складає 12270 тон по ціні 1750,00 грн. за тону, а загальна сума договору становить 21472,50 грн.

15.02.2011р. між ФГ «Сабар»(продавець) та ДСП «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю, а останній зобовязався прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження пшениця фуражна в кількості і асортименті згідно накладних. (п. 1.1.)

За умовами п. 2.1., 2.2., 2.3. договору сторони погодили, що кількість товару згідно договору складає 40 970 тон по ціні 1800,00 грн. за тону, а загальна сума договору становить 73 746,00 грн.

На виконання умов договорів позивачем було поставлено відповідачу 53240 тон товару на загальну суму 95218,50 грн.

У відповідності до п. 4.1. договорів сторонами погоджена форма оплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох робочих банківських днів.

Проте в порушення умов договорів відповідач свої зобовязання виконав не в повному обсязі та кошти за отриманий товар сплатив частково, у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 94861,50 грн.

Факт проведення поставки та наявності боргу в розмірі 94861,50 грн. позивач підтверджує актами звірки взаємних розрахунків від 24.02.2011 року та від 16.03.2011 року, що підписані обома сторонами.

Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 5.5. договорів в разі порушення строків оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого порушення, за кожен день прострочки.

На підставі вказаного пункту договору, позивачем була визначена пеня станом на 23.06.2011 року за загальний період 117 днів, загальний розмір якої склав 4700,30 грн.

Проте суд, виходячи з визначення дати, з якої необхідно обраховувати триденний строк для оплати, як 24.02.2011 року, вважає правомірним обраховувати пеню за загальний період з 28.02.2011 року по 23.06.2011 року (116 днів), загальний розмір якої за таких обставин становить 4672,90 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем станом на 23.06.2011 року за загальний період 117 днів було визначено розмір трьох відсотків річних з прострочених сум, що становить 942,16 грн., а також втрати від інфляції за загальний період з лютого 2010 року по травень 2011 року в сумі 3381,72 грн.

Проте суд, виходячи з визначення дати, з якої необхідно обраховувати триденний строк для оплати, як 24.02.2011 року, вважає правомірним обраховувати 3% річних за загальний період з 28.02.2011 року по 23.06.2011 року (116 днів), загальний розмір яких за таких обставин становить 904,43 грн.

Згідно рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі від 03.04.1997 року № 62-97р, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, втрати від інфляції необхідно розраховувати за період з березня по травень 2011 року, розмір яких в даному випадку становить 3358,04 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача в частині стягнення 4672,90 грн. пені, 904,43 грн. 3% річних та 3358,04 грн. втрат від інфляції.

Приписами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладений обовязок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 94861,50 грн. основного боргу, 4672,90 грн. пені, 904,43 грн. 3% річних та 3358,04 грн. втрат від інфляції, 1037,97 грн. витрат по сплаті держмита, 224,13 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму упущеної вигоди по двом договорам в розмірі 5405,00 грн., що була визначена, виходячи з кількості поставленого товару по кожному з договорів та ціни товару в квітні 2011 року на рівні 1890,00 грн. згідно довідки регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області від 07.04.2011 року № 26-34.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що у випадку не укладення відповідних угод з відповідачем, а продажу товару в квітні 2011 року ФГ «Сабар»отримало б значно більше коштів від продажу цієї продукції, у звязку з чим різницю в ціні за 1 тону пшениці станом на момент укладання угоди та квітнем 2011 року вважає упущеною вигодою.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 5 405,00 грн. упущеної вигоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 623 ЦК України:

1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

3. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

4. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Розглядаючи питання щодо стягнення упущеної вигоди, слід виходити з того, що це - неодержані доходи, які були б одержані, якби зобов'язання було б

виконано.

Таким чином, враховуючи обумовлений строк виконання зобов»язання відповідачем, визначення позивачем упущеної вигоди, як різниці в ціні за 1 тону пшениці станом на момент укладання угоди та квітнем 2011 року, суд вважає необґрунтованим та помилковим.

З огляду на наведене, заявлену позивачем вимогу щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 5 405,00 грн., суд вважає необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Миколаївська птахофабрика»ЗАТ «Аваль-Еталон»(57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, вул. Центральна, 1а, код 30124834) на користь Фермерського господарства «Сабар», 57532, Миколаївська область (Очаківський район, с. Благодатне, вул. І.Франка, 47, код 20903566) 94861,50 грн. основного боргу, 4672,90 грн. пені, 904,43 грн. 3% річних та 3358,04 грн. втрат від інфляції, 1037,97 грн. витрат по сплаті держмита, 224,13 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 5 405,00 грн. - упущеної вигоди, 27,4 грн. - пені, 37,73 грн. 3% річних, 23,68 грн. втрат від інфляції.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя О.В.Ткаченко

Повне рішення складено: «29»червня 2011 року