Решение № 17618982, 08.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.11 Справа № 26/122/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м.Луганськ

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Луганськ-Престиж”, м.Луганськ

про стягнення 133858 грн. 22 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №82-д від 27.12.2010;

провідний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №4-д від 11.01.2011;

від відповідача представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.08.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії №722 від 18.10.2007 в сумі 118451 грн. 63 коп., інфляційних збитків в сумі 8657 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 3123 грн. 23 коп., пені в сумі 3626 грн. 08 коп.

Відповідач вимоги позову оспорює з тих підстав, що вважає договір № 722 на поставку теплової енергії від 18.10.2007 неукладеним та за іншими доводами, викладеними у відзиві від 28.07.2011.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

18.10.2007 між позивачем Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго”, м.Луганськ (постачальник, позивач) та Об”єднаням співвласників багатоквартирного будинку „Луганськ-Престиж”, м.Луганськ (споживач, відповідач) було укладено договір №722 з додатками (далі договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобовязання з вироблення та поставки теплової енергії споживачам, що проживають в будинках житлово-будівельних кооперативах, а також в будинках товариств власників багатоквартирних будинків м.Луганська (додаток №1 до договору) у відповідності з діючими нормами до межі експлуатаційної відповідальності (додаток №2) (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Подача теплової енергії на опалення житлового фонду здійснюється при наявності актів готовності систем опалення будинків до роботи в осінньо-зимовий період (додаток №3), підписаних теплопостачальним підприємством (п.3.2).

Згідно п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно з затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

Споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії житловому фонду ЖБК(ОСББ), який належить йому на праві власності в 5-денний термін з дня отримання рахунку (п.6.2).

В п.6.4 сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами на включення-відключення опалення (а.с.33-36), виставленими рахунками та реєстрами про їх направлення відповідачу, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі за надані послуги не розрахувався, тому за ним за данними позивача виникла заборгованість за період з жовтня 2009 по квітень 2011 в сумі 118451 грн. 63 коп., на яку позивач нарахував 3% річних в сумі 3123 грн. 23 коп., інфляційні збитки в сумі 8657 грн. 28 коп., пеню в сумі 3626 грн. 08 коп. та звернувся до суду з даним позовом.

Претензія позивача вих.№15/42-4/669 від 17.03.2011 (а.с.22, 23) в вимогою погасити заборгованість залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Данні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір № 722 від 18.10.2007 на поставку теплової енергії відповідачем підписано без розбіжностей.

Позивачем до позовної заяви надані докази виконання ним зобовязань за вищевказаним договором, а саме: копії актів на включення опалення від 25.10.2007, 31.10.2008, 19.10.2009 та від 19.10.20010, а також копіїї актів на відключення опалення від 04.04.2008, 02.04.2008, 06.04.2010 та від 18.04.2011 (а.с. 34-36).

Факт постачання позивачем теплової енергії за данними актами і факт отримання відповідачем теплової енергії за вказаний період відповідачем не оспорюється.

Факт отримання відповідачем рахунків на оплату отриманої відповідачем теплової енергії позивачем підтверджено документально і відповідачем цей факт не оспорюється (а.с. 37-74).

Як вбачається із розрахунку позивача, відповідач проводив оплату за теплову енергію, але не в повному обсязі, у звязку з чим і виник заявлений у позові борг.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Матеріалами справи підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення боргу в сумі 118451 грн. 63 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем правомірно нараховані відповідачу інфляційні збитки за період з листопада 2009 по березень 2011 в сумі 8657 грн. 28 коп. та 3% річних за період з 08.11.2009 по 06.04.2011 в сумі 3123 грн. 23 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3626 грн. 08 коп., то у їх задоволенні слід відмовити, враховуючи наступне.

Згідно ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач в обґрунтування вимоги про нарахування пені посилається на п.7.2.3 розділу 7 договору №722 від 18.10.2007.

Але як вбачається зі змісту вказаного пункту договору споживач несе відповідальність за відмову в допуску до приборів обліку і теплоспоживаючому обладнанню працівників постачальника додаткове нарахування в розмірі 25% вартості теплової енергії, що транспортується по даному обєкту в попередньому розрахунковому місяці.

Тобто посилання позивача на вказаний пункт договору в обґрунтування вимоги щодо нарахування пені в сумі 3626 грн. 08 коп. є безпідставним.

Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Дійсно, ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначає перелік істотних умов договору у сфері житлово-комунальних послуг.

Як вбачається із договору № 722 від 18.10.2007, укладеного між позивачем і відповідачем, данний договір укладено на поставку теплової енергії.

Законом України «Про теплопостачання»(абз. 21 ч. 1 ст. 1 Закону) визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Враховуючи визначене вищевказаним Законом поняття теплової енергії, договір № 722 від 18.10.2007 на поставку теплової енергії за своїм складом має всі істотні умови і підстав визнавати його неукладеним не має.

Крім того, сторони на протязі значного періоду виконували данний договір і будь-яких розбіжностей не визначали.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»(ст. 13 Закону) і Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлення тарифів на теплову енергію віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, є обовязковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, обєднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Ці тарифи є регульованими і за домовленістю сторін не встановлюються.

Оскільки встановлення тарифів віднесено до компетенції органів самоврядування, прийняті органами самоврядування тарифи друкуються в печатних засобах інформації, є обовязковими для всіх підприємств, організацій, установ і громадян з моменту їх дії, встановленого органом місцевого самоврядування, додаткове узгодження розміру тарифу до договору не обовязкове.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі боргу 118451 грн. 63 коп., інфляційних збитків в сумі 8657 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 3123 грн. 23 коп.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м.Луганськ до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Луганськ-Престиж”, м.Луганськ задовольнити частково.

2.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Луганськ-Престиж”, вул.Градусова, б.14, м.Луганськ, код 35239784 на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, код 24047779 заборгованість в сумі 118451 грн. 63 коп., інфляційні збитки в розмірі 8657 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 3123 грн. 23 коп., державне мито в сумі 1302 грн. 32 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229 грн. 60 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.08.2011.

Суддя С.С. Єжова