№ 16577946, 29.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 9999/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 року м.Одеса

16год.15хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 07.10.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №429/10/10 від 25.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом TOB «Лілія-М» до Арцизької МДПІ Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява TOB «Лілія-М»(надалі ТОВ, позивач), в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2010р. №0001222300/0 та від 28.07.2010р. №0001222300/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237985грн., в тому числі 158656грн. - за основним платежем, та 79329грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкові повідомлення-рішення від 07.05.2010р. №0001232300/0 та від 28.07.2010р. №0001232300/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96260грн., в тому числі 64173грн. - за основним платежем, 32087грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.п.4.1 ст.4, абаз д) пп.7.2.1, пп.7.2.3, абз.2 пп.7.2.6 п.7 2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження ТОВ податку на додану вартість на загальну суму 184928грн. та податку на прибуток на загальну суму 64713грн. Витрати позивача на ремонт основних засобів у розмірі 61520грн. повязані з його господарською діяльністю; ремонт основних фондів здійснювався власними силами TOB «Лілія -М»; вказані витрати підтверджуються закупівельними актами, накладними на придбання запасних частин та матеріалів, накладними по формі М-11 на списання запасних частин та матеріалів на проведення ремонтних робіт. Також позивач наголошує на правомірності віднесення до валових витрат компенсації витрат на електроенергію. Щодо витрат на відвантажену олію TOB «Олійно-жировий Альянс»позивач вказує, що вказані витрати були відображені в бухгалтерському обліку за вересень 2008р. по даті відвантаження олії (30.09.2008р.), а не по даті виписки видаткової накладної 01.10.2008р. (дата отримання олії контрагентом). TOB «Лілія-М»наголошує на правомірності формування податкового кредиту з огляду на те, що ТОВ обґрунтовано віднесло до податкового кредиту суму 154598грн. на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх податкових періодах в червні, липні та вересні 2008 року, що не є порушенням чинного законодавства; щодо податкових накладних, в яких була невірно зазначена адреса, то під час перевірки були надані податкові накладні з виправленою адресою покупця, по цим накладним постачальниками були віднесені суми ПДВ до податкових зобовязань, єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату податку - це відсутність податкової накладної на момент перевірки. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок по питанням додержання податкового, валютного та іншого законодавства щодо строків складання, підписання, реєстрації акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення позивачем .п.4.1 ст.4, абаз д) пп.7.2.1, пп.7.2.3, абз.2 пп.7.2.6 п.7 2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В підтвердження зазначеного відповідач наголошує на наступному. У жовтні 2008 року TOB "Лілія -М" відвантажило олію згідно видаткової накладної від 01.10.2008 року за № ЛЛ-0000035, проте за жовтень місяць 2008 року TOB «ЛіліяМ»не відобразило цю операцію, у зв'язку з чим занизило валовий дохід у 4 кварталі 2008 року в сумі 107960грн., в бухгалтерському обліку вищевказану операція не відобразило. Позивачем не доведено, що витрати на компенсацію витрат по електроенергії відповідно до актів приймання передачі виконаних послуг між TOB «ЛіліяМ»та ПП «БесарабіяВ»повязані з господарською діяльністю. Підприємством до складу валових витрат віднесено суми витрат поліпшення основних засобів на загальну суму 61520 грн. без відповідного підтвердження первинними документами, що свідчили б про взаємозв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства у перевіряємому періоді. Також відповідач наголошує на тому, що ТОВ необґрунтовано до податкового кредиту віднесло суми ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів; не надано доказів в підтвердження отримання накладних із запізненням та позивачем не подавалися скарги на постачальників, які не виписували накладні. Підприємство включило до податкового кредиту суми ПДВ, де податкові накладні оформлені неналежним чином, на загальну суму ПДВ 30330грн.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.02.2010р. №86/23, від 04.03.2010р. №107/23, виданих Арцизькою МДПІ (надалі відповідач, МДПІ), посадовими особами МДПІ та ДПА в Одеській області згідно із п.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Лілія-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р.

За результатами вказаної перевірки позивача складений акт від 18.03.2010р. №123/23-33952607 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідністю «Лілія -М»код ЄДРПОУ -33952607 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09 2009р.».

Судом встановлено, що позивачем 02.04.2010р. отримано примірник акту перевірки (який складений у двох примірниках) на 43 аркушах який не містив підписів головного держподатінспекторів-ревізорів Єлисєєва О.С. та Чим шир Н.В., з висновками якого директор Мігов А.А. не погодився зробивши відповідну примітку на аркуші 43 акту.

Вказаний примірник акту перевірки був доданий позивачем до позовної заяви.

У висновках акту перевірки, зазначено серед іншого, що ТОВ «Лілія - М»порушено п.п.4.1 ст.4, абаз д) пп.7.2.1, пп.7.2.3, абз.2 пп.7.2.6 п.7 2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р за №168/97-ВР, пп.5.7 розділу ІІ «Податковий кредит»п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. №213), п.2, п.11 Порядку оформлення поштових відправлень матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997р. №799, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 184928грн., у т. ч. по періодах: - за жовтень 2008 року в сумі - 154659грн., - за листопад 2008 року в сумі 3997грн., за грудень 2008 року в сумі - 26272 грн. Також зазначено про порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994року № 334/94, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 64173грн., у т. ч. по періодах: за IV квартал 2008р. в сумі 43823грн., за І квартал 2009р. в сумі 20350 грн.

Позивачем були подані до Арцизької МДПІ письмові заперечення, які були відхилені відповідачем листом №2990/10/23 від 21.04.2010р.

На підставі зазначеного акту перевірки від 18.03.2010р. №123/23-33952607 Арцизькою МДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010р. №0001222300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237985грн., в тому числі 158656грн. - за основним платежем, та 79329грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у звязку з порушенням позивачем п.п.4.1 ст.4, абаз д) пп.7.2.1, пп.7.2.3, абз.2 пп.7.2.6 п.7 2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; та податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010р. №0001232300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96260грн., в тому числі 64173грн. - за основним платежем, 32087грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у звязку з порушенням позивачем п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В матеріалах справи (т.2, а.с.21) наявний наданий МДПІ розрахунок штрафних санкцій до акту перевірки від 18.03.2010р., дані якого співпадають з висновками вказаного примірника акту перевірки (пункти 1,2 розділу 4) та сумами податкових зобовязань, визначених в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях.

На вимогу суду МДПІ наданий другий примірник акту перевірки (вибірково аркуші акту 1,2,42,43), підписаний усіма перевіряючими, зміст якого (сторінки 42,43) відрізняються від примірника акту позивача, цей примірник також містить відомості щодо вручення директору Мігову А.А. 07.04.2010р. та наявність його заперечень.

Так, в пункті 1 розділу 4 (Висновки) цього примірника акту зазначено, що позивачем занижено ПДВ на загальну суму 184928грн., у т.ч. за жовтень 2008р. в сумі 154659грн.; за листопад в сумі 3997грн., зменшено відємне значення ПДВ на загальну суму 47864грн., у т.ч. за червень 2008р. 21592грн., за грудень в сумі 26272грн.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо наявності двох примірників акту перевірки з різними висновками МДПІ та її представник суду не надали.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх адміністративному порядку до Арцизької МДПІ (вих.№15 від 19.05.2010р.). За результатами розгляду первинної скарги Арцизькою МДПІ прийнято рішення від 21.07.2010р. №7787/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги, згідно якого податкові повідомлення - рішення Арцизької МДПІ від 07.05.2010р. №0001222300/0 та №0001232300/0 залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду цієї скарги відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010р. №0001222300/1 та №0001232300/1.

ТОВ «Лілія - М»оскаржило ці рішення до ДПА в Одеській області, яка своїм рішенням №31270/10/25-0007 від 26.08.2010р. залишила повторну скаргу позивача без розгляду у звязку з порушенням строків оскарження.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Суд частково погоджується з правовою позицією позивача в частині необґрунтованості винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.05.2010р. №0001222300/0 та від 28.07.2010р. №0001222300/1 виходячи з наступного.

Приймаючи до уваги вище встановлені обставини щодо складання акту перевірки в двох примірниках, відмінних за змістом висновків, прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень на підставі даних акту перевірки від 18.03.2010р., доданого до позовної заяви (том. 1, а.с. 23-65), суд досліджує цей акт на предмет правомірності висновків МДПІ щодо заниження ТОВ податкових зобовязань.

Судом встановлено, що в акті перевірки перевіряючими встановлено завищення позивачем задекларованого в р.10.1 Декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008р. податкового кредиту в сумі 154598грн. Вказана сума податкового кредиту сформована на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх податкових періодах в червні, липні та вересні 2008 року. (податкові накладні №7 від 30.09.2008р., №381166/1 від 30.09.2008р., №08070/2 від 26.09.2008р., №2976 від 25.09.2008р., №738/047 від 19.11.2008р., №144 від 23.09.2008р., №11684/50/37 від 22.09.2008р., №12120/50/37 від 22.09.2008р., №2012 від 05.09.2008р., №1202 від 01.09.2008р., №00163 від 31.07.2008р., №36 від 26.06.2008р., №145 від 23.09.2008р.).

В акті перевірки вказано, що в порушення вимог абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому, ніж звітний податковий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 154598грн.

Серед іншого в акті перевірки TOB «Лілія-М»зазначено, що на порушення абз. д) пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року за №165, пп.5.7 розділу11 «Податковий кредит»п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 підприємство включило до податкового кредиту суми ПДВ, де податкові накладні оформлені неналежним чином на загальну суму з ПДВ - 30330грн у тому числі по періодах: - за жовтень 2008р. в сумі ПДВ - 61 грн., за листопад 2008р. в сумі ПДВ - 3997грн., за грудень 2008 року в сумі ПДВ - 26272грн.

Підставою для такого висновку відповідача в акті перевірки зазначено, що в податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, невірно зазначено місце розташування підприємства TOB «Лілія-М»(відсутнє місце розташування покупця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість).

Сума податкового кредиту 61грн. за жовтень 2008р. та 3997грн. за листопад 2008р. сформована на підставі податкової накладної №238/510300 від 30.09.2008p. на надання послуги телекомунікації на загальну суму 365,94грн., у тому числі ПДВ - 61 грн., та податкової накладної №738/047 від 19.11.2008р. на отримання соняшника в кількості 16,54тон на загальну суму 23983грн., у тому числі ПДВ - 3997грн.

Однак суд не погоджується вказаною позицією відповідача та висновками акту перевірки в цій частині з урахуванням наступного.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Проте, в даному випадку суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача права на віднесення сум ПДВ по вказаним накладним до податкового кредиту на абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Вказана норма Закону не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, з огляду на те, що в даному випадку відсутній факт відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну, накладні були надані постачальниками, що виключає підставність подання відповідної скарги.

З аналізу викладених вище правових норм вбачається, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість (61грн. за жовтень 2008р. та 3997грн. за листопад 2008р., 26272грн. за грудень 2008р.) на відповідну дату була підтверджена податковими накладними, що підтверджується в акті перевірки.

Певні недоліки податкової накладної не можуть слугувати підставою для виключення сум, сформованих на підставі такої накладної, із податкового кредиту.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «Лілія-М»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки не міститься.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2010р. №0001232300/0 та від 28.07.2010р. №0001232300/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем здійснено завищення показників в рядку 04.10 Декларації по податкам на прибуток по статті «витрати на поліпшення основних засобів»в сумі 61520грн. (за 4 квартал 2008р.), у звязку з чим ТОВ порушено норми п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначає позивач у позовні заяві, ремонт основних фондів здійснювався власними силами TOB «Лілія -М». В бухгалтерському обліку TOB «Лілія-М»операції по ремонту основних фондів відображені проводкою Дт 23 Кт 207, 201 в сумі 61520 грн. TOB «Лілія -M»здійснило бухгалтерські записи по ДТ рахунку 23 і Кт рахунків 201, 207 на підставі первинних документів по формі М-11 «Накладна на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. В підтвердження валових витрат та їх звязку з господарською діяльністю позивач посилається на наявність закупівельних актів, накладних на придбання запасних частин та матеріалів накладних по формі М-11 на списання запасних частин та матеріалів на проведення ремонтних робіт, що, на думку позивача, є підставою для відображення в Декларації про прибуток валових витрат, пов'язаних з ремонтом основних фондів.

Також, перевіркою встановлено, що підприємством до складу валових витрат включена компенсація витрат по електроенергії, відповідно до актів приймання передачі виконаних робіт між TOB "Лілія -М" та ПП "Бересарабія -В" на загальну суму витрату 87210грн., у тому числі по періодах: за 4 квартал 2008 року - 5810грн. (за податковою накладною від 21.10.2008р. за №2), за 1 квартал 2009 року - 81400грн. (за податковою накладною від 21.01.2009р. за №8).

Однак суд не погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення цих витрат до валових.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 цього Закону суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для віднесення витрат до валових необхідно щоб вони були підтверджені відповідними первинними документами та були повязані з господарською діяльністю підприємства.

Однак, позивачем в ході перевірки та під час розгляду справи судом не надані відповідні належні та достатні первинні документи щодо визначення змісту поліпшення основних засобів (акти виконаних робіт з поліпшення основних фондів), та які б підтверджували зв'язок здійснення вказаних витрат із власною господарській діяльності підприємства, не надано доказів, що придбані матеріали були направлені на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, відповідно до вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Також не надано й доказів звязку витрат, здійснених позивачем за угодою з ПП "Бересарабія -В" з господарською діяльністю Товариства.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо кількості спожитої безпосередньо від ПП "Бересарабія-В" електроенергії, як і доказів такого споживання

Крім того, підстави віднесення витрат по компенсації спожитої електроенергії до складу валових витрат відсутні у звязку з тим, що переоформлення договорів постачання електроенергії №5934 від 20.03.2008р. (між ПП "Бересарабія-В" та ВАТ «ЕК «Одесаобленерго») та №1251 від 12.12.2006р. стосовно трансформаторного пункту КТП 10/04КВ 400 КВ на ПП "Бересарабія-В" на момент оформлення актів виконаних робіт, на які посилається позивач, не відбулося. посилання в акті виконаних робіт на договір оренди нерухомого майна від 10.03.2008р. між позивачем та ПП "Бересарабія-В", п.3.5 якого передбачає компенсацію витрат на електроенергію, до уваги судом не приймається, оскільки постачання електроенергії має підтверджуватись виключно договором постачання електроенергії.

Як вбачається з акту перевірки перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р. встановлено заниження валового доходу всього у сумі 107960грн. (за 4 квартал 2008р.). Заниження відбулося у зв'язку із не включенням до складу валового доходу суми відвантаженої олії по операції по відвантаженню олії 26,99 тон підприємству TOB «Олійно-жировий Альянс» за виписаною видатковою накладною № ЛЛ - 0000035 від 01.10.2008р. на суму 129552грн. (в тому числі 107960 грн. - без ПДВ; ПДВ - 21592грн.), яка здійснена у жовтні 2008 року; отримана олія по довіреності отримувача серії ЯПЗ, №383556/248 від 01.10.2008 року через ОСОБА_5. В бухгалтерському обліку за 4 квартал 2008р. вищевказана операція TOB «Лілія-М»не відображена. По аналітичному рахунку №361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" за жовтень місяць 2008 року підприємство TOB "Лілія -М" не відобразило вищевказану операцію. Станом на 01.11.2009р. по аналітичному рахунку №361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" по підприємству TOB "Олійно-жировий Альянс" дебіторська заборгованість не значиться. Доказів проведення вказаної операції по бухгалтерському обліку у жовтні 2008 року TOB "Лілія -М" не надало.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»4.1. Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з видаткової накладної № ЛЛ - 0000035 від 01.10.2008р. та товарно-транспортної накладної №466445 від 30.09.2008р. олія була відвантажена покупцю 30.09.2008р.

Суд погоджується з тим, що позивач правомірно включив суму 107960грн. до валового доходу у вересні 2008р. по даті відвантаження олії (30.09.2008р.) згідно з п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але у звязку з тим, що протилежні висновки акту перевірки не призвели в кінцевому результаті до донарахування ПДВ у сумі 21592грн. оскарженим податковим повідомленням-рішенням, обмежується констатацією помилковості позиції МДПІ в цьому питанні. МДПІ не надані докази щодо неправильності включення у вересні 2008р. до складу податкових зобовязань суми ПДВ 21592грн. за декларацією з ПДВ за 3 квартал 2008р. ТОВ «Лілія-М», зокрема акту перевірки, з якого би вбачалось встановлення завищення валового доходу на цю суму у 3 кварталі 2008р.

В порушення приписів п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не включено до складу валового доходу у жовтні 2008 року суми доходу отриманого за відвантажену TOB «Олійно-жировий Альянс»олію у розмірі 26,99 тон.

Не надано суду доказів включення позивачем вказаної операції до складу валового доходу у жовтні 2008 року. Не приймається до уваги надана суду копія декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал та копія регістру податкового обліку доходів, відображених за строкою 01.1 вказаної декларації, з огляду на те, що у вказаному регістрі не зазначена товаротранспортна накладна або видаткова накладна на відвантаження 30.09.2008р. TOB "Олійно-жировий Альянс" олії на суму 129552грн., з якої 107960грн. віднесено на валовий дохід. у строку 01.1 Декларації за 3 квартал.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов TOB «Лілія-М» до Арцизької МДПІ Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ Одеської області від 07.05.2010р. №0001222300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237985грн., в тому числі 158656грн. - за основним платежем, та 79329грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ Одеської області від 28.07.2010р. №0001222300/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237985грн., в тому числі 158656грн. - за основним платежем, та 79329грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2011р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

29 червня 2011 року