№ 14825638, 16.03.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 7481/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретаря судового засідання Чиженко А.О.

за участю представників позивача Бєлєнко О.О. (за довіреністю)

відповідача Колесник О.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року № 000142301/0, від 25.03.2010 року № 000142301/1, від 30.04.2010 року № 000142301/2, від 19.01.2010 року № 0000152301/0, від 25.03.2010 року № 0000152301/1, від 30.04.2010 року № 0000152301/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПА в Одеській області була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Заводу залізобетонних виробів»стосовно правових відносин з ПП «Аванта МІВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства. За наслідками даної перевірки складено акт, відповідно до якого встанолвно порушення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення якими визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість а також застосовані штрафні санкції. ВАТ «Завод ЗБВ»не згодне з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки видаткові та податкові накладні на придбання товару на підставі яких позивачем були визначені сума валових витрат та сума податкового ерудиту, відповідали вимогам, що встановлені законодавством для податкових та видаткових накладних. Тому висновки податкового органу щодо недійсності правочину між ПП «Аванта МІВ»та ВАТ «Заводу залізобетонних виробів», на підставі яких ним були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств позивач вважає хибними. Дані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в порядку апеляційного узгодження до ДПІ в Суворовському районі м. Одеси, ДПА України в Одеській області, ДПА України, але скарги позивача органами державної податкової служби залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За таких обставин позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати прийняті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав на адресу суду письмові заперечення проти позову, мотивовані тим, що правочин, укладений між ПП «Аванта-МІВ»та ВАТ «Завод залізобетонних виробів»є недійсним, тому, що податкові та видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів, а саме керамічної плитки та клеючої суміші не відповідають вимогам, встановленим законодавством для видаткових та податкових накладних, а саме дані накладні підписані не директором ПП «Аванта-МІВ», а іншою особою. А отже, як зазначає представник відповідача, правочин між ПП «Аванта МІВ»та ВАТ «Завод залізобетонних виробів»не був спрямований на настання правових наслідків, а тому віднесення суми витрат за таким правочином до складу валових витрат, а також включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкові накладній, виданий ПП «Аванта-МІВ»є неправомірним, а отже податкові повідомлення-рішення, якими встановлені податкові зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість скасуванню не підлягають.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 21.12.2009 року по 25.11.2009 року відповідачем була проведена документальна невїздна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів»з питань правових відносин з ПП «Аванта-МІВ»за період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 28.12.2009 року № 415/35-0112/22465981, в якому зафіксовані порушення п.п.5.3.9. п. 5.3. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 14531 грн. в тому числі за 2 квартал 2008 року в сумі 14531 грн., та п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано суми ПДВ, що підлягає сплаті на загальну суму 11625 грн., в тому числі за травень 2008 року 11625 грн. та зменшено суму податкового кредиту у травні 2008 року на 11625 грн. Актом перевірки встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання у ПП «Аванта-МІВ»будівельних матеріалів (керамічна плитка та ключа суміш) у сумі 58125 грн., а також віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній на придбання керамічної плитки та клеючої суміші, яка нібито не підписувалась посадовою особою ПП «Аванта-МІВ», а саме директором ОСОБА_3

На підставі складеного акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року № 0000142301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21797 грн. в тому числі 14531 грн. за основним платежем та 7266 грн. за штрафними санкціями (а.с.25) та від 19.01.2010 року № 0000152301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 17438 грн. з них за основним платежем 11625 грн. та за штрафними санкціями 5813 грн. (а.с.26).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до ДПІ у Суворівському районі м. Одеси, ДПА України в Одеській області та ДПА України, але означені скарги рішеннями вищезазначених податкових органів залишені без задоволення а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.35-40).

На підставі рішень ДПІ у Суворівському районі м. Одеси та ДПА України в Одеській області були винесені нові податкові повідомлення рішення від 25.03.2010 року № 0000142301/1, № 0000152301/1 та від 30.04.2010 року № 0000142301/2, № 0000152301/2, яким суми податкових зобовязань були визначені на рівні первісних (а.с.10-13).

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ВАТ «Завод залізобетонних виробів»до суми податкового кредиту у травні 2008 була включена сума податку на додану вартість, а саме 11625 грн. за податковою накладною від 10.04.2008 року № 254, згідно якої ВАТ «Завод залізобетонних виробів»була поставлена плитка керамічна кількістю 800 кв.м та ключа суміш Церезит для плитки у кількості 192 мішка від ПП «Аванта-МІВ» (а.с.16).

Крім того, ВАТ «Завод ЗБВ»включив до складу валових витрат у першому півріччі 2008 року витрати на придбання керамічної плитки та клеючої суміші, згідно видаткової накладної № 254 від 10.04.2008 року на суму 58125 грн., ПДВ 11625 грн. (а.с.32).

Судом встановлено, що позивачем - ВАТ «Завод ЗБВ»та виробничо-комерційною фірмою «Каркас-СМ»укладений договір № 6 на надання послуг автотранспорту та механізмів відповідно до якого ВАТ «Завод ЗБВ»отримував від ПКФ «Каркас-СМ»послуги з надання автотранспорту, зокрема КРАЗ-256 Б, д/н НОМЕР_2.

Згідно товарно-транспортної накладної від 10.04.2008 року керамічна плитка та клеюча суміш автопідприємством ПКФ «Каркас-СМ», автомобілем НОМЕР_2 була доставлена вантажоотримувачу, яким є позивач ВАТ «Завод ЗБВ» (а.с.96) та видана податкова накладна № 254 від 10.04.2008 року (а.с.16).

Виконання договору з надання послуг автотранспорту підтверджується актом виконаних робіт № 25 від 30.04.2008 року.

Як встановлено судом на поставку керамічної плитки та клеючої суміші постачальником ПП «Аванта-̲»³дкритому акціонерному товариству «Завод ЗБВ»виставлений рахунок № 312 від 10.04.2008 року, відповідно до якого останній повинен сплатити за придбаний товар 69750 грн. з них 11625 грн. сума ПДВ та 58125 грн. сума без ПДВ (а.с.34), який був повністю оплачений позивачем, що підтверджується банківською випискою за 10.04.2008 року, відповідно до якої на рахунок ПП «Аванта-МІВ»перераховані кошти в сумі 69750 грн. з призначенням: сплата за плитку згідно рахунку № 312 від 10.04.2008 року (а.с.33).

Податкова накладна на придбання керамічної плитки та клеючої суміші була включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у травні 2008 року (а.с.31).

В судовому засіданні та в наданих на адресу суду письмових запереченнях представник відповідача посилався на той факт, що угода, укладена між ВАТ «Завод ЗБВ»та ПП «Аванта-МІВ»на придбання керамічної плитки та клеючої суміші є недійсною на підставі того, що вона укладалась з порушенням норм ЦК України, не була спрямована на настання правових наслідків, податкова та видаткова накладна, отримана ВАТ «Завод ЗБВ»не відповідає вимогам, встановленим діючим законодавством для оформлення податкових накладних, а саме: підпис, що міститься на податковій та видатковій накладній та нібито належить особі, яка на той час була директором ПП «Аванта-МІВ»насправді не є підписом цієї особи, оскільки як встановлено актом перевірки вона насправді фінансово-господарською діяльністю не займалася, ніяких бухгалтерських документів даного підприємства, в тому числі договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних та інших документів не підписувала.

Але суд не погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному випадку вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2011 року директор ПП «Аванта-МІВ»ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, кваліфікуємого як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Тобто вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, дійсно згідно наказу № 1 від 11.01.2008 року була посадовою особою директором ПП «Аванта-МІВ»та не належно виконувала свої службові обовязки, що виразилося в неподанні податкової звітності до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з листопада 2008 року за наявності надходжень і списання грошових коштів по розрахунковим рахункам ПП «Аванта-МІВ». Вироком Приморського районного суду м. Одеси також встановлено, що ПП «Аванта-МІВ»не сплачувало податок на додану вартість з листопада 2008 року та сума ПДВ, що повинна бути сплачена підприємством за період листопад-грудень 2008 року складає 1575559,68 грн. в тому числі по звітним періодам: за листопад 2008 року 583075,59 грн., за грудень 2008 року 992484,09 грн. Отже вироком встановлено, що ПП «Аванта-МІВ»здійснювало підприємницьку діяльність, на рахунки підприємства надходили грошові кошти, але директором даного підприємства не подавалася податкова звітність та не сплачувалися податки.

Твердження представника відповідача стосовно недійсності підпису директора ПП «Аванта-МІВ»в податковій та видатковій накладній, що надані ВАТ «Завод ЗБВ»на придбання керамічної плитки та клеючої суміші у квітні 2008 року, мотивовані висновком почеркознавчої експертизи відповідно до якої підписи на податкових деклараціях ПП «Аванта МІВ»зроблені не ОСОБА_3, а іншою особою, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються самим висновком експерта від 18.09.2009 року № 314, відповідно до якого іншою особою зроблені підписи на деклараціях за інші періоди, а саме за лютий 2008 року, вересень та жовтень 2008 року (а.с.51-52), а операція з купівлі-продажу будівельних матеріалів була здійснена у квітні 2008 року та податкова накладна виписана 10.04.2008 року, крім того у висновку експерту не досліджувалися підписи на податковій та видатковій накладній, наданій приватним підприємством «Аванта-МІВ»відкритому акціонерному товариству «Завод ЗБІ»на купівлю керамічної плитки та клеючої суміші (а.с.51-52).

Вищевикладене дає суду підстави вважати, що факт відсутності наміру на виконання угоди та на реальне настання правових наслідків даної угоди, на чому наполягав представник відповідача, не підтвердився, тобто ПП «Аванта-МІВ», укладаючи угоду на продаж будівельних матеріалів та видаючи накладні, діяло з метою настання певних правових наслідків, настання яких передбачено ЦК України. Як вбачається з відомостей, наданих ДПІ у Суворівському районі м. Одеси на час укладення угоди ПП «Аванта-МІВ»було зареєстроване платником ПДВ та 25.01.2008 року йому було видане відповідне свідоцтво № 100092632 (а.с.139).

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи кошти за придбаний товар (керамічну плитку та клеючу суміш) були перераховані на рахунок ПП «Аванта МІВ»у квітні 2008 року, що підтверджується банківською випискою (а.с.33), отже валові витрати виникли в квітні 2008.

Згідно до п.п. 2.4. п. 2 Наказу міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Враховуючи вищезазначене у позивача були підстави для включення до складу валових витрат вартість придбання будівельних матеріалів на суму 58125 грн., оскільки первинні документи на підставі усного договору поставки складені відповідно вимог чинного законодавства.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесена до складу валових витрат сума, сплачена за придбання будівельних матеріалів від ПП «Аванта-МІВ».

Згідно норм п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Норма п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вже було встановлено, позивач та його контрагент ПП «Аванта-МІВ»при укладенні усного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів виконали всі вимоги законодавства щодо оформлення таких договорів, а саме: була складена податкова накладна, яка внесена позивачем до реєстру отриманих і виданих податкових накладних, укладений з перевізником договір про надання послуг автотранспорту, оформлена товаротранспортна накладна на перевезення, а отже такий договір не може визнаватися недійсним, як про те стверджує представник відповідача, тому позивачем правомірно віднесена сума ПДВ, сплачена за договором до складу податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання та накладення штрафних санкцій, прийняті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно платіжного доручення № 280 від 07.07.2010 року ВАТ «Завод ЗБВ»сплачено державне мито за розгляд справи в сумі 3,40 грн., отже ця сума підлягає стягненню з державного бюджету.

Керуючись, ст. ст. 94, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси: від 19.01.2010р. №0000142301/0, від 25.03.2010р №0000142301/1, від 30.04.2010р. №0000142301/2, від 19.01.2010р. №0000152301/0, від 25.03.2010р. №0000152301/1, від 30.04.2010р. №0000152301/2.

Стягнути на користь ВАТ «Завод залізобетонних виробів»з державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений 16 березня 2011 року

Суддя: Іванова Е.А.

16 березня 2011 року