Постановление суда № 14568342, 24.02.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представника позивача, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", -

Завалькевича Є.В., відповідачки ОСОБА_3, представника відповідача

ОСОБА_4, - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним правочину з відчуження квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса", третя особа, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и л а:

08 квітня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Одеське Центральне відділення Промінвестбанку" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса", далі Банк) та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №05-01-16/681, за яким остання отримала кредит у розмірі 300 000 дол. США.

Станом на 31 березня 2010р. заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 282 756,04 дол. США. Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладений договір застави майнових прав №05-01-16/716, за яким предметом застави є майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1, загальною площею 103, 44 кв.м., що будується, та належить останній згідно Договору на дольову участь в будівництві № 388 від 05 січня 2006 року, укладеного з ТОВ "Адмірал-Будінвест". Пунктом 3.2.11 вказаного Договору передбачено, що після вводу будинку в експлуатацію та отримання свідоцтва на право власності на квартиру відповідачка ОСОБА_3 повинна була укласти з Банком договір іпотеки квартири та накласти заборону на предмет іпотеки в термін до 10 квітня 2007 року. Після введення у третьому кварталі 2008 року вказаного будинку в експлуатацію нумерація квартири змінилася на АДРЕСА_1. На підставі акту приймання-передачі № 143 від 04 серпня 2008 року квартира передана відповідачці. В подальшому відповідачка ОСОБА_3 оформила право власності на квартиру, а 10 березня 2010 року без згоди банка здійснила відчуження спірної квартири відповідачу ОСОБА_4, який зареєстрував у передбаченому законом порядку право власності на придбану квартиру. Відповідачка на отримані кошти не здійснила погашення існуючої на той момент кредитної заборгованості. Тому позивач вважав, що вказаний правочин суперечить нормам чинного законодавства і має бути визнаний недійсним.

Посилаючись на ці обставини, на ст. ст. 203, 215, 586 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що вона неодноразово зверталася до Банку з проханням надати дозвіл на відчуження майнових прав на спірну квартиру та інші квартири, які перебували в заставі у Банку з метою погасити кредитну заборгованість за кредитним договором. 22 серпня 2007 року вона отримала письмовий дозвіл Банка на відчуження спірної квартири. Тому Банку було відомо про її намір провести відчуження квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі. Тому вона продала квартиру відповідачу у відповідності до вимог діючого законодавства, зокрема, за письмовим дозволом Банку на відчуження квартири та за умови відсутності будь-яких заборон на відчуження. Отже, покупець ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної квартири і підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним немає.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував і 06 вересня 2010 року звернувся до суду з вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 березня 2010 року між ОСОБА_3 та ним був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 При посвідчені вказаного договору приватним нотаріусом ОСОБА_6 було перевірено відсутність заборон на відчуження квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна. Його право власності на квартиру зареєстроване 12 березня 2010 року у КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", реєстраційний номер: 25036834, номер запису: 2621, в книзі: 738 пр-89. Він повністю розрахувався з продавцем за придбану квартиру, зробив ремонт та вселився в квартиру з членами своєї родини - дружиною і неповнолітньою дочкою, здійснив реєстрацію за місцем проживання, сплачує за житлово-комунальні послуги. Таким чином, він набув право власності на квартиру правомірно і є її добросовісним набувачем. Оскільки його право власності на квартиру оспорюється Банком, він вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про захист свого права власності.

Третя особа, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутністю (а.с. 105, 129).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Суд визнав за відповідачем ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі позивач, Банк, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, Банка, пояснення на апеляцію представника позивача, Банка, Завалькевича Є.В., відповідачки ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом першої інстанції встановлено, що 22 вересня 2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 05-01-16/681, за яким остання отримала кредит у сумі 300 000 доларів США (17-28).

Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір застави майнових прав № 05-01-16/716, за яким предметом застави є майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_1, загальною площею 103, 44 кв.м., вартістю 731 356, 15 грн., що належить їй на підставі Договору на дольову участь в будівництві № 388 від 05 січня 2006 року, укладеного з ТОВ "Адмірал-Будінвест" (а.с. 29-37).

На підставі Акту приймання-передачі № 143 від 04 серпня 2008 року відповідачці ОСОБА_3 передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 103, 44 кв.м., яка розташована на першому поверсі будинку (а.с. 47).

07 жовтня 2008 року відповідачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с. 132-133).

До оформлення права власності на цю квартиру, 15 серпня 2007 року, відповідачка ОСОБА_3 звернулася до Керуючого філією "Відділення Промінвестбанку у м. Одесі" Бєляєва С.М. з заявою про надання згоди на реалізацію майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, які є предметом застави з метою направлення коштів від реалізації на погашення заборгованості (а.с. 109).

Листом № 11-03/787 від 21 серпня 2007 року Виконуючий обов'язки Керуючого філією "Відділення Промінвестбанку у м. Одесі" Бєляєв С.М. надав згоду на реалізацію відповідачці ОСОБА_3 майнових прав на квартири, як в цілому, так і частково з направленням коштів від реалізації в пропорційній сумі їх отримання на погашення зобов'язань за кредитним договором № 05-01-16/681 від 22 вересня 2006 року (а.с. 110).

10 березня 2010 року відповідачка ОСОБА_3 уклала з відповідачем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 521 (а.с. 130).

Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 10 березня 2010 року о 17 год. 58 хв., що підтверджується відповідним витягом № 8314975 від 10 березня 2010 року (а.с. 139).

У витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26449637 від 10 березня 2010 року станом на 17 год. 36 хв. не має запису про обтяження квартири АДРЕСА_1 (а.с. 137-138).

Право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 у КП "ОМБТІ та РОН" 12 березня 2010 року.

Відповідач ОСОБА_4 з родиною вселилися в спірну квартиру і вони зареєструвалися за вказаною адресою, що підтверджується довідкою ТОВ "Берег Житлосервіс" № 122 від 30 серпня 2010 року (а.с. 126-127).

З листа № 31/3-28-ОП-В від 13 квітня 2010 року Відділу державної служби боротьби з економічними злочинами ОМУ ГУМВС України в Одеській області вбачається, що в діях відповідачки ОСОБА_3 не виявлено порушень чинного законодавства (а.с. 153).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року, яке набрало законної сили 02 серпня 2010 року, у задоволенні позову Банку до ОСОБА_3 про зобовязання оформити договір іпотеки на спірну квартиру, нотаріально посвідчити та накласти заборону відчуження на цю квартиру відмовлено (а.с. 115-116).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру правомірно, відчужила спірну квартиру за письмовою згодою Банку у відповідності до вимог діючого цивільного законодавства. Тому вона не порушила вимог ст. ст. 586, 587 ЦК України і законних підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним немає.

Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_4 також набув право власності на спірну квартиру правомірно, є її добросовісним набувачем і його право підлягає судовому захисту за таких підстав.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Банк оспорює право відповідача ОСОБА_4 на спірну квартиру.

Тому він вправі був звернутися до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на спірну квартиру, який обґрунтовано був задоволений судом першої інстанції.

Твердження позивача, Банка, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки суд не врахував, що відповідачка ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру без згоди Банку, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, не приймаються до уваги, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Відповідально до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 11-03/787 від 21 серпня 2007 року в.о. Керуючого філією "Відділення Промінвестбанку у м. Одесі" Бєляєв С.М. надав згоду відповідачці ОСОБА_3 на реалізацію майнових прав на квартири, як в цілому, так і частково з направленням коштів від реалізації в пропорційній сумі їх отримання на погашення зобов'язань за кредитним договором (а.с. 110).

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив, що відповідачка ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру за письмовою згодою Банку у відповідності до вимог діючого цивільного законодавства, тобто без порушення вимог ст. ст. 586, 587 ЦК України та за умови відсутності будь-яких заборон на її відчуження.

Покупець спірної квартири ОСОБА_4 також набув право власності на спірну квартиру правомірно і є її добросовісним набувачем.

Не можуть служити підставою для задоволення первісного позову і посилання позивача, Банку, на те, що відповідачка ОСОБА_3 не виконала зобовязань за договором і не передала спірну квартиру в іпотеку.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року, яке набрало законної сили 02 серпня 2010 року, у задоволенні позову Банку до ОСОБА_3 про зобовязання оформити договір іпотеки на спірну квартиру, нотаріально посвідчити та накласти заборону відчуження на цю квартиру відмовлено (а.с. 115-116).

Тому законних підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає.

Суд першої інстанції перевірив в судовому засіданні надані сторонами докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості і у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України дав їм правильну оцінку.

Отже, наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Тому законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький