Постановление суда № 141393872, 11.11.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4668/22

Провадження № 1-кп/591/548/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12022200000000020 стосовно

обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

клопотання прокурора про продовження строку дії тримання під вартою

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_6 .

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває вказане кримінальне провадження, у якому триває судовий розгляд.

02.11.2026 прокурор подав клопотання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів без права внесення застави, яке узагальнено мотивував тим, що: (1) продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пп. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, вчинити інше кримінальне правопорушення); (2) більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт цілодобово, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_2 під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання в м. Конотоп, де проживає разом з мамою, яка за станом здоров`я потребує його допомоги по господарству.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Отже, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу обвинуваченому як тримання під вартою, тому клопотання прокурора є підставним до задоволення. Обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на строк до шістдесяти днів. Даних, які б унеможливлювали тримання обвинуваченого під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому, суд вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд виходить з того, що: - особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, з огляду на його процесуальну поведінку.

Суд не ігнорує аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, процесуальну поведінку обвинуваченого у рамках цього кримінального провадження, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника та обвинуваченого щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення п.5 ч.4 ст. 183 КПК, підстав для визначення розміру застави суд не вбачає.

Керуючись ст. 7, 9, 177, 178, 181, 183, 193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою до 09 січня 2027 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1