Решение № 141370110, 10.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2548/26

Провадження № 2/401/2197/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача Кукса К.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 22 556 грн. 99 коп., судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 24 жовтня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 206338. Відповідно до умов договору, ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 514 грн. 00 коп. строком на 98 днів, з кінцевою датою повернення 30 січня 2026 року. Відповідач кредитні кошти отримав, але свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість у розмірі 24 656 грн. 99 коп., з яких: 13 514 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями. 03 квітня 2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 03042026, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" відступило ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. Згідно з Реєстром боржників від 03 квітня 2026 року до вказаного договору факторингу ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, відтак із відповідача на його користь просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 22 556 грн. 99 коп., з яких: 13 514 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії. Разом з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів. (а.с. 2-11, 12-15)

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року вирішено відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу 15-денний термін на подання відзиву, а в разі його подання, позивачу 10-денний термін для подання відповіді на відзив. (а.с. 118-119)

Ухвалою від 19 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Вказану ухвалу виконано 09 вересня 2026 року. (а.с. 120-122, 127-130)

Відповідач своїм правом на подання відзиву, в порядку ст. 178 ЦПК України, не скористався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить суд про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с. 10)

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений за місцем реєстрації. На адресу суду повернувся конверт з відміткою працівників пошти "Адресат відсутній". (а.с. 126)

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином за місцем реєстрації.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі письмових доказів, поданих позивачем разом із позовом до суду.

Оскільки сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" із заявою на видачу кредиту № 100961848 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", а саме шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача "9be5cc68". (а.с. 55-56)

24 жовтня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 206338. Відповідно до п. 2.2.1 договору, відповідачу надано кредит у сумі 13 514 грн. 00 коп. у наступному порядку: у розмірі 10 000 грн. 36 коп. на картку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3 513 грн. 64 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних (п. 2.3). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. (п. 2.4). Комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту (п. 2.5). Загальний строк кредитування становить 98 днів з 24 жовтня 2025 року по 30 січня 2026 року (п. 2.6). Денна процентна ставка становить 0,9033 % в день (п. 2.7.1). (а.с. 35-41, 43-54)

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 206338 від 24 жовтня 2025 року є Графік платежів за кредитним договором. (а.с. 42)

Також встановлено, що відповідач 24 жовтня 2025 року підписав паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). (а.с. 57-60)

24 жовтня 2025 року кредитні кошти в сумі 10 000 грн. 36 коп. перераховані ТОВ "Фінансова компанія "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 2808/05-06 від 05 червня 2026 року. (а.с. 74-76)

Відповідно до картки обліку виконання договору № 206338 від 24 жовтня 2025 року, складеної ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс", заборгованість відповідача за вказаним договором становить 24 656 грн. 99 коп., з яких: 13 514 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями. (а.с. 21-22)

03 квітня 2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 03042026, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" відступило ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 90-98)

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги № 1 за Договором факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року, ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" передало, а ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" прийняло Реєстр боржників кількістю 903, загальна сума заборгованості складає 19 378 907,04 грн. (а.с. 18)

Із платіжної інструкції № 1110 від 09 квітня 2026 року встановлено, що ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" сплатило ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" грошові кошти за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року в розмірі 2 114 086,79 грн. (а.с. 20)

Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 03 квітня 2026 року до Договору факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 24 656 грн. 99 коп., з яких: 13 514 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями. (а.с. 16)

Відповідно до виписки з особового рахунку, наданої позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року, станом на 01 червня 2026 року становить 24 656 грн. 99 коп., з яких: 13 514 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями. (а.с. 24)

З інформації, наданої на запит суду АТ КБ "ПриватБанк", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 24 жовтня 2025 року по 29 жовтня 2025 року: НОМЕР_5 , який також знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 24 жовтня 2025 року було зарахування коштів на суму 10 000 грн. 36 коп., що підтверджується випискою за договором. (а.с. 127-129)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 206338 від 24 жовтня 2025 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "e01400be". Отже, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 206338 від 24 жовтня 2025 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 .

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10 000 грн. 36 коп., що підтверджується довідкою ТОВ "Фінансова компанія "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ".

Вказані обставини підтверджуються також інформацією, яка надана АТ КБ "ПриватБанк", на виконання вимог ухвали про витребування доказів та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 10 000 грн. 36 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору своєчасно в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, у тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши кредитний договір, таким чином погодивши умови сплати відсотків за користування кредитними коштами, а отже позовна вимога ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" щодо стягнення відсотків у розмірі 8 441 грн. 99 коп. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 3 513 грн. 64 коп. та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 601 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Пунктом 2.4 договору про споживчий кредит № 206338 від 24 жовтня 2025 року передбачено комісію за управління та обслуговування кредитної заборгованості, а саме: 1,00 грн. - знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту та 100,00 грн. - стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту.

У пункті 2.5 договору про споживчий кредит № 206338 від 24 жовтня 2025 року зазначено, що комісія за надання кредиту складає 3 513 грн. 64 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Однак, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору № 206338 від 24 жовтня 2025 року передбачено нарахування комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 26,00 % від суми кредиту і становить 3 513 грн. 64 коп. та включена до загального розміру кредиту, а також нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 100,00 грн., знижений тариф 1,00 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісій є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії за надання кредиту у розмірі 3 513 грн. 64 коп. та комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 601 грн. 00 коп. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 18 442 грн. 35 коп., з яких: 10 000 грн. 36 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441 грн. 99 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року; Додаткова угода № 25771563326 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року; ордер серії АІ № 2115416 від 30 січня 2026 року. (а.с. 25-31, 83)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 2 176 грн. 75 коп.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 610, 628, 629, 638, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 206338 від 24 жовтня 2025 року в розмірі 18 442 грн. 35 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2 176 грн. 75 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 22 619 (двадцять дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 10 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідачу протягом 2-х днів направити копію заочного рішення у справі для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 29 січня 2021 року органом № 3531, РНОКПП НОМЕР_7 , УНЗР 19921016-09695, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова