Решение № 141370107, 10.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1610/26

Провадження № 2/401/1652/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача Ткаченко М.М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року в розмірі 12 426 грн. 79 коп., судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 17 травня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4171149. Відповідно до умов договору ТОВ "Авентус Україна" надало позичальникові кредит у розмірі 3 750 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту становить 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. 30 грудня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено Договір факторингу № 30-12/2021-21, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги, у тому числі за договором № 4171149, за яким боржником є відповідач. 10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект центр" укладено Договір факторингу № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект центр" право вимоги, у тому числі за договором № 4171149, за яким боржником є відповідач. Відповідач умови договору не виконала, порушила строки повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 12 426 грн. 79 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 109 грн. 53 коп. - інфляційні збитки; 17 грн. 26 коп. - нараховані 3 % річних. (а.с. 2-7)

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року вирішено відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу 15-денний термін на подання відзиву, а в разі його подання, позивачу 10-денний термін для подання відповіді на відзив. (а.с. 84-85)

Відповідач своїм правом на подання відзиву, в порядку ст. 178 ЦПК України, не скористалася.

15 червня 2026 року представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування від АТ КБ "ПриватБанк" доказів. (а.с. 88-92)

Ухвалою від 24 серпня 2026 року поновлено ТОВ "Коллект центр" строк для подання клопотання про витребування доказів. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ "ПриватБанк" відповідні докази. Вказану ухвалу виконано 30 вересня 2026 року. (а.с. 95-97, 102-105)

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с. 6)

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася за місцем реєстрації та шляхом доставки судової повістки в електронному вигляді за допомогою повідомлення у додаток "Viber". На адресу суду повернувся конверт з відміткою працівників пошти "Адресат відсутній". (а.с. 100, 101)

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином за місцем реєстрації. Причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі письмових доказів поданих позивачем разом з позовом до суду.

Оскільки сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 травня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4171149, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 750,00 грн. (п. 1.3). Строк кредиту становить 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору (п. 1.4). Стандартна та знижена процентна ставка становить 1,90 % в день (п. п. 1.5.1, 1.5.2). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1). (а.с. 8-12)

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4171149 від 17 травня 2021 року визначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. (а.с. 13-14)

Згідно з паспортом споживчого кредиту та інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), загальні витрати за кредитом за стандартною та зниженою процентною ставкою за весь строк користування кредитом складають 5 887 грн. 50 коп. (а.с. 15-17)

17 травня 2021 року кредитні кошти в сумі 3 750,00 грн. перераховані ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за допомогою системи "EasyPay", що підтверджується довідкою від 07 березня 2025 року № 7/8069. (а.с. 22-23)

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданого ТОВ "Авентус Україна", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, станом на 29 грудня 2021 року становила 12 300 грн. 00 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами. (а.с. 27-31)

30 грудня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено Договір факторингу № 30-12/2021-21, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 34-37)

Згідно з Актом приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу № 30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року, ТОВ "Авентус Україна" передало, а ТОВ "Вердикт Капітал" прийняло Реєстр боржників кількістю 2 061, загальна сума заборгованості складає 21 204 683,69 грн. (а.с. 39-40)

Із платіжного доручення № 317260002 від 30 грудня 2021 року встановлено, що ТОВ "Вердикт Капітал" сплатило ТОВ "Авентус Україна" грошові кошти в розмірі 534 648,91 грн. за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року. (а.с. 38)

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року, ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року в сумі 12 300 грн. 00 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами. (а.с. 41-43, 44)

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеним ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, станом на 10 березня 2023 року становила 12 426 грн. 79 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 109 грн. 53 коп. - інфляційні збитки; 17 грн. 26 коп. - нараховані 3 % річних. (а.с. 32)

10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект центр" укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Коллект центр" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 45-50)

Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2023 року підтверджено, що ТОВ "Коллект центр" та ТОВ "Вердикт Капітал" дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями та визначили, що зобов`язання ТОВ "Коллект центр" перед ТОВ "Вердикт Капітал" припиняються в повному обсязі в сумі 1 138 105,89 грн., у тому числі за договором № 10-03/2023/01. (а.с. 51)

Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року, ТОВ "Вердикт Капітал" передало ТОВ "Коллект центр" право вимоги відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01 із загальною кількістю боржників - 29 141. (а.с. 52, 53)

Реєстром боржників (Додатком № 3 до Договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року) підтверджується передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, загальна сума заборгованості 12 426 грн. 79 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 109 грн. 53 коп. - інфляційні збитки; 17 грн. 26 коп. - нараховані 3 % річних. (а.с. 54-56, 57)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, станом на 07 травня 2026 року становить 12 426 грн. 79 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 8 550 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 109 грн. 53 коп. - інфляційні збитки; 17 грн. 26 коп. - нараховані 3 % річних. (а.с. 33)

Із інформації, наданої на запит суду АТ КБ "ПриватБанк", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 17 травня 2021 року по 22 травня 2021 року: НОМЕР_4 , який також знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 17 травня 2021 року було зарахування коштів на суму 3 750,00 грн., що підтверджується випискою за договором. (а.с. 102-104)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 4171149 від 17 травня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "А381840". Отже, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в Постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Коллект центр" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 4171149 від 17 травня 2021 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3 750 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ".

Вказані обставини підтверджуються також інформацією, яка надана АТ КБ "ПриватБанк", на виконання вимог ухвали про витребування доказів та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3 750 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 8 550 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги складає 8 550 грн. 00 коп., які нараховані за період з 17 травня 2021 року по 14 вересня 2021 року.

Згідно з умовами договору № 4171149 про надання споживчого кредиту від 17 травня 2021 року, кредит надано відповідачу в розмірі 3 750 грн. 00 коп., строк кредитування становить 30 днів (до 16 червня 2021 року). Крім того, договором № 4171149 та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також у паспорті споживчого кредиту визначено строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, передбачена загальна вартість кредиту - 5 887 грн. 50 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - сума кредиту за договором; 2 137 грн. 50 коп. - проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 4171149 від 17 травня 2021 року, строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 договору.

Пунктом 4.2 договору сторони домовилися про порядок пролонгації строку кредиту.

Так, згідно із пп. 4.2.1 п. 4.2 договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2 договору.

У пп. 4.2.2, 4.2.3 договору передбачено, що як споживач, так і товариство, для пролонгації строку кредиту має вчинити активні дії, а саме: споживач - направити пропозицію (оферту) товариству щодо продовження строку користування кредитом шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів; товариство - акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредитування (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Однак, будь-яких доказів, які підтверджують здійснення ТОВ "Авентус Україна" активних дій щодо акцептування пропозиції (оферти) відповідача про продовження строку користування кредитом, а саме направлення відповідачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредитування (з зазначенням нової дати повернення) на номер її мобільного телефону та/або адресу її електронної пошти, повідомлені нею товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі, матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надані.

Відповідно до п. 4.3.1 договору сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, у даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Пунктом 6 договору визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів. Так, згідно пункту 6.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Разом з тим, у порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п. 4.1 договору та доказів складання і доведення до відома відповідача оновлених графіків платежів, передбачених умовами договору.

Крім того, неповернення кредиту у визначений договором строк, у даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору (автопролонгацію), як це зазначено в п. п. 4.2, 4.3 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Як наслідок, п. 1.5.1 договору визначено стандартну процентну ставку в розмірі 1,90 % в день у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2 договору, та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.3 договору.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст. ст. 625, 1048 ЦК України, ТОВ "Авентус Україна" вправі було нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто за кредитним договором № 4171149 з 17 травня 2021 року по 16 червня 2021 року (30 днів) у розмірі 2 137 грн. 50 коп. Починаючи з 17 червня 2021 року позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, нараховані за період з 17 травня 2021 року по 16 червня 2021 року в розмірі 2 137 грн. 50 коп.

Щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 109 грн. 53 коп. та нарахованих 3 % річних у розмірі 17 грн. 26 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", станом на 10 березня 2023 року заборгованість відповідача за інфляційними збитками та 3 % річних становить: 109 грн. 53 коп. - інфляційні збитки (за період з січня 2022 року по лютий 2022 року); 17 грн. 26 коп. - нараховані 3 % річних (за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року). (а.с. 32)

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12 березня 2020 року і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 201/9121/22 зазначив: "Тобто з огляду на приписи пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права".

Враховуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 17 грн. 26 коп. та інфляційних збитків у розмірі 109 грн. 53 коп. за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року, є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року в розмірі 5 887 грн. 50 коп., з яких: 3 750 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2 137 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року; прайс-лист АО "Ліга Ассістанс", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року; заявка на надання юридичної допомоги № 1105 від 01 квітня 2026 року; витяг з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року. (а.с. 66-69, 70-71, 72-73, 74)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 1261 грн. 38 коп.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 610, 628, 629, 638, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" заборгованість за кредитним договором № 4171149 від 17 травня 2021 року в розмірі 5 887 грн. 50 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 261 грн. 38 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 9 148 (дев`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 88 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідачу протягом 2-х днів направити копію заочного рішення у справі для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр", місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 11 жовтня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_6 , УНЗР 19931003-09386, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова