Решение № 141346939, 30.10.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1096/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря судового засідання Колесникової К. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-капітал» через свого представника адвоката Усенка М. І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2023 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00375-10/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

29.01.2024 ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 29012024-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Стар файненс груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023.

Строк повернення кредиту за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023 настав, однак відповідачка ОСОБА_1 у визначений договором строк своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Станом на дату звернення до суду із цим позовом загальний розмір заборгованості відповідачки перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за зазначеним кредитним договором становить 107 545 грн, з яких: 11 400 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту); 96 145 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань та непогашенням заборгованості у встановлений строк ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушене звернутися до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості.

Ухвалою судді від 24.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачка, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи не заявили клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, з`ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 03.10.2023 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 00375-10/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальниці W8712, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000 грн на умовах строковості, повернення та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається на власні потреби клієнта строком на 360 днів. Дата надання кредиту 03.10.2023. Позичальниця зобов`язалася повернути кредит в останній день визначеного договором строку кредитування, а саме 26.09.2024.

За умовами п. 1.4 договору за користування кредитом товариство нараховує проценти, які є платою за користування кредитними коштами. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що денна процентна ставка становить 2,50% та застосовується в межах строку кредитування, визначеного п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування коштів на рахунок клієнта, зокрема з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством кредитних коштів за зазначеними реквізитами.

Згідно з п. 3.1 договору за користування кредитом товариство нараховує виключно проценти. Сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюються відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору. Порядок нарахування платежів у разі прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором, їх невиконання або часткового виконання визначено п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання його умов згідно з чинним законодавством України та положеннями договору.

29.01.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29012024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до боржників ТОВ «Стар файненс груп» за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу від 29.01.2024 № 29012024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023 у розмірі 43 990 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є переданням первісним кредитором належного йому права вимоги до боржника новому кредиторові на підставі відповідного правочину, внаслідок чого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні без зміни його змісту та обсягу, крім випадків, установлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо відступлення права вимоги, предметом договору факторингу могло бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

При цьому положення Закону України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466-IX, введеного в дію 30.07.2026, не поширюються на правовідносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення його в дію. Такі правовідносини регулюються законодавством, чинним до введення в дію зазначеного Закону.

Отже, до правовідносин сторін, що виникли на підставі договору факторингу від 29.01.2024 № 29012024, підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, чинні на момент його укладення.

Досліджені судом докази свідчать про укладення між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору факторингу, предметом якого є, зокрема, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023.

Водночас сама по собі наявність у сторін договору факторингу статусу фінансових установ не є безумовним підтвердженням дійсності та обсягу відступленої грошової вимоги, які підлягають встановленню судом на підставі умов відповідного правочину та належних доказів.

З наявних у матеріалах справи договору факторингу від 29.01.2024 № 29012024 та витягу з реєстру боржників убачається, що первісний кредитор ТОВ «Стар файненс груп» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023 у розмірі, зазначеному у відповідному реєстрі боржників.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за зазначеним кредитним договором, що є підставою для визнання його належним кредитором у відповідному зобов`язанні. Водночас обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, зокрема нарахованих процентів, підлягає окремій перевірці з урахуванням умов кредитного договору, періоду нарахувань та обсягу прав, які перейшли до нового кредитора.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для договорів відповідного виду не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та її прийняття другою стороною (акцепту). Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Акцепт може бути наданий шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, заповнення відповідної електронної форми або вчинення дій, які визначені як прийняття пропозиції, за умови належного роз`яснення їх змісту в інформаційній системі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів підписів.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам законодавства щодо письмової форми правочину за умови дотримання встановленого законом порядку його укладення.

Судом встановлено, що 03.10.2023 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 00375-10/2023 в електронній формі, який підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8712.

За умовами зазначеного договору ТОВ «Стар файненс груп» зобов`язалося надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 12 000 грн строком на 360 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 26.09.2024, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі й порядку, визначених договором.

Факт перерахування 03.10.2023 кредитних коштів у розмірі 12 000 грн на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026 № 3426_260608094611, у якому зазначено номер транзакції в системі iPay.ua 292033705.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виконання первісним кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів відповідачці. Зазначена обставина останньою не заперечується.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

За умовами п. 1.2, 1.4.1 кредитного договору сторони погодили строк кредитування до 26.09.2024 включно та фіксовану денну процентну ставку в розмірі 2,50%, яка застосовується в межах визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору про надання фінансового кредиту від 03.10.2023 № 00375-10/2023, датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів визначено 26.09.2024. При цьому сума кредиту становить 12 000 грн, сума процентів за користування кредитом 108 000 грн, загальна сума платежів за договором 120 000 грн.

Таким чином, сторони погодили розмір процентів та період їх нарахування в межах строку кредитування, який закінчився 26.09.2024.

При вирішенні питання щодо правомірності нарахування процентів суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після спливу цього строку права та інтереси кредитодавця охороняються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, які регулюють наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій справі позивач заявляє до стягнення проценти, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 26.09.2024.

Крім того, суд враховує, що кредитний договір укладено 03.10.2023, тобто до набрання чинності 24.12.2023 Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким, зокрема, встановлено законодавчі обмеження максимальної денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, зазначені законодавчі обмеження за загальним правилом застосовуються до договорів, укладених із 24.12.2023, а їх поширення на договори, укладені раніше, пов`язується з продовженням строку кредитування після набрання чинності відповідним Законом.

Відомостей про продовження сторонами строку кредитування за договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023 після 24.12.2023 матеріали справи не містять. Тому до правовідносин сторін щодо погодженої процентної ставки підлягають застосуванню положення законодавства, чинні на момент укладення кредитного договору, з урахуванням умов цього договору.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023, складеного первісним кредитором станом на 27.05.2026, убачається, що за період із 03.10.2023 до 29.01.2024 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становила 43 990 грн, з яких: 11 400 грн заборгованість за тілом кредиту; 32 590 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Загальна сума здійснених відповідачкою платежів становить 2 000 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 29.01.2024 № 29012024 право грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у розмірі 43 990 грн.

При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги до закінчення строку кредитування саме по собі не припиняє передбаченого кредитним договором права на нарахування процентів протягом погодженого сторонами строку, якщо таке право перейшло до нового кредитора відповідно до умов договору факторингу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором від 03.10.2023 № 00375-10/2023 за період із 17.02.2024 до 26.09.2024 загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 на кінцеву дату кредитування становить 107 545 грн, з яких: 11 400 грн заборгованість за тілом кредиту; 96 145 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що погоджений сторонами строк кредитування становив 360 днів, а передбачена договором фіксована денна процентна ставка 2,50%. Відповідно до графіка платежів загальна сума процентів, нарахованих за повний строк кредитування, становить 108 000 грн.

Заявлений позивачем до стягнення розмір процентів 96 145 грн не перевищує загальної суми процентів, передбаченої графіком платежів, та стосується періоду, що не виходить за межі погодженого сторонами строку кредитування.

Водночас відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

З огляду на викладене, вирішальне значення для визначення розміру заборгованості мають погоджені сторонами умови кредитування, графік платежів, відомості про здійснені відповідачкою платежі та надані кредиторами розрахунки заборгованості, які підлягають оцінці в сукупності.

За умови підтвердження наданими розрахунками правильності зарахування здійснених відповідачкою платежів, розміру залишку основного боргу, дотримання погодженої процентної ставки та відсутності нарахування процентів поза межами строку кредитування заявлена заборгованість у розмірі 107 545 грн, з яких: 11 400 грн заборгованість за тілом кредиту; 96 145 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, відповідає визначеним договором умовам.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У разі задоволення позовних вимог у повному обсязі відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі належних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на правничу допомогу суд може за клопотанням іншої сторони зменшити їх розмір. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інші визначені цією нормою обставини.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, може з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч. 3 ст. 141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить їх необґрунтованість або непропорційність до предмета спору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, суд виходить із такого.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг від 07.08.2026, детальний опис наданих послуг до акта № 1929 за вказаним договором, а також ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокату Усенко М. І. для представництва інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Із зазначених документів убачається, що адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу правничу допомогу, пов`язану зі зверненням до суду з позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , зокрема шляхом надання усної консультації та складення позовної заяви.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не потребувала участі представника позивача в судових засіданнях, проведення складних процесуальних дій чи дослідження значного обсягу доказів.

Крім того, спір виник із типових кредитних правовідносин та стосується стягнення заборгованості за кредитним договором. Підготовка позовної заяви ґрунтувалася переважно на дослідженні умов кредитного договору, документів щодо відступлення права вимоги та розрахунку заборгованості.

З огляду на характер спірних правовідносин, обсяг фактично наданої правничої допомоги, складність виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторін суд дійшов висновку, що покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 8 000 грн не відповідатиме критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності судових витрат до предмета спору, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

При цьому суд розмежовує розмір витрат на правничу допомогу, визначений домовленістю між позивачем та адвокатським об`єднанням, і розмір таких витрат, який підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідачку ОСОБА_1 витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн, який відповідає характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи, а також засадам розумності й пропорційності судових витрат.

Таким чином, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки частково, у розмірі 1 500 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 03.10.2023 № 00375-10/2023 у розмірі 107 545 (сто сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 400 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 96 145 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів Львівської області, 79029;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05.11.2026.

Суддя