Решение № 141337133, 04.11.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІСправа № 483/940/25

Провадження № 2/483/386/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

03 липня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з зазначеним позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3936992, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 8500 грн. (п. 1.2. Договору). Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 2.1 Договору кредит було надано строком на 30 днів з 03 жовтня 2021 року, шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 02 листопада 2021 року. Відповідно до п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становили 25 грн. 50 коп., які нараховуються за ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору було передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався на строк, визначений пунктом 2.1 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1-1.6 та п. 2.4 цього договору. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі 8500 грн. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Термін повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 13 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладений договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким, станом на 03 липня 2025 року, становила 51875 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 43375 грн. 50 коп. Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.

21 серпня 2025 року заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області позов було задоволено.

Ухвалою від 09 березня 2026 року вказане заочне рішення було скасовано.

06 липня 2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. В яких, відповідач вважав недоведеним сам факт виникнення заборгованості перед позивачем. З моменту нібито укладення кредитного договору до моменту звернення позивача до суду минув значний проміжок часу. За таких обставин виникають обґрунтовані сумніви щодо факту існування непогашеної заборгованості та належного підтвердження заявлених позовних вимог. Крім того, відповідач звертає увагу суду на питання дотримання позивачем строків позовної давності, оскільки кредитор тривалий час не звертався за судовим захистом свого права. Крім того, відповідачем зазначено, що він не пам`ятає факту укладення зазначеного кредитного договору та не має інформації про отримання і неповернення кредитних коштів. Наявні у нього документи та особисті записи не містять відомостей щодо такого кредитного зобов`язання. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б факт укладення кредитного договору саме ним, отримання кредитних коштів та існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі та позивачем не надано оригіналів документів та належної первинної бухгалтерської документації, що ставить під сумнів доведеність заявлених вимог. Також відповідачем зазначено про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Відповідно до умов кредитного договору та графіка платежів строк кредитування становив 30 календарних днів - з 03.10.2021 року по 02.11.2021 року. Загальна вартість кредиту для позичальника відповідно до умов договору становила 8525 грн. 50 коп. Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 43375 грн. 50 коп. процентів, які були нараховані після закінчення визначеного договором строку кредитування. Правова позиція щодо неправомірності такого нарахування неодноразово висловлена Верховним Судом. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитора підлягають захисту відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не шляхом подальшого нарахування договірних процентів. Таким чином, нарахування процентів після 02.11.2021 року є таким, що суперечить умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. Крім того, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є явно завищеними та не відповідають критеріям розумності, співмірності й необхідності. З матеріалів справи не вбачається належного обґрунтування того, що витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Слід також врахувати, що позовні заяви у справах про стягнення заборгованості за договорами мікрокредитування мають типовий характер та складаються за шаблонною формою, що підтверджується, зокрема, використанням автоматичної заміни тексту, внаслідок чого навіть прізвище відповідача у тексті позовної заяви не було належним чином відмінене відповідно до контексту. За таких обставин відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та підлягає зменшенню. У разі задоволення позову відповідач просить визначити розмір таких витрат у сумі не більше 2000 грн., виходячи з принципів розумності, співмірності та справедливості. Посилаючись на викладене, відповідач просив відмовити в позові в повному обсязі або, у разі підтвердження кредитором факту надання та неповернення кредиту, а також належності самого кредитора, зменшити суму вимог до 8525 грн. 50 коп. та відмовити у стягненні правової допомоги або зменшити її суму до 2000 грн.

27 липня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення в яких щодо факту укладення договору представником позивача зазначено, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 3936992. Разом із тим, відповідач зазначає, що не пам`ятає чи укладав договір. При цьому, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов`язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис. Електронні підписи можуть бути неудосконаленими, удосконаленими та / або з одноразовим ідентифікатором, кваліфікованими. Згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію» різниця між одноразовим ідентифікатором та електронним цифровим підписом полягає лише в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Але юридично вони мають однакову силу. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання договору. Щодо перерахунку кредитних коштів представником позивача зазначено, що на підтвердження перерахунку кредитних коштів надано квитанцію LIQPAY АТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до якої 03 жовтня 2021 року було перераховано кредитні кошти на картку № НОМЕР_1 за Договором № 3936992. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема: послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать, зокрема: фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. У свою чергу, Первісний кредитор, яким є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність на підставі спеціальної ліцензії та відповідно до норм чинного законодавства. Натомість, здійснення переказу коштів не охоплюються цією ліцензію, а отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, первісний кредитор має залучати надавача платіжних послуг, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунку. Враховуючи вищевикладене, зазначена квитанція надавача платіжних послуг є належним доказом видачі кредиту. Таким чином, матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування грошових коштів за Кредитним договором. Щодо нарахування відсотків представником позивача зазначено наступне: у відповідності до п. 2.3.1.2. Договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. Тобто, відбулась автопролонгація договору спершу на 60 днів у відповідності до п. п. 2.3.1.2. Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п. 4.2 Договору так і ст. 625 ЦК України із огляду на наступне. Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимои кредитодавця. Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувались відповідачем, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаного правочину. Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або його умов. Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки. Із врахуванням вищезазначеного, представник позивача вважає, що позовні вимоги є аргументованими та підтверджується належними доказами. Щодо витрат позивача на правову допомогу представник позивача посилається на те, що. договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, представник зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини,. а тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи тому заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено. Посилаючись на викладене представник просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року було витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 8500 грн., які 03 жовтня 2021 року були на неї перераховані; виписки по рахунку за номером картки № НОМЕР_1 за період із 03 жовтня 2021 року по 08 жовтня 2021 року; інформацію, чи відкривалась клієнту, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка); інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 03 жовтня 2021 року по 08 жовтня 2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

07 жовтня 2026 року ухвалу суду було виконано.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій крім того, зазначив, що просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3936992, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 8500 грн. (п. 1.2. Договору), який відповідно до п. 1.3, 2.1 Договору було надано строком на 30 днів з 03 жовтня 2021 року, шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 02 листопада 2021 року (п. 1.4. Договору). Відповідно до п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становили 25 грн. 50 коп., які нараховуються за ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору було передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з умовами п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на строк, визначений пунктом 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Згідно з п. 2.2.2 договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачена Пролонгація на стандартних (базових) умовах, а саме: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (а.с. 8-12).

Згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

03 жовтня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кошти в розмірі 8500 грн. згідно договору № 3936992 (а.с. 20), що також підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23 вересня 2026 року та випискою про рух коштів (а.с. 236-238).

13 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладений договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 23-35).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (зв. бік а.с. 35, 36-49).

Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за вказаним вище договором № 3936992 від 03 жовтня 2021 року становить 51875 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 43375 грн. 50 коп. (а.с. 22).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8500 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів (з пролонгацією на 60 днів максимально), позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору. Нарахування відсотків відповідно до п. 4.2. Договору, судом не можуть бути взятті, оскільки позивачем не надано підтвердження надіслання позичальнику вимог по сплаті таких процентів.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 25525 грн. 50 коп.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим, згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» ЦК України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020р., передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у зв`язку з воєнною агресією рф проти України указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Враховуючи вищенаведене, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін., документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1302 від 01 травня 2025 року на надання юридичної допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 16000 грн., витяг з акту №10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року (зв. бік а.с. 54, а.с. 55-60).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 5000 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422 грн. 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1588 грн. 87 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 3936992 від 03 жовтня 2021 року - 34025 (тридцять чотири тисячі двадцять п`ять) гривень 50 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн.; заборгованість за процентами - 25525 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок відшкодування судового збору 1588 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 87 копійок та в рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу 5000 (п`ять) гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: