Решение № 141301523, 06.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4628/26

РІШЕННЯ

іменем України

"06" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (згідно уточнених даних - Ваневська) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 11 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Договір №1211208617.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 грн зі строком користування коштами протягом 29 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 09 вересня 2019 року, а також сплачувати проценти за користування ним: процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування 0,97 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; процентна ставка, яка застосовується у разі неналежного виконання позичальницею своїх зобов?язань та після закінчення узгодженого строку кредитування за умови продовження користування позичальницею кредитом 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання на вимогу кредитодавця зобов`язалася сплачувати неустойку пеню у розмірі 1,3 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

19 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони узгодили збільшення розміру кредиту на 2 150 грн. В іншій частині умови договору залишили без змін.

20 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони узгодили збільшення розміру кредиту на 900 грн. В іншій частині умови договору залишили без змін.

29 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 18 днів. Також узгодили сплату з 09 вересня 2019 року процентів за користування кредитом у розмірі 1,61 % від суми кредиту за кожен день користування коштами. В іншій частині умови договору залишили без змін.

24 вересня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 27 днів. В іншій частині умови договору залишили без змін.

22 жовтня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 28 днів. Також узгодили сплату з 24 жовтня 2019 року процентів за користування кредитом у розмірі 1,45 % від суми кредиту за кожен день користування коштами. В іншій частині умови договору залишили без змін.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 28 січня 2020 року №63 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 29 січня 2021 року №3 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за окремим Реєстром боржників від 05 червня 2025 року відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 957,93 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 5 702,97 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 10 254,96 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

09 вересня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання позовні вимоги у заявленому розмірі не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, однак не оспорювала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. У той же час просила суд: перевірити факт перерахування кредиту у повному розмірі; врахувати здійснені нею платежі на виконання умов кредитного договору; перевірити та усунути розбіжності щодо нарахування заборгованості за кредитним договором у наданому позивачем розрахунку, зобов?язавши останнього надати належний та деталізований розрахунок по кожній складовій нарахувань та платежів; перевірити підстави нарахувань процентів за користування кредитом, а також неустойки, їх відповідність умовам кредитного договору та вимогам закону; перевірити факт переходу прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача; застосувати до вимог позовну давність; врахувати матеріальний та сімейний стан відповідачки. Водночас просила перевірити правову підставу для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, співмірність вказаних витрат складності справи та ціні позову.

11 вересня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представниця позивача наполягала на задоволенні позову, вказуючи на те, що матеріали справи містять усі необхідні докази на підтвердження факту перерахування кредиту на користь позичальниці та переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача. При цьому, звертала увагу на те, що проценти за договором нараховані у повній відповідності до умов кредитного договору, а саме в межах узгодженого строку кредитування та за узгодженими сторонами кредитного договору процентними ставками, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, не спростованим відповідачкою. Заперечувала проти застосування позовної давності, яка не сплила, оскільки продовжена на період дії в Україні воєнного стану. Також заперечувала проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх обгрунтованими та доведеними.

В судове засідання представниця позивача ОСОБА_3 не з?явилася, проте у позові просила про розгляд справи без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі представниці позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 11 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Договір №1211208617.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 грн зі строком користування коштами протягом 29 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 09 вересня 2019 року, а також сплачувати проценти за користування ним: процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування 0,97 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; процентна ставка, яка застосовується у разі неналежного виконання позичальницею своїх зобов?язань та після закінчення узгодженого строку кредитування за умови продовження користування позичальницею кредитом 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання на вимогу кредитодавця зобов`язалася сплачувати неустойку пеню у розмірі 1,3 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

19 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони узгодили збільшення розміру кредиту на 2 150 грн. В іншій частині умови договору залишили без змін.

20 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони узгодили збільшення розміру кредиту на 900 грн. В іншій частині умови договору залишили без змін.

29 серпня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 18 днів. Також узгодили сплату з 09 вересня 2019 року процентів за користування кредитом у розмірі 1,61 % від суми кредиту за кожен день користування коштами. В іншій частині умови договору залишили без змін.

24 вересня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 27 днів. В іншій частині умови договору залишили без змін.

22 жовтня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №121208617 від 11.08.2019 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 28 днів. Також узгодили сплату з 24 жовтня 2019 року процентів за користування кредитом у розмірі 1,45 % від суми кредиту за кожен день користування коштами. В іншій частині умови договору залишили без змін.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 28 січня 2020 року №63 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 29 січня 2021 року №3 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за окремим Реєстром боржників від 05 червня 2025 року відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №121208617 від 11 серпня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір (з додатковими угодами) в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір (з додатковими угодами) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли усі права та обов`язки кредитора за Договором №121208617 від 11 серпня 2019 року.

З матеріалів справи, а саме відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260925/62866-БТ, а також виписки з банківського рахунку позичальниці вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування на користь позичальниці кредиту у загальному розмірі 6 750 грн.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 26 серпня 2026 року (момент подання позовної заяви) позичальниці нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 957,93 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 5 702,97 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 11 серпня 2019 року до 09 лютого 2020 року) 10 254,96 грн.

Суд погоджується із нарахованою в межах вимог заборгованістю за кредитом (тілом кредиту).

Однак суд не погоджується з вказаним розрахунком в частині нарахованих процентів у зв`язку з наступним.

Зокрема, як вбачається з умов кредитного договору, сторони узгодили умову про повне повернення позичальницею кредиту (з урахуванням умов додаткових угод) до 20 листопада 2019 року.

Таким чином, строк кредитування закінчився 20 листопада 2019 року.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За встановленого, нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування, тобто після 20 листопада 2019 року, не відповідає умовам договору та вимогам закону.

Тому після дати припинення строку кредитування позивач не позбавлений права вимагати від боржниці сплати процентів за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, що узгоджується з п.п. 4.2-4.3 кредитного договору.

Однак позивач не заявляв окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов`язання, а тому такі вимоги не були предметом судового розгляду.

Таким чином, нараховані позивачем проценти після 20 листопада 2019 року стягненню не підлягають.

Тому заборгованість за процентами за період строку кредитування становить 2 416,27 грн (згідно розрахунку заборгованості).

Що стосується заперечень відповідачки проти стягнення неустойки, то суд зауважує, що позивач не заявляв вимог про стягнення неустойки.

Тому заборгованість за кредитним договором становить 8 119,24 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 5 702,97 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 11 серпня 2019 року до 20 листопада 2019 року) 2 416,27 грн.

Заборгованість у цій частині підтверджується детальним розрахунком, що враховує умови договору (та додакових угод), зокрема узгоджені сторонами процентні ставки та строк кредитування, а також здійснені позичальницею проплати.

Зі свого боку відповідачка не надала жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, зокрема альтернативного розрахунку заборгованості (контррозрахунку).

Водночас, згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Що стосується доводів відповідачки про необхідність врахування при ухваленні рішення її матеріального та сімейного становища, то в цій частині суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 599 ЦК України).

Зокрема, зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічних однорідних вимог; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника; ліквідацією юридичної особи (ст.ст. 599, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Таким чином, матеріальне та сімейне становище позичальниці саме по собі не є підставою для припинення зобов`язань, які, за загальним правилом, припиняються належним виконанням, а також для звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язань.

Крім цього, суд вважає безпідставними твердження відповідачки про пропущення позивачем позовної давності, оскільки заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла у листопаді 2019 року.

У той же час, згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин, який діяв до його скасування, тобто до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.

Водночас, згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт був виключений Законом України №4434-ІХ від 14 травня 2025 року (який набрав чинності 04 вересня 2025 року).

Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність, яка у зв`язку з введенням карантину була продовжена, а в подальшому (у зв`язку з введенням воєнного стану) зупинена до 04 вересня 2025 року, а тому твердження про протилежне є хибними.

Тому встановлена судом заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню 1 354,63 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 5 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених вимог) до 2 300 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором №121208617 від 11 серпня 2019 року, що утворилася станом на 26 серпня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 5 702 (п`ять тисяч сімсот дві) гривні 97 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 11 серпня 2019 року до 20 листопада 2019 року) у розмірі 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) гривень 27 копійок, а всього в загальному розмірі 8 119 (вісім тисяч сто дев?ятнадцять) гривень 24 копійки, а також 3 654 (три тисячі шістсот п?ятдесят чотири) гривні 63 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв