Постановление суда № 141258486, 19.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/43211/26

Провадження № 1-кс/947/15782/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026163480000727 від 17.09.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026163480000727 від 17.09.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт на речі, вилучені 15.10.2026 в період часу з 20 години 59 хвилин по 21 годину 16 хвилин, за адресою м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, поблизу буд. 65А, в ході обшуку транспортного засобу марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_1

Учасники у судове засідання не з`явились, слідчий надав заяву в якій клопотання підтримав та просив розглянути без його участі. Також захисник підозрюваний надав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення вимог якого не заперечує.

У зв`язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026163480000727 від 17.09.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки бажаючи їх настання, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», «Про порядок виїзду з України та в 'їзду в Україну громадян України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України військовозобов`язаного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання останньому порад та вказівок, а саме: 30 вересня 2026 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , запропонував (надав пораду) ОСОБА_6 механізм виїзду за кордон шляхом отримання у військовій частині довідки про проходження останнім військової служби за призивом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України на посаді зовнішній оператор безпілотних літальних апаратів та витягу з наказу командира військової частини щодо направлення солдата у службове відрядження за кордон до м. Будапешт, Угорщина терпміном на 30 діб для проходження курсу підготовки зовнішніх операторів безпілотних апаратів, які надають право перетину державного кордону України.

В подальшому в період з 30 вересня 2026 року по 15 жовтня 2026 року, ОСОБА_7 особисто роз`яснював та надавав вказівки, щодо процедури отримання документів з військової частини, які в подальшому будуть слугувати підставою для перетину ним державного кордону України.

Крім того, у вересні 2026 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за сприяння у вирішенні питання щодо проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , з подальшим оформленням документів про відрядження з кордон, з метою проходження навчання.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 30 вересня 2026 року приблизно о 15:40 годині, ОСОБА_5 , знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , запевнив ОСОБА_6 , який перебуває на військовому обліку однак не проходить військову службу, про те, що він перебуває у хороших відносинах із командуванням військової частини НОМЕР_2 , до повноважень яких входить прийняття рішень щодо відкомандирування за межі України, та може впливати на прийняття ними рішень, у тому числі щодо зарахування ОСОБА_6 до Збройних Сил України, та подальшої видачі документів про відрядження за межі України, з метою проходження навчання, за умови передачі йому неправомірної вигоди в сумі 4000 доларів США, з яких 500 доларів США останній має передати йому в якості завдатку, а решту суми в розмірі 3500 доларів США - після отримання відповідних документів від командира військової частини.

В подальшому, ОСОБА_5 , переконавшись в зацікавленості вказаною пропозицією зі сторони ОСОБА_6 , почав вимагати від останнього продовжувати оформлення документів, незважаючи на сумніви ОСОБА_6 в їх оформленні.

Надалі, 03 жовтня 2026 року приблизно об 09:40 год., ОСОБА_5 під час зустрічі з ОСОБА_6 за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, поблизу буд. 65А, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, з корисливих мотивів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 23000 гривень, як першу частину неправомірної вигоди для себе за вплив на командування військової частини НОМЕР_2 за вирішення питання щодо зарахування ОСОБА_6 до проходження військової служби та видачі документів про відрядження.

В подальшому, 15 жовтня 2026 року приблизно об 20:30 год., ОСОБА_5 під час зустрічі з ОСОБА_6 за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, поблизу буд. 65А, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, з корисливих мотивів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 3000 доларів США (що за курсом НБУ станом на 15 жовтня 2026 року становило 134 940 грн. 30 коп.), як другу частину неправомірної вигоди для себе за вплив на командування військової частини НОМЕР_2 за вирішення питання щодо зарахування ОСОБА_6 до проходження військової служби та видачі документів про відрядження.

В ході досудового розслідування під час проведення слідчих (розшукових) заходів було встановлено, що до скоєння вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, відповідно до вимог ст. 233, 234 КПК України, з метою фіксації вчиненого кримінального правопорушення, 15.10.2026 в період часу з 20 години 59 хвилин по 21 годину 16 хвилин, за адресою м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, поблизу буд. 65А, було проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_5 для прибуття на місце зустрічі з свідком ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Redmi Note 13 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A52», ІМЕІ1: НОМЕР_6 та ІМЕІ2: НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 (було упаковано до сейф-пакету № NPU5690976); 30 банкнот номіналом 100 доларів США з однаковими серією та номером KB14859854M (було упаковано до сейф-пакету № NPU5690977).

Надалі, 15.10.2026, ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення.

15.10.2026, відповідно до ст.ст. 98, 100 КПК України вилучені в ході проведення обшуку речі визнано речовими доказами.

За результатами отриманих речових доказів, затриманому ОСОБА_5 16.10.2026, було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.

Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.

Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_5 .

У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) Правові підстави накладення арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).

В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені мобільні телефони можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов`язаних з вчиненням кримінальних правопорушень) в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених мобільних телефонів, а обов`язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.

При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події імітаційні грошові кошти, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.

Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення технічного пристрою, грошових коштів, є обґрунтованою.

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт із забороною розпорядження, використання та відчуження, на речі, вилучені 15.10.2026 в період часу з 20 години 59 хвилин по 21 годину 16 хвилин, за адресою м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, поблизу буд. 65А, в ході обшуку транспортного засобу марки «Nissan Leaf», н.з. НОМЕР_1 , а саме:

- мобільний телефон марки «Redmi Note 13 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A52», ІМЕІ1: НОМЕР_6 та ІМЕІ2: НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 ;

- 30 банкнот номіналом 100 доларів США з однаковими серією та номером KB14859854M.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1