Решение № 141241635, 05.11.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/22914/26

Провадження № 2/684/501/2026

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Худенко І.О.

за участю секретаря судового засідання Басок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача - ТОВ «Таліон Плюс» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 985,12 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 жовтня 2025 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 255463204, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 21 600,00 грн, з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п. 7. - 13 листопада 2030 року. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 договору).

Дисконтний період визначений в п. 3.1 договору це лише період з загального строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів, часткове погашення боргу). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених (п. 8.3, 8.7.2 договору). Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2. договору). Таким чином, договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну, зокрема після закінчення дисконтного періоду на умовах фіксованої базової щоденної ставки в розмірі - 0,98 % та сплатою комісії за надання кредиту (п. 8.5. договору). Відповідно до умов договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».

18 листопада 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/68, на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

Представником позивача зазначено, що відповідач в супереч умов кредитного договору своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. У зв`язку із чим ТОВ «Таліон Плюс» вимушене звернутись із даним позовом до суду з метою захисту порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Заборгованість відповідача за договором №255463204 від 14 жовтня 2025 року становить 60 985,12 грн та складається із заборгованості за сумою кредиту (тіло кредиту) 21 600,00 грн, заборгованості за сумою відсотків 38 089,12 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1 296,00 гривень.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 60 985,12 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін. Також за клопотанням представника позивача судом витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів щодо проведення платіжних операцій з перерахування грошових коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кредитного договору, з банківської карти № НОМЕР_2 , в період з 14 жовтня 2025 року 10:11 по 14 жовтня 2025 року 11:12 (включно), а саме 14 жовтня 2025 року 10:11 5 403,00 гривень; 14 жовтня 2025 року 10:40 3 056,00 гривень; 14 жовтня 2025 року 10:46 5 823,00 гривень; 14 жовтня 2025 року 11:12 7 318,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, проте, при зверненні до суду з позовом просила розгляд справи проводити в її відсутності, не заперечує щодо постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак 05 жовтня 2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому просив врахувати його статус військовослужбовця та передбачені законом гарантії щодо звільнення від сплати штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Також 13 жовтня 2026 року подав до суду додаткові пояснення у справі у яких просив врахувати обставини проходження ним військової служби в період отримання кредитних коштів та під час нарахування заборгованості, надав копію військового квитка.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи за відсутності відповідача.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Суд встановив, що 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заявку до ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на отримання грошових коштів в кредит.

14 жовтня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №255463204, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору №255463204 від 14 жовтня 2025 року, згідно умов яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати відповідачу кредит в розмірі кредитного ліміту на суму 25 900,00 грн, сума кредиту становить 5 403,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 договору).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 14 жовтня 2025 року (п.2.3 Договору).

Згідно з п.7.1 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 17 жовтня 2025 року, а саме протягом 3 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відповідно п. 7.3 Договору кінцева дата повернення кредиту - 13 листопада 2030 року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Пунктом 8.4 передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 324, 18 гривень (п. 8.5).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового виконання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання.

Отже, уклавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодився із умовами кредитування та зобов`язався повернути кредитні кошти разом з відсотками у строк, який встановлений договором.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14 жовтня 2025 року, номер карти НОМЕР_3 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.

Відповідно до додаткової угоди до договору №255463204 від 14 жовтня 2025 року сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 3 056, 00 гривень (п. 1.1). Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї

додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди,

буде складати 8 459,00 гривень (п. 1.2).

Відповідно до додаткової угоди до договору №255463204 від 14 жовтня 2025 року сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 5 823, 00 гривень (п. 1.1). Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї

додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди,

буде складати 14 282,00 гривень (п. 1.2 ).

Відповідно до додаткової угоди до договору №255463204 від 14 жовтня 2025 року сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 7 318, 00 гривень (п. 1.1). Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї

додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди,

буде складати 21 600,00 гривень (п. 1.2).

Із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що 14 жовтня 2025 року на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-7002 зараховано 5 403,00 грн, отримувач ОСОБА_1 .

Перерахування вказаних кредитних коштів також встановлено з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», отримувач ОСОБА_1 , переказ кредиту за договором №255463204 в сумі 5 403,00 гривень.

Із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що 14 жовтня 2025 року на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-7002 зараховано 3 056,00 грн, отримувач ОСОБА_1 .

Перерахування вказаних кредитних коштів також встановлено з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», отримувач ОСОБА_1 , переказ кредиту за договором №255463204 в сумі 3 056,00 гривень.

Із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що 14 жовтня 2025 року на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-7002 зараховано 5 823,00 грн, отримувач ОСОБА_1 .

Перерахування вказаних кредитних коштів також встановлено з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», отримувач ОСОБА_1 , переказ кредиту за договором №255463204 в сумі 5 823,00 гривень.

Із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що 14 жовтня 2025 року на карту 4149-49ХХ-ХХХХ-7002 зараховано 7 318,00 грн, отримувач ОСОБА_1 .

Перерахування вказаних кредитних коштів також встановлено з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», отримувач ОСОБА_1 , переказ кредиту за договором №255463204 в сумі 7 318,00 гривень.

Як встановлено з витребуваних документів за ухвалою суду від 21 вересня 2026 року у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано карту за номером № НОМЕР_3 та на дану карту 14 жовтня 2025 року перераховано кошти в сумі 5 403,00 грн; 14 жовтня 2025 року перераховано кошти в сумі 3 056,00 грн; 14 жовтня 2025 року перераховано кошти в сумі 5 823,00 грн; 14 жовтня 2025 року перераховано кошти в сумі 7 318,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості, який виконано первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором станом на 18 листопада 2025 року становить 21 600,00 грн, у розрахунку відображено, що відповідачем здійснено платіж на погашення заборгованості у сумі 320,00 гривень.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 18 листопада 2025 року було укладено договір факторингу №МВ-ТП/68, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 255463204 від 14 жовтня 2025 року, де боржником є ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості, який виконано ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором станом на 14 квітня 2026 року становить 71 155,12 грн та складається із 21 600,00 грн - за тілом, 38 089,12 грн - проценти, 1 296,00 грн - комісія, 10 170,00 грн - неустойка. У позовній заяві позивач вимог щодо стягнення неустойки не заявляє. Згідно даного розрахунку відповідачем оплат по кредитній заборгованості не проводилося.

18 листопада 2025 року позивачем сформовано та надіслано відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги.

15 квітня 2026 року за № ТП/255463204 відповідачу надіслано повідомлення про дострокове розірвання договору, у зв`язку з наявністю більше місяця простроченої заборгованості по оплаті процентів на підставі пункту 9.1.1.7 договору.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитний договір кредитної лінії №255463204 від 14 жовтня 2025 року підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», тому, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що договір, який укладається може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного договору кредитної лінії №255463204 від 14 жовтня 2025 року, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором в установлений строк не виконав ні первісному, ні новому кредитору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором як за тілом кредиту так за процентами і іншими платежами перед позивачем ТОВ «Таліон Плюс», який набув права грошової вимоги за вказаним договором.

Щодо суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення із відповідача ОСОБА_1 суд дійшов таких висновків.

Відповідач не спростував наявність укладеного договору позики, як і не надав доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами щодо розміру кредиту. Суд дійшов до переконання, що позов в частині стягнення вказаної заборгованості за тілом кредиту та комісії за надання кредиту підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №255463204 від 14 жовтня 2025 року у розмірі 22 896,00 гривень, з яких: 21 600,00 грн -заборгованість за тілом кредиту та 1 296,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.

В той же час, відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» №1275-VII від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тобто, в редакції ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній на момент укладення кредитного договору із ОСОБА_1 , було передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Як вбачається із відповіді військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 15 жовтня 2026 року за №1/47/11, а саме витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 24 травня 2023 року № 112 відповідача ОСОБА_1 зараховано в списки особливого складу військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за контрактом із військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) та зарахований наказом командувача Національної гвардії України від 28.04.2023 №92 о/с, у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 з 24 травня 2023 року.

Із наданих відповідачем документів також вбачається, що він отримав військовий квиток серії НОМЕР_6 .

Отже, на час укладення кредитного договору та його дії (14 жовтня 2025 року 14 квітня 2026 року), ОСОБА_1 був військовослужбовцем, а відтак на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 р у справі № 502/1438/18.

Виходячи з встановлених обставин справи та зазначених вище норм, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачу як військовослужбовцю проценти за користування кредитними коштами не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, в цій частині вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 998,4 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 37,5 %).

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, доходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1 п.1, ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та входять до складу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 5 000,00 гривень.

ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі керуючого партнера Колінько А.В. укладено договір про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року. Відповідно до умов договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.

Згідно з додатковою угодою № 3703 від 17 липня 2026 року про надання правової допомоги до договору № 5 від 02 грудня 2024 року та актом приймання-передачі послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, сторони погодили надання правових послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 5 000,00 гривень.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи із умов договору про надання послуг, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних адвокатом послуг, характер правовідносин у цій справі, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, що позов задоволено частково на 37,5 %, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 875,00 гривень.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, (банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку отримувача 305299, п/р: НОМЕР_7 ) суму заборгованості за договором кредитної лінії №255463204 від 14 жовтня 2025 року у сумі 22 896,00 грн, з яких: 21 600,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 1 296,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, (банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку отримувача 305299, п/р: НОМЕР_7 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 998,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 875,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог на суму 38 089,12 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО