Решение № 141195865, 03.11.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3370/26

Провадження № 2/444/2299/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Жовківської міської ради (вул. Львівська 40, м.Жовква, Львівський р-н, Львівська обл.), третя особа Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку спадкового майна за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування та на частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Батько проживав в АДРЕСА_1 в будинку який станом на 30.06.1990 року відносився до колгоспного типу двору, головою якого був батько членами двору - мати ОСОБА_2 та ми їх діти-з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . При житті батько склав заповіт, яким все належне йому майно заповів синові ОСОБА_1 . Право власності двору було зареєстровано на ім`я голови двору ОСОБА_2 . Після смерті голови двору відкрилася спадщина за заповітом на належну йому 1/4 частки в майні двору в будинку в АДРЕСА_1 , на земельну частку (пай) та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку. Про спадкування звернуся ОСОБА_1 і Жовківською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу 823/2011 і 23.12.2011 року видано свідоцтво про право на спадкування земельної частки площею 1.08 га, 16.06.2006 року видано свідоцтво про право на спадкування земельної ділянки площею 0.2166 га "для будівництва та обслуговування будинку". Щодо видачі свідоцтва про право на спадкування будинку в АДРЕСА_1 нотаріусом відмовлено, оскільки господарство двору, головою якого був ОСОБА_2 відносилося до колгоспного типу двору і право на майно двору мають інші члени двору. Просили визнати за ними право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялися, однак представником третьої особи надіслано заяву про розгляд справи у його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази. Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, судом встановлено наступне.

З копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

З копії заповіту від 18.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_4 все належне йому майно заповів синові ОСОБА_1

З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

З копії довідки № 194 від 05.05.2026 року, виданої Добросинсько-Магерівської сільської ради, вбачається, що згідно погосподарської книги в житловому будинку в АДРЕСА_1 , соціальна група якого колгоспна, станом на 30.06.1990 року проживали: ОСОБА_2 , голова двору, та позивачі.

Згідно технічного паспорта виготовленого Шептицьким МБТІ загальна площа будинку в АДРЕСА_1 становить 67.3кв.м. житлова 16.5 кв.м., допоміжна 50.8 кв.м. з господарськими будівлями.

З копії свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 16.06.2024 року від 23.12.2011 року вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 .

З копії довідки № 3799 від 13.07.2026 року, виданої КП ЛОР «Шептицьке МБТІ», та копії свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 15.07.1988 року, станом на 31.12.2012р. в КП ЛОР «Шептицьке МБТІ» житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Добросинської сільради 15.07.1988р. згідно рішення Нестеровського райвиконкому від 19.05.1988р. за № 136.

З копії постанови Жовківської ДНК від 16 червня 2026 року № 463/01-16 вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерчі батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину ОСОБА_1 відмовлено.

З копії спадкової справи № 823/2011 вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 .

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року із змінами, внесеними згідно постанови ПВС України №13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року передбачено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно

колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом встановлено, що станом на 30.06.1990 р. ОСОБА_2 , голова двору, та позивачі не втратили права на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Спадщина після померлого ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до даних правовідносин слід застосовувати відповідні правила Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При визначенні кола спадкоємців, які прийняли спадщину, суд бере до уваги копію спадкової справи № 823/2011, з якої вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 .

Таким чином встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Інших доказів того, що будь-які інші спадкоємці з часу відкриття спадщини у 2010 році вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 141, 200, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1271 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 2/4 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 67,3 кв.м., житлова - 16.5 кв.м., допоміжна - 50,8 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, з яких 1/4 частки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/4 частки зазначеного будинку, як члена колгоспного типу двору.

Визнати право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на 1/4 частки кожного житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 67,3 кв.м., житлова - 16.5 кв.м., допоміжна - 50,8 кв.м. з такою ж частиною господарських будівель.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Оприск З. Л.