Решение № 141186247, 27.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2026м. СумиСправа № 920/326/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/326/26

за позовом Приватного акціонерного товариства Технологія (просп. Перемоги, буд. 147а, м. Суми, 40025)

до відповідача Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вулиця Велика Дмиртівка, будинок 15а, корпус 1, місто Москва, Російська Федерація, 125993)

про стягнення 69 408 696,05 доларів США,

представники учасників справи:

від позивача Шевченко І. В.;

від відповідача не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 69 408 696,05 доларів США, що є еквівалентом 3 040 579 806 грн 99 коп., в тому числі: 34 682 939,50 доларів США матеріальних збитків, завданих знищенням та пошкодженням майна, 34 725 756,55 доларів США упущеної вигоди у період з першого кварталу 2022 року по третій квартал 2025 року включно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна, Сумська область, м. Суми.

Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право) у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету РФ буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету РФ буде непропорційним до своєї мети.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на обставини, про які зазначає позивач в обґрунтування позову, щодо завдання збройними силами РФ матеріальної шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Ухвалою від 16.03.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/326/26; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 16.04.2026, 10:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Листом від 11.05.2022 № 101.003.006.-2014-22 АТ "Укрпошта" повідомила, що з 24.02.2022 припинила відправлення поштових відправлень та грошових переказів до РФ та припинила прийом поштових відправлень та грошових переказів з РФ.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX України вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи суд здійснює через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України в порядку, визначеному ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Суд повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Ухвалою від 19.03.2026 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 1175 від 17.03.2026) про участь у судових засіданнях у справі 920/326/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.03.2026 позивач подав заяву (вх. № 1635 від 31.03.2026), у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та її розгляд шляхом направлення ухвали суду від 16.03.2026, разом з перекладом на російську мову, на адресу Посольства Російської Федерації у Польщі, Посольства Російської Федерації у Словацькій Республіці.

У судовому засіданні 16.04.2026, за участю представника позивача, суд, розглянувши клопотання позивача, постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву до 22.05.2026; продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладення підготовчого засідання у справі на 26.05.2026 о 10 год. 30 хв.; забезпечення участі представнику позивача у судовому засіданні 26.05.2026 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Суд повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи ухвалою від 17.04.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

У судовому засіданні 26.05.2026, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 22.09.2026 о 12 год. 00 хв.; забезпечення участі представнику позивача у судовому засіданні 22.09.2026 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Суд повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи ухвалою від 27.05.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

09.06.2026 позивач подав заяву (вх. № 3045 від 09.06.2026), у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про процесуальні дії у справі, дату, час і місце судових засідань у справі № 920/326/26 шляхом направлення ухвал суду від 17.04.2026, 27.05.2026, разом з перекладом на російську мову, на адресу Посольства Російської Федерації у Польщі, Посольства Російської Федерації у Словацькій Республіці

Судове засідання у справі 22.09.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. на лікарняному з 21.09.2026 до 22.09.2026.

Ухвалою від 24.09.2026 господарський суд призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 27.10.2026, 11:40; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні 27.10.2026 об 11 год 40 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Суд повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у зв`язку з пошкодженням та знищенням нерухомого та рухомого майна внаслідок збройної агресії РФ проти України, позивач зазнав прямих матеріальних збитків у розмірі 34 682 939,50 доларів США, а також внаслідок збройної агресії РФ проти України позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 34 725 756,55 доларів США, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Суд встановив, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Сумська область, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 147-а, 147/2, 147/3, 147/5, 147/6, зокрема: складські приміщення цеху № 3 літ. «Г-1»; будівля цеху № 2 літ. «Б-ІІ»; виробничий будинок (цех №3); виробничий будинок (цех); нежитлова будівля адміністративно-побутового корпусу та цеху № 1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяги з Реєстру, копії технічних паспортів а.с. 34-157, том1).

Також позивачу на праві власності належить рухоме майно, що було розміщене у виробничих складських приміщеннях позивача, а саме: основні засоби (виробниче обладнання, лінії, верстати, комп`ютерна техніка та інші матеріальні активи довгострокового використання); капітальні інвестиції (об`єкти незавершеного будівництва модернізації виробничих потужностей, що перебували у стадії впровадження); виробничі запаси та матеріали (напівфабрикати, сировина та пакувальні матеріали, запасні частини, малоцінні необоротні матеріальні активи, готова продукція, інші товарно-матеріальні цінності). Докази належності позивачу на праві власності рухомого майна додані до позовної заяви разом з актами обстеження основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, готової продукції, напівфабрикатів, сировини та пакувальних матеріалів, запасних частин, інших товарно-матеріальних цінностей, капітальних інвестицій.

30.08.2024 о 01 год 30 хв з території РФ здійснений авіаційний удар (попередньо КАБ) по промисловій будівлі корпусу № 3 АТ «Технологія» за адресою: проспект Перемоги, 147а, м. Суми, внаслідок чого зайнялась пожежа на території підприємства.

За вказаним фактом Слідчим відділом УСБУ в Сумській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження за номером 22024200000000312 від 30.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України.

ПАТ «Технологія» визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22024200000000312 від 30.08.2024 згідно з постановою Управління Служби безпеки України в Сумській області від 11.10.2024.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. (ст. 16 ЦК України)

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

У Меморандумі про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан. Продовження строку дії воєнного стану в Україні здійснювалося відповідними Указами Президента України; воєнний стан наразі триває.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН. Від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року Сприяння здійсненню правового захисту і забезпечення відшкодування шкоди у зв`язку з агресією проти України визнається, зокрема, що Російська Федерація повинна нести правову відповідальність за наслідки всіх її міжнародно-протиправних дій в Україні або проти України, включаючи відшкодування шкоди та будь-яких збитків, завданих такими діями.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

За приписами ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Виходячи з положень Цивільного кодексу України та Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.

Суд зазначає, що загальновідомим є факт атак РФ цивільних об`єктів на території України, в тому числі Сумської області і безпосередньо м. Суми шляхом нанесення авіаударів.

Суд встановив, що факт пошкодження та знищення нерухомого та рухомого майна позивача, внаслідок нанесеного РФ авіаудару 30.08.2024 о 01 год 30 хв підтверджується: протоколом огляду місця події від 30.08.2024; протоколом допиту потерпілого від 12.11.2024; протоколом допиту потерпілого від 18.11.2024; актами комісійного обстеження об`єкта пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 09.09.2024 № 2706, № 2707, № 2708, № 2709, № 2710, № 2711, № 2712; витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, сформованих від 12.11.2024; актом про пожежу від 30.08.2024 та довідкою № 63 24 01-1-2029/63 24 від 10.10.2024; актом огляду приміщень АТ «Технологія» від 23.09.2024; експертними висновками № В-11 від 01.11.2024, В-13 від 08.11.2024, В-14 від 15.11.2024 та В-15 від 22.11.2024 щодо первинного фіксування стану майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок бойових дій (щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, товарно-матеріальної цінностей, малоцінних необоротних матеріальних активів, нерухомого майна); сертифікатами Сумської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); актом обстеження основних засобів, пошкоджених і знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження малоцінних необоротних матеріальних активів, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження готової продукції, пошкодженої та знищеної внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження напівфабрикатів, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження сировини та пакувальних матеріалів, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження запасних частин, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження інших товарно-матеріальних цінностей, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024; актом обстеження рухомого майна (капітальних інвестицій), пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 02.09.2024.

Наслідки нанесення авіаційного удару 30.08.2024 були висвітлені у медіа (https://war.obozrevatel.com/ukr/okupanti-zavdali-udaru-po-tsivilnij-infrastrukturi-sum-stalas-pozhezha-e-postrazhdali.htm).

Майно позивача (нерухоме та рухоме майно), з урахуванням видів діяльності підприємства згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за всіх розумних обставин не могло бути використано для військових цілей. Відтак, дії відповідача щодо авіаційного удару були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, Російська Федерація несе повну відповідальність як за відповідний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну позивачу.

Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств. Напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

До основних показників, які оцінюються належить вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності, упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.

Відповідно до п. 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (п. 9).

Відповідно до висновку експерта від 18.12.2024 № СЕ-19/119-2414398-БТ, висновку експертів № 1481/1677 від 26.09.2025 за результатами проведення комплексного експертного товарознавчого дослідження, висновків експертів за результатами проведення комісійного експертного товарознавчого дослідження № 1482/1572/1573 від 28.08.2025, № 1483/1312/1313 від 20.08.2025, № 1484/1678 від 06.10.2025, № 1485/1679 від 06.10.2025, № 1486/1244/1245 від 25.07.2025, № 1487/1574/1575 від 19.09.2025, висновку експерта № 1/07-25 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи від 09.01.2026 розмір прямих матеріальних збитків, завданих позивачу, у зв`язку із знищенням та пошкодженням майна, становить 34 682 939,50 доларів США, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, які спричинені позивачу у період з першого кварталу 2022 року по третій квартал 2025 року включно в результаті впливу на господарську діяльність підприємства збройної агресії Російської Федерації - 34 725 756,55 доларів США.

За викладених встановлених судом обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом шкодою суд дійшов висновку про виникнення у РФ зобов`язання з відшкодування шкоди.

Оскільки позивач на підставі належних доказів довів повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Російської Федерації 34 682 939,50 доларів США прямих матеріальних збитків, завданих знищенням та пошкодженням майна, 34 725 756,55 доларів США збитків у вигляді упущеної вигоди, які спричинені позивачу у період з першого кварталу 2022 року по третій квартал 2025 року включно в результаті впливу на господарську діяльність підприємства збройної агресії Російської Федерації.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 164 800 грн 00 коп.

Частиною 3 статті 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За експертні дослідження, які є обов`язковим для визначення розміру збитків відповідно до Методики, згідно з платіжними інструкціями від 07.10.2024 № 5443, від 09.12.2024 № 7791, № 7792, № 7793, № 7794, № 7795, № 7796, № 7797, від 10.07.2025 № 16200, від 04.09.2025 № 18457, від 06.02.2026 № 23758 позивач сплатив експертним установам 1 437 619 грн 41 коп. відповідно до договорів від 07.10.2024 № 20-БТ, від 04.12.2024 № 1481, № 1482, № 1483, № 1484, № 1485, № 1486, № 1487, від 21.07.2025 № ЕКСП 3/07-25.

Враховуючи те, що надані позивачем експертні висновки про визначення розміру збитків використані судом при вирішенні спору, прийняті до уваги під час ухвалення судового рішення, суд вважає вимоги позивача про стягнення підтверджених витрат на проведення експертних досліджень такими, що заявлені правомірно.

Відповідно до ст. 123, 127, 129 ГПК України з Російської Федерації на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з проведенням експертних досліджень щодо визначення розміру збитків в сумі 1 437 619 грн 41 коп.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Приватного акціонерного товариства Технологія (просп. Перемоги, буд. 147а, м. Суми, 40025, код ЄДРПОУ 14022407) 34 682 939 доларів США 50 центів прямих матеріальних збитків.

3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Приватного акціонерного товариства Технологія (просп. Перемоги, буд. 147а, м. Суми, 40025, код ЄДРПОУ 14022407) 34 725 756 доларів США 55 центів збитків у вигляді упущеної вигоди.

4. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 1 164 800 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Приватного акціонерного товариства Технологія (просп. Перемоги, буд. 147а, м. Суми, 40025, код ЄДРПОУ 14022407) 1 437 619 грн 41 коп. витрат пов`язаних з експертними дослідженнями.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 04.11.2026.

СуддяД.В. Вдовенко