Решение № 141144601, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/10167/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Фізичної особи-підприємця Вегери Інни Валентинівни

про стягнення 721.670,94 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.08.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Фізичної особи-підприємця Вегери Інни Валентинівни про стягнення 721.670,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору «Кредит «всеБізнес» № 713809248920 від 29.03.2025, позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти в розмірі 912.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № NTR.95329694.52714.29514, № NTR.95329694.52713.29514 від 29.03.2025. Згідно п. 5.1. типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі. Станом на 04.08.2026 нарахована комісія за користуванням та його обслуговування у сумі 63.004,24 грн та прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 151.999,98 грн. Враховуючи не виконання відповідачем умов договору, позивач направив вимогу № 444 від 30.06.2026 про погашення заборгованості, проте зазначена вимога відповідачем виконана не була. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнення 721.670,94 грн, з яких 658.666,70 грн боргу за тілом кредиту та 63.004,24 грн простроченої заборгованості за комісією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/10167/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимоги ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № R067262308607 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, 16.09.2026 конверт разом з ухвалою від 21.08.2026 (номер відправлення R067262308607) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Відповідачка вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 не виконала, письмовий відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2025 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач, банк, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Вегера Інною Валентинівною (далі - відповідачка, позичальниця, клієнт) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБізнес» № 713809248920 (надалі - договір, кредитний договір), за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 13.08.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_710808937096.pdf, що містить кредитний договір, підписано обома сторонами 29.03.2025.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредиту та комісії, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 658.666,70 грн боргу за тілом кредиту та 63.004,24 грн простроченої заборгованості за комісією станом на 04.08.2026.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1.1.-1.1.7. договору сума кредиту складає 912.000,00 грн, строк кредитування - до 29.03.2028 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1%, комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6% за один місяць користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом та на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.

Згідно п. 1.1.8. договору типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

Цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 3.5. Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі зазначеній в п. 1.1.1. договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору, в строки зазначені в п. 2.2. договору (з урахуванням умов п. 2.3. договору).

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 902.880,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.95329694.52714.29514 вiд 29.03.2025, призначення платежу: «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштiв за договором № 713809248920 від 29.03.2025 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Вегера Інна Валентинівна».

Відповідно до п. 1.1.4.1 договору комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 Типових умов.

Згідно з п. 6.3.1 Типових умов позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду за надання кредиту, яка розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за надання Кредиту, зазначеного в п. 1.1.4.1. договору, на розмір суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. договору.

Комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів в день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Даним пунктом Типових умов позичальник уповноважує Банк здійснити переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до цього пункту Типових умов та п. 1.1.4.1. договору, на користь Банку.

Кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 9.120,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.95329694.52713.29514 вiд 29.03.2025, призначення платежу: «Оплата комiсiї за рахунок кредитних коштiв за договором №713809248920 від 29.03.2025 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Вегера Інна Валентинівна».

Відповідно до п. 1.4. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів.

Згідно графіка позичальник має, починаючи з 29.04.2025, щомісячно не пізніше 29 числа місяця до 29.03.2028 сплачувати суму у розмірі 39.925,33 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 25.333,33 грн та на погашення комісії по 14.592,00 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1.437.312,00 грн, з яких 912.000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 525.312,00 грн на погашення комісії.

Відповідно до п. 4.1. Типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: (1) несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.

Згідно з п. 4.2. Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3., п. 1.4. договору, п. 5.1.1. Типових правил, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Оскільки позичальниця належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивачем було прийнято рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишок по тілу кредиту, тому 01.07.2026 рекомендованою кореспонденцією за № 0505652081562 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» направило на її адресу вимогу № 444 від 30.06.2026, про сплату кредитної заборгованості, яка станом на 30.06.2026 складає 704.270,44 грн. (прострочену та строкову заборгованість за сумою кредиту в загальному розмірі 658.666,70 грн та 45.603,74 грн простроченої заборгованості за комісією, нарахованої станом на 30.06.2026), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» та згрупованим списком відправлень від 01.07.2026.

Отже, позивач реалізував право вимоги на дострокове повернення всієї непогашеної суми кредиту.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом, окрім раніше заявленої у вимозі про дострокове повернення кредиту в розмірі 658.666,70 грн, що включає прострочену та строкову заборгованість за кредитом, просить стягнути з відповідачки 63.004,24 грн простроченої заборгованості за комісією, яка розрахована вже станом на 04.08.2026.

Суд приходить до висновку, що нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту після реалізації права на дострокове повернення кредиту є неправомірним з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1.1.1- 1.1.7 кредитного договору сторони погодили суму кредиту в розмірі 912.000,00 грн, строк кредитування до 29.03.2028 включно, комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 1%, комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 1,9% за один місяць користування кредитом, а також процентну ставку за користування кредитом та на прострочену суму кредиту в розмірі 0,00001% річних.

Згідно з пунктом 6.3.2 Типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту, розмір якої визначається шляхом множення встановленого тарифу на суму кредиту. Така комісія сплачується відповідно до графіка платежів за відповідний розрахунковий період, а в разі дострокового повного погашення заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити комісійну винагороду за повний місяць, у якому відбувається таке погашення.

Водночас умовами кредитного договору та Типових умов не конкретизовано, які саме послуги банку охоплюються поняттям «обслуговування кредиту», у чому полягає зміст таких послуг, який обсяг дій банку становить їх надання та які обставини є підставою для виникнення обов`язку позичальника сплачувати відповідну комісійну винагороду, окрім самого факту користування кредитом протягом розрахункового періоду.

Суд ураховує, що відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а здійснення цивільних прав має відбуватися в межах, установлених договором і законом, із дотриманням вимог добросовісності та недопущенням зловживання правом.

Як зазначалось вище позивач звернувся до відповідачки з вимогою № 444 від 30.06.2026 про стягнення заборгованості до складу якої включено всю суму кредиту в розмірі 658.666,70 грн (що включає строкову та прострочену заборгованість по кредиту), а також прострочену заборгованість за комісією в розмірі 45.603,74 грн.

Отже, звертаючись до суду з вимогою про стягнення не лише прострочених платежів, а й усієї неповернутої суми кредиту, включно з тією її частиною, строк сплати якої відповідно до первісного графіка ще не настав, позивач фактично висловив волю на дострокове повернення кредиту та реалізував право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання.

Суд зазначає, що реалізація кредитором права на дострокове повернення кредиту має оцінюватися не лише як зміна строку виконання позичальником обов`язку повернути основну суму боргу, а й з урахуванням подальшої поведінки самого кредитора. Заявивши вимогу про стягнення всієї суми кредиту, банк продемонстрував намір припинити кредитування відповідачки на первісно погоджених умовах та вимагати повернення наданих коштів, а не продовжувати кредитні відносини відповідно до погодженого графіка платежів до 29.03.2028.

За таких обставин подальше нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту потребує окремого та належного правового обґрунтування, оскільки після пред`явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту відносини сторін фактично переходять у площину виконання вимоги про повернення заборгованості. За відсутності конкретизації в договорі змісту послуг з обслуговування кредиту та з огляду на обрану самим позивачем модель дострокового стягнення заборгованості суд не вбачає достатніх підстав вважати, що після пред`явлення такої вимоги зберігалися передумови для нарахування комісії в тому самому порядку, який був погоджений сторонами для періоду звичайного обслуговування кредиту відповідно до первісного графіка платежів.

При цьому суд ураховує, що пункт 6.3.2 Типових умов передбачає сплату комісії за повний місяць, у якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості, однак не містить прямого положення, яке б визначало порядок та підстави подальшого нарахування комісії за обслуговування кредиту після пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, якщо фактичного погашення заборгованості не відбулося.

Саме по собі збереження непогашеного основного боргу не є достатнім підтвердженням надання банком послуг з обслуговування кредиту протягом кожного наступного розрахункового періоду. Наявність грошового зобов`язання щодо повернення кредиту та наявність правових підстав для нарахування плати за його обслуговування є різними питаннями, які потребують самостійної оцінки.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести правові та договірні підстави нарахування заявленої до стягнення комісійної винагороди за спірний період, зокрема обґрунтувати, чому після заявлення вимоги про дострокове повернення всього кредиту зберігалася підстава для її нарахування.

За відсутності належного договірного визначення змісту послуг, за які стягується комісія, та доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для її подальшого нарахування після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, покладення на відповідачку додаткового грошового обов`язку лише з огляду на продовження існування непогашеної заборгованості суперечило б вимогам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності достатніх правових підстав для нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту за період після пред`явлення вимоги щодо стягнення всієї суми кредитної заборгованості та комісії.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення комісійної винагороди, нарахованої за період з 01.07.2026, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачкою виконано зобов`язання по сплаті наданого кредиту та комісії за його обслуговування не подано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідачки 658.666,70 грн боргу за тілом кредиту та 45.603,74 грн простроченої заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачкою не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вегери Інни Валентинівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) 658.666 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн 70 коп. боргу за тілом кредиту, 45.603 (сорок п`ять тисяч шістсот три) грн 74 коп. простроченої заборгованості за комісією, 8.451 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова