Решение № 141144600, 07.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2026Справа № 910/9502/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Фізичної особи - підприємця Ружицької Марії Михайлівни

про стягнення 128.345,43 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

31.07.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни про стягнення заборгованості у розмірі 128.345,43 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 21 від 21.02.2012 та договору про внесення змін до кредитного договору № 710808937096 від 05.11.2024 (далі - договір), позивач надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 148.500,00 грн, крім того були надані кредитні кошти на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1.500,00 грн, строком користування до 05.11.2027, комісійна винагорода за надання кредиту 1,0% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1.9% від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника. Відповідно до умов договору за користування кредитними коштами та їх обслуговування станом на 28.07.2026 у відповідачки утворилася заборгованість. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачки 128.345,43 грн, з яких 101.853,44 грн боргу за тілом кредиту, включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту 36.667,26 грн та строкової заборгованості 65.186,18 грн, 26.491,99 грн простроченої заборгованості за комісією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/9502/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимоги ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.08.2026 було направлено відповідачу в її електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останньою 13.08.2026 о 18:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мала подати відзив на позов у строк до 31.08.2026 включно.

24.08.2026 від відповідачки до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка проти задоволення позовних вимоги заперечує повністю посилаючись на те, що 11.07.2026 позивачем направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості № 535 від 08.07.2026, в якій повідомив відповідачку про наявність у останнього заборгованості за договором № 710808937096 станом на 08.07.2026 у розмірі 126.414,90 грн. (сума для повного погашення кредиту) та вимагав негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів. Згодом у квітні 2026 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в розмірі 117.405,08 грн, що складалась з 101.853,44 грн заборгованості за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 20.370,7 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 81.482,74 грн; 15.551,64 грн прострочена заборгованість за комісією. 09.04.2026 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ по справі № 910/3916/26, який було скасовано відповідно до ухвали від 22.04.2026. Відповідачка вважає, що позивач безпідставно збільшив суму заборгованості за комісією з 15.551,64 грн до 26.491,99 грн, донарахувавши 10.940,35 грн. Звернувшись до суду із заявою про стягнення всієї заборгованості, включно зі строковою заборгованістю за тілом кредиту в розмірі 81.482,74 грн, позивач реалізував право на дострокове повернення кредиту. На думку відповідачки, з цього моменту подальше нарахування комісії за користування кредитом є неправомірним. Скасування судового наказу не скасовує факту звернення банку з вимогою про дострокове повернення всієї заборгованості та не надає йому права продовжувати договірні нарахування. Відповідачка вважає комісію в розмірі 1.500,00 грн неправомірною та наполягає на зарахуванні сплачених 1.500,00 грн комісії за надання кредиту в рахунок погашення основного боргу.

У відзиві відповідачка просить суд здійснити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Розглянувши дане клопотання відповідачки суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Водночас згідно з частиною шостою цієї статті суд має право відмовити в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за умови, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ціна позову у цій справі становить 128.345,43 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Спір виник з договірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а обставини, які мають значення для вирішення спору, можуть бути встановлені на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, зокрема кредитного договору, розрахунку заборгованості, платіжних документів та інших поданих сторонами документів.

З огляду на предмет спору, характер спірних правовідносин, обсяг наявних доказів та відсутність необхідності в усному з`ясуванні обставин справи суд вважає, що її розгляд без повідомлення учасників за наявними матеріалами забезпечить повне та всебічне дослідження обставин спору.

25.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що кредитний договір укладено з ФОП для задоволення потреб підприємницької діяльності, тому, на думку позивача, законодавство про захист прав споживачів та споживче кредитування до спірних правовідносин не застосовується. Сторони добровільно погодили умови кредитування, зокрема щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1,9% від початкової суми кредиту. Відповідні умови передбачені кредитним договором і Типовими умовами, які є його невід`ємною частиною. Позивач посилається на статті 627, 628, 638, 1054 ЦК України та статті 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зазначаючи, що законодавство дозволяє банкам встановлювати комісійну винагороду, а відповідачка погодилася з її розміром і порядком сплати шляхом укладення договору. Позивач вважає посилання відповідачки на судову практику щодо незаконності комісій необґрунтованими, оскільки кредит надано для підприємницької діяльності, а не для особистих потреб. Позивач стверджує, що зарахування сплачених відповідачкою коштів здійснювалося відповідно до умов договору та ст. 534 ЦК України. Оскільки комісія, на його думку, нараховувалася правомірно, підстав для її зарахування в рахунок погашення основної суми кредиту немає.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2024 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач, банк, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Ружицькою Марією Михайлівною (далі - відповідачка, позичальниця, клієнт) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБізнес» № 710808937096 (надалі - договір, кредитний договір), за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 30.07.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_710808937096.pdf, що містить кредитний договір, підписано обома сторонами 05.11.2024.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредиту та комісії, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 101.853,44 грн боргу за тілом кредиту, включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту 36.667,26 грн та строкової заборгованості 65.186,18 грн, 26.491,99 грн простроченої заборгованості за комісією.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1.1.-1.1.7. договору сума кредиту складає 150.000,00 грн, строк кредитування - до 05.11.2027 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1%, комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,9% за один місяць користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом та на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.

Згідно п. 1.1.8. договору, типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.4. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно графіка позичальник має, починаючи з 05.12.2024, щомісячно не пізніше 5 числа місяця до 05.11.2027 сплачувати суму у розмірі 7.016,67 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 4.166,67 грн та на погашення комісії по 2.850,00 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 252.600,00 грн, з яких 150.000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 102.600,00 грн на погашення комісії.

Цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору, в строки зазначені в п. 2.2. договору (з урахуванням умов п. 2.3. договору).

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 148.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.87896370.60480.29514 вiд 05.11.2024, призначення платежу: «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштiв за договором № 710808937096 від 05.11.2024 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Ружицька Марія Михайлівна».

Відповідно до п. 1.1.4.1 договору комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 Типових умов.

Згідно з п. 6.3.1 Типових умов позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду за надання кредиту, яка розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за надання Кредиту, зазначеного в п. 1.1.4.1. договору, на розмір суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. договору.

Комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів в день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Даним пунктом Типових умов позичальник уповноважує Банк здійснити переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до цього пункту Типових умов та п. 1.1.4.1. договору, на користь Банку.

Кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.87896370.60479.29514 вiд 05.11.2024, призначення платежу: «Оплата комiсiї за рахунок кредитних коштiв за договором №710808937096 від 05.11.2024 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Ружицька Марія Михайлівна».

Відповідно до п. 4.1. Типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: (1) несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.

Згідно з п. 4.2. Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3., п. 1.4. договору, п. 5.1.1. Типових правил, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Оскільки позичальниця належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, 06.04.2026 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» № 710808937096 від 05.11.2024 станом на 02.04.2026 включно в розмірі 117.405.08 грн, з яких 101.853.44 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 20.370,70 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 81.482,74 грн, та 15.551,64 грн простроченої заборгованості за комісією.

У зазначеній заяві позивач посилався на те, що ним направлено боржниці вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка останньою виконана не була, унаслідок чого порушено права заявника на повернення кредиту.

Водночас у тексті заяви не зазначено дати та номера такої вимоги, а її копія серед наданих суду матеріалів відсутня. Відповідачкою відповідна вимога також не надана.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дату направлення та зміст зазначеної позивачем позасудової вимоги, а також визначити, чи була вона отримана відповідачкою.

Разом із тим суд ураховує, що у заяві про видачу судового наказу позивач просив стягнути не лише прострочену заборгованість за тілом кредиту, а й усю його неповернуту суму, включно зі строковою заборгованістю в розмірі 81.482,74 грн, тобто заявив вимогу про повернення тієї частини кредиту, строк виконання якої відповідно до первісного графіка платежів ще не настав.

З огляду на зміст заявлених вимог та наведене в ній обґрунтування щодо порушення прав банку на повернення кредиту суд розцінює звернення позивача до суду 06.04.2026 із заявою про видачу судового наказу як волевиявлення кредитора, спрямоване на дострокове повернення всієї непогашеної суми кредиту, а не лише на стягнення платежів, строк сплати яких уже настав.

Отже, суд доходить висновку, що звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу 06.04.2026 свідчить про реалізацію ним права вимагати дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту.

Господарським судом міста Києва 09.04.2026 у справі № 910/3916/26 був виданий судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 117.405,08 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 266,24 грн за подання до суду заяви про видачу судового наказу.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3916/26 від 22.04.2026 судовий наказ Господарського суду міста Києва 09.04.2026 у справі № 910/3916/26 скасовано.

В подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому окрім раніше заявленої у заяві про видачу судового наказу до стягнення суми 101.853,44 грн, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в сумі 36.667,26 грн та строкову заборгованість за кредитом в сумі 65.186,18 грн, просить стягнути з відповідачки 26.491,99 грн простроченої заборгованості за комісією, яка розрахована вже станом на 28.07.2026.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту після звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1.1.1- 1.1.7 кредитного договору сторони погодили суму кредиту в розмірі 150.000,00 грн, строк кредитування до 05.11.2027 включно, комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 1%, комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 1,9% за один місяць користування кредитом, а також процентну ставку за користування кредитом та на прострочену суму кредиту в розмірі 0,00001% річних.

Згідно з пунктом 6.3.2 Типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту, розмір якої визначається шляхом множення встановленого тарифу на суму кредиту. Така комісія сплачується відповідно до графіка платежів за відповідний розрахунковий період, а в разі дострокового повного погашення заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити комісійну винагороду за повний місяць, у якому відбувається таке погашення.

Водночас умовами кредитного договору та Типових умов не конкретизовано, які саме послуги банку охоплюються поняттям «обслуговування кредиту», у чому полягає зміст таких послуг, який обсяг дій банку становить їх надання та які обставини є підставою для виникнення обов`язку позичальника сплачувати відповідну комісійну винагороду, окрім самого факту користування кредитом протягом розрахункового періоду.

Суд ураховує, що відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а здійснення цивільних прав має відбуватися в межах, установлених договором і законом, із дотриманням вимог добросовісності та недопущенням зловживання правом.

Як зазначалось вище 06.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості до складу якої включено всю суму кредиту в розмірі 101.853,44 грн (що включає строкову та прострочену заборгованість по кредиту), а також прострочену заборгованість за комісією в розмірі 15.551,64 грн.

Отже, звертаючись до суду з вимогою про стягнення не лише прострочених платежів, а й усієї неповернутої суми кредиту, включно з тією її частиною, строк сплати якої відповідно до первісного графіка ще не настав, позивач фактично висловив волю на дострокове повернення кредиту та реалізував право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання.

Суд зазначає, що реалізація кредитором права на дострокове повернення кредиту має оцінюватися не лише як зміна строку виконання позичальником обов`язку повернути основну суму боргу, а й з урахуванням подальшої поведінки самого кредитора. Заявивши вимогу про стягнення всієї суми кредиту, банк продемонстрував намір припинити кредитування відповідачки на первісно погоджених умовах та вимагати повернення наданих коштів, а не продовжувати кредитні відносини відповідно до погодженого графіка платежів до 05.11.2027.

За таких обставин подальше нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту потребує окремого та належного правового обґрунтування, оскільки після пред`явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту відносини сторін фактично переходять у площину виконання вимоги про повернення заборгованості. За відсутності конкретизації в договорі змісту послуг з обслуговування кредиту та з огляду на обрану самим позивачем модель дострокового стягнення заборгованості суд не вбачає достатніх підстав вважати, що після пред`явлення такої вимоги зберігалися передумови для нарахування комісії в тому самому порядку, який був погоджений сторонами для періоду звичайного обслуговування кредиту відповідно до первісного графіка платежів.

При цьому суд ураховує, що пункт 6.3.2 Типових умов передбачає сплату комісії за повний місяць, у якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості, однак не містить прямого положення, яке б визначало порядок та підстави подальшого нарахування комісії за обслуговування кредиту після пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, якщо фактичного погашення заборгованості не відбулося.

Саме по собі збереження непогашеного основного боргу не є достатнім підтвердженням надання банком послуг з обслуговування кредиту протягом кожного наступного розрахункового періоду. Наявність грошового зобов`язання щодо повернення кредиту та наявність правових підстав для нарахування плати за його обслуговування є різними питаннями, які потребують самостійної оцінки.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести правові та договірні підстави нарахування заявленої до стягнення комісійної винагороди за спірний період, зокрема обґрунтувати, чому після заявлення вимоги про дострокове повернення всього кредиту зберігалася підстава для її нарахування.

За відсутності належного договірного визначення змісту послуг, за які стягується комісія, та доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для її подальшого нарахування після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, покладення на відповідачку додаткового грошового обов`язку лише з огляду на продовження існування непогашеної заборгованості суперечило б вимогам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що скасування судового наказу ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/3916/26 не спростовує факту звернення позивача до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту та не усуває необхідності оцінити правові наслідки такого волевиявлення для подальшого нарахування договірних платежів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності достатніх правових підстав для нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту за період після звернення до суду 06.04.2026 із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення всієї суми кредитної заборгованості та комісії.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення комісійної винагороди, нарахованої за період з 06.04.2026, задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачкою виконано зобов`язання по сплаті наданого кредиту та комісії за його обслуговування не подано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідачки 36.667,26 грн простроченої заборгованості по кредиту та 65.186,18 грн строкової заборгованості по кредиту та 15.735,67 грн простроченої заборгованості за комісією (за період з 05.11.2025 по 05.04.2026).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачкою не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ружицької Марії Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) 36.667 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн 26 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 65.186 (шістдесят п`ять тисяч сто вісімдесят шість) грн 18 коп. строкової заборгованості по кредиту, 15.735 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 67 коп. простроченої заборгованості за комісією, 2.439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова