Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 139/673/26
Провадження № 2/139/477/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Ліщини Т.П.,
з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (у тексті - ТОВ «Споживчий центр», кредитодавець, позивач) до ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
21.09.2026 суд отримав дану позовну заяву, подану представником позивача Балюхом Є.О. засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС), у якій він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 7212,50 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 23.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 23.03.2025-100001836 (у тексті також кредитний договір від 23.03.2025 № 23.03.2025-100001836 та/або кредитний договір, та/або договір), відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 189 днів. Представник позивача у позовній заяві вказує, що заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 23.03.2025; сума кредиту - 2500,00 грн; строк, на який надається кредит - 189 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 27.09.2025; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів користування кредитом, наступних за червовими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту - плата за надання кредиту в розмірі 7,0 % від суми кредиту та дорівнює 175,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 175,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів; неустойка - 37,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання; спосіб надання позичальнику коштів: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11??-????-4835.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день пред`явлення позову в нього утворилась заборгованість в сумі 7212,50 грн, яка складається з основного боргу (тіло кредиту) в розмірі 2500,00 грн, процентів - 3150,00 грн, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 350,00 грн і неустойки - 1212,50 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
З огляду на викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою від 23.09.2026 (а. с. 15, 16) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановив строк 15 днів з дня вручення її копії для подання відзиву на позовну заяву і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачеві та його представникові копію даної ухвали доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 24.09.2026, що підтверджується складеними відповідальним працівником суду довідками (а. с. 18, зворот а. с. 18). В п. 3 позовних вимог представник позивача просить суд проводити розгляд даної справи без його участі та участі позивача.
Поштове відправлення з копією зазначеної ухвали відповідачеві надіслане 23.09.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак 06.10.2026 повернулася до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 19, 20).
08.10.2026 суд вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що постановив відповідну ухвалу (а. с. 21); судове засідання призначив на 02.11.2026 (зворот а. с. 21).
Позивачеві та його представникові копії цієї ухвали і судові повістки про виклик до суду в цивільній справі доставлені в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 09.10.2026, що підтверджується складеними відповідальним працівником суду довідками (а. с. 24, 25).
Поштове відправлення з копіями ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 23.09.2026, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 08.10.2026 і судовою повісткою про виклик до суду в цивільній справі, яке цього ж дня надіслане відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, 21.10.2026 повернулося до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 22, 26, 27).
08.10.2026 на офіційному вебпорталі Судової влади України розміщене оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду (а. с. 23).
Представник позивача в судове засідання 02.11.2026 не з`явився; у п. 3 позовних вимог просить суд проводити розгляд справи без його участі (а. с. 10).
Відповідач в судове засідання не з`явився, при тому що про дату, час і місце розгляду справи була належно повідомлений; про причини неявки суд не повідомив; клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Відзив на позовну заяву або інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надійшли.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За наведених обставин, відповідно до положень зазначеної норми ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 275 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
23.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір (кредитної лінії) № 23.03.2025-100001836 строком на 189 днів. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України, що підтверджується інформацією, отриманою ТОВ «Споживчий центр» з центрального вузла цієї системи на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача. ТОВ «Споживчий центр» підключене до зазначеної системи 26.10.2020.
Пунктами 2.1., 2.2. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) передбачено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Кредитний договір підписано електронним підписом уповноваженого представника кредитодавця - КЕП ТОВ «Споживчий центр», Почтовик Руслан Вікторович., 24922C2362414081040000006CDF0A0028F51F00, КНЕДП «Masterkey» ТОВ «Арт-мастер».
За допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «Е646» ОСОБА_1 підписав пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), заявку кредитного договору (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії), інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , у якому він підтверджує, що відомості, вказані у ньому є достовірними, не містять неточностей та/або неправдивої інформації. Крім того, з метою отримання кредитних коштів, відповідач у заявці кредитного договору (кредитної лінії) вказав реквізити належного йому електронного платіжного засобу 4441-11??-????-4835, свої анкетні та паспортні дані.
Таким чином, підписанням договору позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються інші сторони цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11??-????-4835.
На виконання умов договору 23.03.2025 на картковий рахунок відповідача перераховано кредитні кошти в розмірі 2500,00 грн за реквізитами платіжної картки 4441-1110-4561-4835, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1704 від 17.04.2026, з яким позивач 01.04.2024 уклав договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2.
Таким чином ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе відповідно до умов договору зобов`язання.
Відповідач не заперечив фактів укладення з позивачем кредитного договору і отримання кредитних коштів.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із договору позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 561/77/19 від 16.12.2020 зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09.09.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.03.2025-100001836 від 23.03.2025 складає 7212,50 грн, з яких 2500,00 грн - основний борг, 3150,00 грн - заборгованість за відсотками, 350,00 грн - комісії, 1212,00 гривень - неустойка.
З даного розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_1 13.04.2025 здійснив платіж в розмірі 737,50 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічна позиція міститься у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, де зазначено, що «Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами». У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1212,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 17 заявки кредитного договору і відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) № 23.03.2025-100001836 від 23.03.2025 передбачено, що неустойка в розмірі 37,50 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни у Закон України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
У зв`язку з цим виникла суперечність між нормами п. 6 р. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та подальшими відповідними Указами Президента, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в установленому законодавством України порядку неодноразово продовжувався і триває в даний час.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Тобто усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.
В рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Таким чином ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у зв`язку з чим відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.
Враховуючи наведені норми законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 неустойки за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором № 23.03.2023-100001836 від 23.03.2025 в розмірі 1212,50 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 76 - 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі ст. ст. 13, 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору з повернення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами і комісіями, у зв`язку з чим порушене право підлягає судовому захисту.
Враховуючи наведене, позов необхідно задовольнити частково - на 83,18 %, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00146516 від 16.09.2026 (а. с. 11). У зв`язку з частковим задоволенням позову понесені позивачем витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2214,58 грн.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Поштова служба «Е-пост» 120,18 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову зазначені витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 99,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 15, 16, 509, 525, 526, 529, 530, 599, 611, 625, 629, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833 заборгованість за кредитним договором № 23.03.2025-100001836 від 23 березня 2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833 судовий збір в розмірі 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 58 копійок і витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА
Судебное решение № 141105207, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області было принято 02.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 139/673/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: