Решение № 141103705, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/10394/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10394/26.

За позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос»

про стягнення 159 836, 39 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос» про стягнення збитків у розмірі 123 806, 98 грн, завданих внаслідок невиконання відповідачем умов п. 7.1.11.-7.1.12 п. 7.11. Договору №22/433-ДР від 18.10.2022 щодо своєчасної та належної реєстрації ПН по акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року від 12.12.2022, а відтак втрати позивачем права на використання податкового кредиту для зменшення податкового зобов`язання по ПН на суму ПДВ, а також про стягнення 3 % річних у розмірі 7 607,33 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 28 422,08 грн.

25.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10394/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

18.10.2022 за допомогою поставлення електронно-цифрових підписів між Акціонерним товариством «Укртранснафта», як замовником (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літос», як підрядником (відповідач), укладено договір надання послуг з поточного ремонту об`єкту з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (без авансу) №22/433-ДР (надалі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору, за результатами проведеної процедури (Заявка на закупівлю № 8393 від 13.10.2022) Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно до дефектного акта і умов цього Договору, надання послуг: «Поточний ремонт будівлі системи пожежогасіння «Легка вода» ЛВДС «Кременчук», 39749, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. П`ятихатки, вул. Світанкова, 1 (додаткові роботи)» (Інженерні та будівельні роботи, код 45220000-5 за ДК 021:2015).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною Договору і становить: без ПДВ - 665 102, 00 грн, ПДВ - 133 020, 40 грн. Разом з ПДВ - 798 122, 40 грн.

У відповідності до пункту 4.1. Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписами уповноваженими представниками сторін.

12.12.2022 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року та довідку вартості виконаних будівельних робіт та витрат у розмірі 742 841, 89 грн з ПДВ (ПДВ 123 806, 98 грн).

Позивач стверджує, що оплатив виконані відповідачем роботи на суму 742 841, 89 грн.

Підпунктом 7.1.11. пункту 7.1 Договору встановлено, що підрядник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Підпунктом 7.1.12. пункту 7.1 Договору передбачено, що підрядник зобов`язаний направити замовнику складену в електронній формі та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну з дотриманням вимог про електронний підпис уповноваженої підрядником особи та з наявністю всіх обов`язкових реквізитів, передбачених податковим законодавством, не пізніше наступного дня з моменту її реєстрації.

Позивач стверджує, що відповідач не зареєстрував податкову накладну, а тому позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№04-03/11/2433-26 від 15.04.2026 про відшкодування збитків у зв`язку з не реєстрацією податкової накладної у розмірі суми ПДВ, а саме 123806,98 грн.

Однак відповідач збитки позивачу не відшкодував.

З огляду на викладене, позивач звертається до суду з вимогою стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 123 806, 98 грн, а також про стягнення 3% річних у розмірі 7 607, 33 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 28 422, 08 грн.

ІІ. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків за не реєстрацію зі сторони відповідача податкової накладної в ЄРПН за виконані підрядні роботи у розмірі ПДВ, а також 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 159 836, 39 грн.

Юридичними підставами позову є стаття 22 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є не зареєстрована податкова накладна в ЄРПН.

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН за виконанні підрядні роботи, у зв`язку з чим, позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 123 806, 98 грн.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 25.08.2026 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «Літос» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.

Так, ухвалу від 25.08.2026 відповідач отримав 25.08.2026 о 18:44.

Тому, в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що відповідач отримав ухвалу суду від 25.08.2026 - 26.08.2026.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10394/26, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи виконано відповідачем, як підрядником, обов`язок щодо реєстрації податкової накладної, ПДВ за якими складає 123 806, 98 грн?

- чи підтверджується факт відсутності реєстрації податкової накладної відп овдіачем?

- чи підтверджені наявність та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню?

- чи наявні підстави у позивача нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрат?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо збитків.

Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (часина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 18.10.2022 між сторонами укладено договір підряду №22/433-ДР, згідно пункту 1.1. якого відповідач забезпечує надання послуг: «Поточний ремонт будівлі системи пожежогасіння «Легка вода» ЛВДС «Кременчук», 39749, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. П`ятихатки, вул. Світанкова, 1 (додаткові роботи)» (Інженерні та будівельні роботи, код 45220000-5 за ДК 021:2015).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (часина 1, 3 стаття 843 Цивільного кодексу України).

В договорі №22/433-ДР від 18.10.2022 сторони узгодили, що ціна є твердою та становить 665 102, 00 грн, крім цього ПДВ у сумі 133 020, 40 грн, а всього 798 122, 40 грн з ПДВ.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 стаття 853 Цивільного кодексу України).

12.12.2022 сторони згідно пункту 4.1. договору №22/433-ДР від 18.10.2022 без зауважень та заперечень підписали акт приймання-виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, в яких зазначена сума у розмірі 742 841, 89 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 123 806, 98 грн

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 стаття 854 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що здійснив оплату виконаних відповідачем робіт у розмірі 742 841, 89 грн з ПДВ. Вказані твердження не заперечуються відповідачем.

Згідно підпунктів 7.1.11., 7.1.12. пункту 7.1. договору №22/433-ДР від 18.10.2022 підрядник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підрядник зобов`язаний направити замовнику складену в електронній формі та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну з дотриманням вимог про електронний підпис уповноваженої підрядником особи та з наявністю всіх обов`язкових реквізитів, передбачених податковим законодавством, не пізніше наступного дня з моменту її реєстрації.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. стаття 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. стаття 201 Податкового кодексу).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1. стаття 187 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10. стаття 201 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:1) дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, а тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач в порушення приписів Податкового законодавства України та підпункту 7.1.11. пункту 7.1. договору №22/433-ДР від 18.10.2022 не оформив та не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредит та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 123 806, 98 грн.

В пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2023 у справі №908/1568/18 Верховний Суд звернув увагу, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

В пункті 5.14. постанови від 07.06.2023 у справі №916/334/22 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив: «Верховний Суд звертає увагу, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків».

Судом взято до увагу, що постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 частково відступлено від висновків викладених в постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 шляхом їх уточнення, які полягають в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Крім того, суд зазначає, що постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 зроблено висновок про те, що обов`язок зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед контрагентом в договірному зобов`язанні, а отже невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових відносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції. Разом з тим, Верховний суд зробив висновок, що у випадку, якщо позивач доведе свій майновий інтерес до формування податкового кредиту, у випадку не реєстрації (порушення строків реєстрації) податкової накладної, не вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної, що передбачені чинним податковим законодавством, може призвести до збитків у позивача, які позивач має доводити в порядку статті 22 Цивільного кодексу України.

Суд констатує, що сторони в умовах договору №22/433-ДР від 18.10.2022 узгодили, що підрядник, тобто відповідач, зобов`язаний реєструвати податкові накладні в ЄРПН, що повністю відповідає вимогам Податкового Кодексу України.

Відтак, сторони в договорі передбачили обов`язок реєструвати податкові накладні в ЄРПН, у зв`язку з чим такий обов`язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в межах даної справи є також господарсько-договірним зобов`язанням відповідача перед позивачем.

Окрім цього, в пункті 7.26. постанови від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 постановою Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором. Отже, відносини сторін врегульовані не зазначеними умовами договору, а безпосередньо законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 стаття 22 Цивільного кодексу України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 стаття 22 Цивільного кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 стаття 22 Цивільного кодексу України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 стаття 1166 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 1, 2 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення) (пункт 55 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №914/2524/21).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач, у порушення вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 123 806, 98 грн.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Крім того, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (пункт 5.27. постанови Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем вчинялись дії з реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в свою чергу не надав суду заперечень, які в свою чергу могли спростували мотиви, аргументи позивача та вище встановлені обставини. Також відповідач не надав доказів реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 806, 98 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 607, 33 грн за період з 01.08.2024 по 18.08.2026 та інфляційні втрати у розмірі 28 422, 08 грн за період з серпня 2024 року по липень 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Виходячи із систематичного аналізу вимог чинного законодавства упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 відступила, зокрема, від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №826/17656/16 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі №686/22674/20-ц про те, що передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання у виді компенсації інфляційних втрат і 3% річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, та її подальшим відшкодуванням (пункт 75).

Також у пункті 82 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що позивачка, у справі за позовом про відшкодування завданої їй майнової шкоди, обґрунтовуючи загальний грошовий розмір завданої їй шкоди, могла ставити питання про стягнення з держави 3% річних й інфляційних втрат як частини відшкодування завданої шкоди.

Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи встановив, що відповідач не виконав встановлений законом (та умовами договору) обов`язок з реєстрації податкової накладної, що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка є збитками позивача (збитки - це грошове вираження шкоди) та визначив їх розмір.

Отже, між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу. З набранням чинності рішення суду про стягнення збитків у боржника виникло зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння збитків.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно вимога про нарахування, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України 3 % річних й інфляційних втрат, які є складовою відшкодування завданої позивачеві шкоди, є правомірною.

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 05.09.2024 у справі №914/2524/21.

Визначення боргового періоду позивач обґрунтовує пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпунктом 7.1.11. пункту 7.1. договору №22/433-ДР від 18.10.2022, згідно яких відповідач зобов`язаний був зареєструвати податкову накладну до 31.12.2022 включно, а право позивача використати податковий кредит для зменшення податкового зобов`язання тривало до 31.07.2024 включно.

З огляду на зазначене, позивач розпочинає здійснювати нарахування з 01.08.2024.

Суд, здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що вони є арифметично правильним.

Заперечень та (або) контррозрахунків щодо даної частини позовних вимог від відповідача до суду не надходило.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо понесення інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос» про стягнення 159 836, 39 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос» (02140, м. Київ, Вул. Б. ГМИРІ, буд. 13; ЄДРПОУ: 31174467) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ЄДРПОУ: 31570412) збитки у розмірі 123 806 (сто двадцять три тисячі вісімсот шість) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 7 607 (сім тисяч шістсот сім) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 28 422 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко