Решение № 141103524, 20.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/857/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндера П.А., секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в сумі 21 608 618, 92 грн, з них: 21 192 431,67 грн - основного боргу, 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних, 20 756,44 грн - інфляційних втрат

за участю:

від позивача: Данилюк Г.І.

від відповідача: Белей О.Б.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із вимогою до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 21 608 618, 92 грн, з них: 21 192 431,67 грн - основного боргу, 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних 20 756,44 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 17.07.2026 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання; встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов (у п`ятнадцять календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов) та заперечення на відповідь на відзив (у п`ять календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив); та встановив позивачу строк для надання відповіді на відзив (у п`ять календарних днів з моменту отримання відзиву на позов).

06.08.2026 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№14665/26 від 06.08.2026).

21.08.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на позов (вх.№15434/26 від 21.08.2026) відповідно до якої заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, посилаючись на їх безпідставність та таких, що не підлягають задоволенню.

01.09.2026 відповідач через систему "Електронний суд" подав заяву про зменшення розміру пені, відповідно до якої просить зменшити розмір пені на 90%.

В судовому засіданні 20.10.2026 представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем основної заборгованості в повному розмірі - в сумі 21 192 431,67 грн у зв`язку із чим в цій частині позову просить провадження у справі закрити. Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірах зазначених у позовній заяві підтримав та просив суд про їх задоволення в повному обсязі. Заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені.

Позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору природного газу (далі - Договір), укладеного шляхом підписання 01.10.2023 року заяви - приєднання №0942039М1МАТО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), в частині оплати вартості послуг розподілу природного газу, наданих в період квітень-червень 2026 року у розмірі 21 192 431,67 грн. За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних та 20 756,44 грн - інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови Договору, положення Кодексу ГРМ та ст.526, 530, 610, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Свої заперечення щодо зменшення розміру пені мотивує тим, що сама по собі наявність фінансових труднощів, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, чи відсутність бюджетного фінансування не є безумовною підставою для зменшення пені. Звертає увагу на те, що позивач у справі так само як відповідач є підприємством критичної інфраструктури від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання (розподілу) природного газу, як самим відповідачем, так і населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами, підприємствами, установами, тощо.

Зазначає, що в умовах воєнного стану більш критичнішою стає можливість ТОВ "Газорозподільні мережі України" здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідовувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, які в більшості виникають внаслідок ворожих атак РФ, здійснювати посилений нагляд за станом газорозподільної системи по всій території України, в тому числі і по території Івано-Франківської області, задля забезпечення їх цілісності та функціональності, що прямо впливає на стан обороноздатності держави вцілому.

Стверджує, що ТОВ "Газорозподільні мережі України" також є на 100 % тарифним підприємством, всі перелічені вище роботи здійснюються Оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки. Витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й значно збільшилась в центрально - східних областях за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів не предмет їх пошкодження як внаслідок ворожих атак, так і внаслідок дій диверсійних груп.

Посилається також на те, що своєчасні розрахунки за надані послуги розподілу контрагентами позивача є вкрай важливими задля: - оплати на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" обсягів (об`ємів) природного газу, протранспортованого кожного звітного періоду в газорозподільні мережі Оператора ГРМ; - оплати забезпеченої ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" відповідної замовленої потужності в газорозподільних мережах Оператора ГРМ; - недопущення аварійних ситуацій, в тому числі і на підприємстві відповідача, яке також є підприємством критичної інфраструктури; - забезпечення в цілому обороноздатності та належних умов життєдіяльності на території України.

Наголошує, що несвоєчасна оплата ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за надані Оператором ГРМ послуги розподілу природного газу до всіх його об`єктів газопостачання, одночасно призводить до виникнення в Оператора ГРМ заборгованості перед ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" за протранспортновані останнім кожного звітного періоду об`єми та обсяги природного газу до газорозподільних мереж Оператора ГРМ, а також за забезпечення належної потужності природного газу у розподільних газопроводах.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт сплати суми основної заборгованості. Щодо стягнення пені - просить суд зменшити її розмір на 90%.

Зменшення пені мотивує тим, що Наказом Івано-Франківської обласної військової адміністрації №52 від 03.02.2026 підтверджено статус підприємства як критично важливого для функціонування та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану підприємство позбавлене можливості самостійно визначати вартість послуг та формування достатній фінансовий ресурс для покриття усіх витрат, пов`язаних із господарською діяльністю. Зазначає, що відповідач є збитковим підприємством, в підтвердження чого надав суду фінансовий звіт.

Також, неможливість вчасного виконання зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу пояснює накладення органами державної виконавчої служби арештів на грошові коштів у період, коли настали строки проведення розрахунків за договором.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Товариство), з урахуванням змін, внесених постановами НКРЕКП від 29.09.2023 № 1769 та від 22.02.2024 № 371 Товариству було розширено територію, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".

Разом з тим, Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1772 зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ "Івано-Франківськгаз" №852 від 29.06.2017 року, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з 01.10.2023 року здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на території попередньо здійснюваної ліцензійної господарської діяльності Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз".

Відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Державним міським підприємством "Іввано-Франківськтеплокомуненерго" врегульовано умовами Типового договору розподілу природного газу (далі-Договір), укладеного шляхом підписання 01.10.2023 року заяви - приєднання №0942039М1МАТО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим ) (Додаток 2 до Типового договору розподілу природного газу (п.1.3 розділу І).

Згідно Додатків № 4 до Типового договору розподілу природного газу об`єкти вказаного Споживача за адресами: вул. Північний, 2А, прим.4, м. Івано-Франківськ; вул. Бельведерська, 46А, м. Івано-Франківськ; вул. Бельведерська, 49Б, м. Івано-Франківськ; вул. Бельведерська, 61А, м. Івано-Франківськ; вул. Биха, 3А, м. Івано-Франківськ; вул. В.Симоненка, 3А, приміщ.2, м. Івано-Франківськ; вул. Військових Ветеранів, 8А, м. Івано-Франківськ; вул.Вовчинецька, 103А, м. Івано-Франківськ; вул. Джерельна, 2, м. Івано-Франківськ; вул. Довга, 68, м. Івано-Франківськ; вул. Дорошенка гетьмана, 28В, м. Івано-Франківськ: вул. Євгена Коновальця, 132А, м. Івано-Франківськ; вул. Індустріальна, 34, приміщ.1, м. Івано-Франківськ; вул. Мазепи гетьмана, 114А, прим. 2, м. Івано-Франківськ; вул. Мазепи гетьмана, 142А, прим.2, м. Івано-Франківськ; вул. Максимовича ,5А, м. Івано-Франківськ; вул. Матейка, 34А, м. Івано-Франківськ; вул. Медична, 17А, м. Івано-Франківськ; вул. Медична, 4, прим. 2, м. Івано-Франківськ; вул. Набережна імені Василя Стефаника, 8А, м. Івано-Франківськ; вул. Національної Гвардії, 13, м. Івано-Франківськ; вул. Павла Чубинського,14, м. Івано-Франківськ; вул. Пулюя, 1, прим.2, м. Івано-Франківськ; вул. Тролейбусна, 40А, м. Івано-Франківськ; вул. Угорська,6, м. Івано-Франківськ; вул. Федьковича, 91А, прим.1, м. Івано-Франківськ; вул. Хриплинська, 11, прим.2, м. Івано-Франківськ; вул. Чорновола, 130, м. Івано-Франківськ; вул. Чорновола, 47А, м. Івано-Франківськ; вул. Шевченка, 34А, прим.2, м. Івано-Франківськ; вул. Національної Гвардії, 13, м. Івано-Франківськ; вул. Гвардійська, 5, м. Івано-Франківськ; вул. 22-го січня, 141, прим. 1 с. Крихівці; вул. Юності, 11А, с. Микитинці; вул. Шевченка, 40, с. Радча; вул. Грушевського, 53, с. Тисменичани; вул. Грушевського, 54, с. Тисменичани; вул. Тополина, 21, с. Угорники; вул. Грушевського, 4, м. Івано-Франківськ; вул. Івана-Франка, 33, м. Івано-Франківськ, підключені в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1.1. розділу І Договору розподілу природного газу цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (пункт 1.2 розділу І Договору).

Відповідно до умов Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пункт 2.1. розділу ІІ Договору).

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п.2.2 розділу ІІ Договору)

Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності ( п.6.3 розділу VI Типового договору, пункт 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік ( абз. 10 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими) ( абз. 11 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

На виконання вимог абз.10,11 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, Оператором ГРМ - ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі актів приймання-передачі природного газу підписаних із споживачем, що не є побутовим - ДМП "ІФТКЕ" в період газового року: з 01.10.2024 по 30.09.2025 визначено річну замовлену потужність на 2026 розрахунковий календарний рік, яка становила 33 769 076 м. куб.

Листом за вих. №02.1/398 від 24.03.2025 відповідач звернувся до позивача з проханням про приєднання нової модульної котельні, обладнаної двома газовими водогрійними котлами SAAB-96BK, яка знаходиться за адресою: вул.Івана-Франка, 33 (поруч ліцею ім.І.Пулюя) в м. Івано-Франківську до договору про розподіл природного газу з розрахунковою річною замовленою потужністю на період січень-грудень 2026 року - 42 000 м. куб.

24.03.2025 року ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" підписано Додаткову угоду №5 до Типового договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання №0942039М1МАТ016 від 01.10.2023 року, в якій Сторони погодилися з 01.03.2024 року долучити до заяви-приєднання №0942039М1МАТ016 від 01.10.2023 року об`єкт газопостачання вказаного Споживача, що не є побутовим та знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Івана Франка, буд.33.

Зважаючи на те, що відповідно до абзацу 7 пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ України, у випадку приєднання нового об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим (за умови наявності інших об`єктів з періодом експлуатації не менше одного повного газового року), величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначаються по цьому об`єкту (об`єктах) споживача окремо, відповідно до заяви споживача. В додатку до Акту №132747 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.09.2025 року Оператор ГРМ проінформував ДМП "ІФТКЕ" про те, що загальний обсяг величини річної замовленої потужності на наступний 2026 розрахунковий календарний рік становить 33 809 008,10 м куб. Величина потужності для щомісячної оплати послуги розподілу природного газу (1/12 річної замовленої потужності) 2 817 417,34 м куб.

Відповідно до постанови НКРЕКП №2163 від 19.12.2025 року "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України", установлено для Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з 01 квітня 2026 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,75 грн за 1 м куб. на місяць (без урахування ПДВ) (з урахуванням ПДВ 3,30 грн), про що листом за вих. № ІФФ/100/25.3-ВИХ-13-413-25 від 29.12.2025 року Оператор ГРМ повідомлено ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначена Оператором ГРМ відповідно до абз.2 пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ, шляхом множення величини місячної замовленої потужності 2 817 417,34м куб. на тариф 3,30 грн. (затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року №2163 Івано-Франківській філії (відповідно до п/п 11 п.1)) та становить 9 297 477,12 грн в місяць.

Положеннями абз. 6 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що при збільшенні величини замовленої річної потужності різниця вартості послуги розподілу природного газу, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості такої послуги за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), оплачується споживачем, що не є побутовим, за тарифами на розподіл природного газу відповідних періодів протягом 10 робочих днів з дня виставлення Оператором ГРМ рахунку та включається в нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.

Згідно умов пункту 6.4. розділу VI Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.6. розділу VI Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до положень пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання зобов`язань за договором.

Пункт 8 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ кореспондується з пунктом 6.7 розділу VІ Типового договору розподілу природного газу.

Пунктом 10 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ визначено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Протягом звітних періодів квітня-червня 2026 року представниками Оператора ГРМ своєчасно, до 05 числа місяця, наступного за звітним, надавались представникам ДМП "ІФТКЕ" для підписання із сторони споживача, що не є побутовим, по два оригінальних примірники актів наданих послуг, які представники відповідача підписували і протягом двох днів з дня одержання актів наданих послуг, повертали їх Оператору ГРМ. Однак, своєчасно (до 11 числа місяця, наступного за звітним (як це передбачено пунктом 6.6. розділу VI Типового договору розподілу природного газу)) не проводили місячну плату, яку було визначено даному споживачу на кожен звітний період (календарний місяць).

Так, на виконання умов Договору та Кодексу ГРМ оператором ГРМ надано послуги з розподілу природного газу у квітні-червні 2026 року, що підтверджується актами № ІФІF0029386 про надані послуги з розподілу природного газу від 30 квітня 2026 року, № ІФІF0037065 про надані послуги з розподілу природного газу від 31 травня 2026 року та № ІФІF0052831 про надані послуги з розподілу природного газу від 30 червня 2026 року, підписані зокрема відповідачем по справі.

Загальна сума наданих Івано-Франківською філією ТОВ "ГРМУ" послуг ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за спірний період склала 27 892 431,67 грн.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково (сплата наданих послуг мала місце з простроченням), зокрема до 10.07.2026 сплачено на користь позивача 7 707 026,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5311 від 01 квітня 2026 року на суму 1 007 026,88 грн; №5329 від 08.04.2026 на суму 700 000,00грн; № 5568 від 25.06.2026 на суму 1 000 000,00грн; №5577 від 29.06.2026 на суму 1 000 000, 00грн; №5582 від 30.06.2026 року; 5586 від 01.07.2026 на суму 1 000 000, 00грн; № 5591 від 03.07.2026 на суму 500 000,00грн; №5594 від 06.07.2026 на суму 500 00грн; №5597 від 08.07.2026 на суму 500 000,00грн; №5606 від 09.07.2026 на суму 500 00,00грн.

Решту частина заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в період з 01.04.2026 року по 30.06.2025 року в розмірі 21 192 431,67 грн станом на момент звернення із позовом до суду залишилась не погашеною.

Наявність зазначеної заборгованості зумовило позивача звернутись із позовом до суду. Із сумою основної заборгованості позивач заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Договір, укладений між сторонами у справі шляхом підписання 01.10.2023 року заяви - приєднання №0942039М1МАТО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим ), є оплатним, тобто обов`язку позивача за договором надати послуги відповідає обов`язок відповідача оплатити вартість цих послуг.

У матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умов Договору в частині виконання його зобов`язань.

Проте, відповідач умови вказаного вище договору в частині здійснення належної оплати за надані послуги з розподілу природного газу в період квітень-червень 2026 року належним чином не виконував, що мало місце наявність заборгованості на момент звернення позивача із позовом до суду в розмірі 21 192 431,67 грн.

В ході розгляду даної справи відповідач сплатив основний борг в повному розмірі - 21192431,67 грн, про що повідомлено представником відповідача та підтверджено представником позивачем в судовому засіданні 20.10.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За наведеного, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 192 431,67 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити свій майновий інтерес, позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована арифметично та методологічно вірно, отже позовні вимоги про стягнення 35 948,26 грн та - 3% річних та 20 756,44 - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 8.1. розділу VIII Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором. (пункт 8.2. розділу VIII Договору).

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування та стягнення означеної штрафної санкції.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості розмір пені за прострочення виконання зобов`язання по спірному договору складає в розмірі 359 482,55 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку що він є обгрунтованим та арифметично вірним.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшити розмір санкцій. Таке зменшення можливе у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру пред`явленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22 та постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з приписами законодавства, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій з метою недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить із конкретних обставин. Такий підхід є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

При цьому суд звертає увагу, що неустойка є одним із правових наслідків порушення зобов`язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК) і способом забезпечення його виконання (статті 546, 549 ЦК).

Свобода договору (статті 6, 627 ЦК) охоплює право сторін наперед визначити наслідки порушення зобов`язання, у тому числі розмір неустойки (ч.1 ст.549, ч.2 ст.551 ЦК). Погоджуючи неустойку, сторони самі оцінюють, яка відповідальність є співмірною для їхніх відносин, і приймають цю умову як частину ціни договору та розподілу ризиків. Стягнення такої неустойки у повному розмірі є виконанням договору (ст.629 ЦК) та не може автоматично свідчити про збагачення кредитора.

За наведеного, оцінюючи у справі питання щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд приходить до висновку що твердження відповідача з посиланням на збитковість підприємства, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та те, що підприємство є критичною інфраструктурою, що не може самостійно формувати фінансовий ресурс, не знайшли для відповідача переваг щодо можливості застосування судом права щодо зменшення розміру заявленого позивачем пені.

При встановлені зазначеного висновку, суд виходив із того, що позивач так само як і відповідач є підприємством критичної інфраструктури від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання (розподілу) природного газу та є 100 % тарифним підприємством. В спірному випадку наявність фінансових труднощів, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, чи відсутність бюджетного фінансування не є безумовною підставою для зменшення пені.

Разом з тим, суд звертає увагу що заявлена до сплати сума пені не є надмірно великою та складає у відсотковому співвідношенні із простроченою сумою заборгованості 1,7%.

Щодо посилання відповідача, як на одну з підстав для зменшення розміру пені, на накладення органами державної виконавчої служби арештів на грошові коштів у період, коли настали строки проведення розрахунків за договором, що не уможливило своєчасно виконати зобов`язання з оплати наданих послуг, то суд звертає увагу, що накладення арешту мало тимчасовий та періодичний характер. В подальшому арешти були скасовані, що не позбавляло відповідача здійснити погашення заборгованості до моменту звернення позивача із позовом до суду та спростувало б стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання у розмірі заявленого позивачем при зверненні із позовом до суду.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру неустойки, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 359 482,55 грн.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині стягнення 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних 20 756,44 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення основного боргу в розмірі 21 192 431,67 грн - провадження у справі закрити.

Відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону при поданні до суду позовних матеріалів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 324 129,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 503 від 10.07.2026).

Оскільки позовна заява позивача надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 259 303,43 грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 64 825,85 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 64 825,85 грн не подано.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в розмірі 259 303,43 грн належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 231, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 21 608 618, 92 грн, з них: 21 192 431,67 грн - основного боргу, 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних 20 756,44 грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, буд.59А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул.Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 45371501) 416 187,25 грн, з них: 359 482,55 грн - пені, 35 948,26 грн - 3% річних 20 756,44 грн - інфляційних втрат; та 259 303,43 грн - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 21 192 431,67 грн - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя П. А. Шкіндер