Решение № 141099495, 02.11.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1243/26

Провадження № 2/293/1043/2026

02 листопада 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

24.08.2026 ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в особі представника за довіреністю Столітнього М.М., через систему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31667,92 грн. Також просить стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначає, що 23.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5698272 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно умов договору, сума кредиту складає 3000 грн. Строк договору 360 днів. Кредит надається шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.

В подальшому сторонами укладено Додатковий договір до Договору №5698272 від 23.07.2025, за умовами якого відповідачу додатково надана погоджена сума кредиту в розмірі 4000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту, сума кредиту на дату укладання Додаткового договору склала 7000,00 грн.

У період з 23.07.2025 по 27.02.2026 відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 0,50 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.

27.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №27/02/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК» Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, загальна сума заборгованості по якому становить 25791,42 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 7000,00 грн; заборгованість за процентами 14591,42 грн, штрафні санкції 3500,00 грн, комісія за надання кредиту 700,00 грн.

Зазначає, що станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, тому позивач в межах строку кредитування у період з 28.02.2026 по 18.07.2026 здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 9376,50 грн.

За вказаних підстав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 31667,92 грн, з яких: сума кредиту 7000,00 грн; сума процентів за користування кредитом 14591,42 грн, нарахована первісним кредитором; нараховані позивачем проценти за 141 календарний день 9376,50 грн.; комісія за надання кредиту 700,00 грн, а також понесені судові витрати в сумі 2662,40 грн. зі сплати судового бору та 10000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.

ІІ. Процедура та позиції сторін

24.08.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №293/1243/26 визначено суддю Проценко Л.Й.(а.с.119)

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України 25.08.2026 судом отримано відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.120).

Ухвалою від 26.08.2026 суд відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання суд призначив на 10 год. 00 хв. 24.09.2026. Суд також задовольнив клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів щодо підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу (а.с.122-123).

27.08.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме в сумі тіла кредиту - 7000,00 грн, відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та витрат на правову допомогу. Вказує, що є самотньою матір`ю, самостійно утримує та виховує двох неповнолітніх дітей, єдиним джерелом доходу відповідача є базова соціальна допомога від держави, що ставить відповідача та її малолітніх дітей у вкрай скрутне матеріальне становище у разі задоволення непомірних вимог позивача. Враховуючи майновий стан, просить суд зменшити розмір судових витрат або звільнити від їх сплати (а.с.124-125).

02.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.131-139).

10.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2026 від АТ «Уківерсал Банк» надійшла запитувана інформація (а.с.141-142).

24.09.2026 та 26.10.2026 сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження, цивільне законодавство та висновки суду

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 23.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5698272 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно умов договору, сума кредиту складає 3000 грн. Строк договору 360 днів. Кредит надається шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору (а.с.76-89).

В подальшому сторонами укладено Додатковий договір до Договору №5698272 від 23.07.2025, за умовами якого відповідачу додатково надана погоджена сума кредиту в розмірі 4000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 41-42).

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту, сума кредиту на дату укладання Додаткового договору склала 7000,00 грн.

Вказані Договір та Додатковий договір до нього підписані відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами 82293 та 14181 відповідно.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіж засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору строк кредитування становить 360 днів, тобто до 17.07.2026, комісія за надання кредиту -700 грн, стандартна процентна ставка 0,95% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до відомостей АТ «УніверсалБанк» наданих на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ; у період з 23.07.2025 по 01.08.2025 на вказаний рахунок надійшло зарахування коштів у сумі 3000,00 грн та 4000,00 грн (а.с.141).

27.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27/02/2026, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі до відповідача (а.с. 30-34).

Згідно умов договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (п.1.2. розділу 1 договору факторингу).

На виконання умов договору факторингу №27/02/2026, ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підписали 27.02.2026 акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27/02/2026. Також платіжною інструкцією № 1429 від 27.02.2026 підтверджується сплата позивача первісному кредитору за вказаним договором факторингу (а.с. 52).

Відповідно до витягу з реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги рахується заборгованість у розмірі 25791,42 грн. (а.с.115 зі зворотної сторони).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, заборгованість позивача за договором №5698272 станом на 27.02.2026 становить 25791,92 грн, з яких тіло кредиту 7000,00 грн, 700,00 грн - комісія за вилачу кредиту, 14525,00 грн нараховані відсотки та 3500,00 грн штрафні санкції (а.с. 103-106).

Крім того, в межах строку дії договору позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за 141 календарний день за ставкою 0,95% в день, за період з 28.02.2026 по 18.07.2026 у розмірі 9376,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (а.с.107-108).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір №5698272 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Позивачем надано докази про зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн. відповідно до умов договору №5698272

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірних кредитних договорів, такі недійсними не визнано, доказів того, що наведені умови договорів, їх форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі.

Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредитів погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за договором споживчого кредиту та відсотків.

27.02.2026 відбулась заміна кредитора, до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №5698272 від 23.07.2025 (а.с. 99).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повернення відповідачем первісному кредитору, або ж позивачу, отриманих кредитних коштів.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн та 23967,92 грн відсотків є обґрунтованими, заявленими у відповідності до умов договору та підлягають задоволенню.

Щодо покликань відповідачки, викладених у письмових, в яких просить з огляду на матеріальне становище відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд не вбачає підстав, оскільки за практикою ВС (постанова від 07.09.2026 у справі № 552/672/23) судам заборонено самостійно зменшувати чи скасовувати конкретно прописані високі відсотки за споживчим кредитом без подання зустрічного позову (або заяви) від боржника про визнання відповідного пункту договору недійсним. За умови, якщо договір прописаний нечітко чи двозначно, суд має трактувати такі положення на користь позичальника. Водночас, суд не має правових підстав зменшувати договірні відсотки за кредитом лише на підставі скрутного матеріального стану відповідача, а лише за заявою боржника має право розстрочити сплату кредитного боргу на підставі норм ЦПК України.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в загальному розмірі 700,00 грн, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналіз змісту зазначеної умови свідчить про те, що така комісія не пов`язана із наданням позичальнику будь-якої самостійної додаткової фінансової послуги, а фактично є складовою вартості кредиту.

Суд враховує, що відповідно до ст. 1054 ЦК України платою за користування кредитом є проценти, які й становлять економічну сутність винагороди кредитодавця за надання грошових коштів у користування. Встановлення додаткових платежів, які не мають самостійного предмета та фактично дублюють функцію процентів, призводить до необґрунтованого збільшення фінансового навантаження на позичальника.

З огляду на те, що спірні правовідносини є правовідносинами у сфері споживчого кредитування, до них підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів, відповідно до яких умови договору не можуть призводити до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію, яка не пов`язана із наданням окремої послуги та фактично є додатковою платою за саме надання кредиту, свідчить про несправедливість такої умови договору, оскільки створює для споживача надмірний фінансовий тягар та порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якої законодавством про споживче кредитування передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови, що такі комісії відповідають фактично наданим додатковим чи супутнім послугам.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності визначення переліку таких послуг, їх змісту, обсягу та вартості, а також доказів їх фактичного надання споживачу, умова договору щодо сплати відповідної комісії є нікчемною.

Як убачається з умов спірного договору, комісія за видачу кредиту визначена без зазначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику, без розкриття їх змісту, обсягу та вартості, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які встановлена така комісія.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який зазначав, що встановлення у кредитному договорі комісій, які не пов`язані з наданням конкретних додаткових послуг, є неправомірним та не підлягає задоволенню при вирішенні спору.

Враховуючи наведене, положення договору позики щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 700,00 грн.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 30967,92 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом та 23967,92 грн - заборгованість за процентами.

V. Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 97,79% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2603,56 грн.

Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 укладеного із адвокатом Столітнім М.М. (а.с.49-50), заявку № 23126 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 44-45), ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2284202 від 18.08.2026 (а.с.91), рахунок на оплату № 23126-18/08-2026 від 18.08.2026 з описом виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.100).

Проте, враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 3000,00грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №3967524 від 09.09.2023 в загальному розмірі 30967 (тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 92 копійки, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2603 (дві тисячі шістсот три) гривні 56 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822,

адреса місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська,27, прим. 2

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 02.11.2026

СуддяЛюдмила ПРОЦЕНКО