Решение № 141099493, 02.11.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1290/26

Провадження № 2/293/1070/2026

02 листопада 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

28.08.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенка М.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 110871,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4421726, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на умовах передбачених договором. Договір кредиту та Додаток № 1 до Договору підписані електронними підписами сторін.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами кредитного договору.

14.11.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 14/11/2024, згідно якого позивач набув право вимоги по до осіб, які являються боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №4421726 від 27.02.2024.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становила 85572,00 грн.

Зазначає, що станом на дату укладання договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. У зв`язку з чим в межах дії кредитного договору позивач продовжив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в період з 15.11.2024 по 10.02.2025.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 110871,12 грн, та складається з:

-заборгованості за сумою кредиту - 11499,99 грн;

- заборгованості за сумою відсотків - 93621,13грн;

-заборгованості за штрафом - 5750,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, разом з сумою сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання

28.08.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Проценко Л.Й. (а.с.56).

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України 01.09.2026 судом отримано відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.57).

Ухвалою від 31.08.2026 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження. Постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, перше судове засідання призначив на 09 год. 30 хв. 30.09.2026. Одночасно суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.59-61).

25.09.2026 на виконання вимог ухвали від 18.12.2025 до суду надійшла відповідь АТ «Ощадбанк» (а.с.69).

30.09.2026 та 29.10.2026 та сторони в судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 27.02.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС уклали договір № 1175001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.7-17).

Підписання договору відповідачем було здійснено електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 73685, який був відправлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 27.02.2024 що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.23).

Паспорт споживчого кредиту також підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 20043 (а.с.19-21).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіж засобу (платіжної картки) 5167хххххххх5268, яку відповідач вказав особисто під час укладання договору.

На виконання зобов`язань за договором ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у сумі 11500,00 грн. строком на 350 днів, тобто до 10.02.2025 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в день. Знижена процентна ставка становить 1,63% за кожен день користування кредитом, у разі сплати клієнтом до 21.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

Відповідно до відомостей АТ «Ощадбанк» наданих на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с.69).

Згідно платіжної інструкції від 28.02.2024 на вказану платіжну картку зараховано кошти в сумі 11500,00 грн (а.с.71).

З копії розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 4421726 від 27.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 14.11.2024 вбачається, що 27.02.2024 відповідачу було зараховано 11500,00 грн.; 21.03.2024 відповідач на погашення кредитної заборгованості частково сплатила суму коштів 4485,13 грн, з якої 0,01 грн була зарахована на погашення тіла кредиту та 4485,12 грн - на погашення процентів; загальна сума заборгованості становить 85572 грн, яка складається із тіла кредиту - 11499,00 грн, нарахованих та несплачених відсотків - 68322,01 грн, 5750,00 грн -штрафні санкції (а.с. 24 зі зворотної сторони - 29).

14.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали договір факторингу №14/11/2024, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», а ТОВ «Фінансова компанія ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі до відповідача (а.с. 31-37).

Згідно копії платіжної інструкції № 7534 від 14.11.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату на рахунок позивача за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №14/11/2024 від 14.11.2024 (а.с.39).

В період з 15.11.2024 по 10.02.2025 позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» донарахував відповідачу відсотки, оскільки станом на дату укладання договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 10.02.2025 становить 110871,12 грн, з яких 11499,99 грн - тіло кредиту; 93621,13грн - відсотки; 5750,00 грн -штрафи.

Відповідно до копії Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму заборгованості 85572 грн (а.с.38).

Позивачем було направлено відповідачу Досудову вимогу за вих. № 236994408 від 03.08.2026, в якій позивач просить ОСОБА_1 виконати зобов`язання за Договором № 1175001 та негайно погасити заборгованість у сумі 110871,12 грн. (а.с.39 зі зворотної сторони).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви суду

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та прийняв запропоновані умови.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору в розмірі 11500,00 грн

14.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 14/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату право вимоги за кредитним договором щодо ОСОБА_1 .

Факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджується матеріалами справи. Суд вважає дані докази переходу таких прав належними та допустимими.

З копії розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 4421726 від 27.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 14.11.2024 вбачається, що 21.03.2024 відповідач на погашення кредитної заборгованості частково сплатила суму коштів 4485,13 грн, з якої 0,01 грн була зарахована на погашення тіла кредиту та 4485,12 грн - на погашення процентів;

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал»» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11499,99 грн є обґрунтованими, заявленими у відповідності до умов договору та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 93621,13 грн процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

За умовами договору знижена процентна ставка за користування кредитом становить 1,63% за кожен день користування кредитом, у разі сплати клієнтом до 21.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (пп.1.4.2 Договору). Стандартна процентна ставка становить 2,5 за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту(пп.1.4.1. Договору).

Згідно вище згаданого розрахунку заборгованості за Договором № 4421726 від 27.02.2024 відповідач 21.03.2024 на погашення кредитної заборгованості частково сплатила суму коштів 4485,13 грн, з якої 4485,12 грн була зарахована на погашення процентів.

Таким чином, в період з 27.02.2024 по 22.03.2024 діяла знижена процентна ставка в розмірі 1,63%, отже сума відсотків у вказаний період становить 4686,25 грн (11500,00грн х25 днів х1,63%).

Разом з тим, оскільки нарахування відсотків по договору про споживчий кредит здійснювалось в період дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то, на думку суду, правомірним буде наступне нарахування відповідачу відсотків:

- за період з 23.03.2024 по 22.04.2024 (31 день) - 2,5% денної процентної ставки, що становить 8912,49 грн (11499,99 грн х 2,5%х31 день);

- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) - 1,5 % денної процентної ставки, що становить 20699,98 грн.( 11499,99грн х 1,5 % х 120 днів);

- за період з 21.08.2024 по 10.02.2025 (174 дні) - 1,0 % денної процентної ставки, що становить 20009,98 грн ( 11499,99грн х 1,0 % х 174 днів).

Такими чином, правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, в межах строку дії договору у розмірі 49823,58 гривень (4686,25 грн + 8912,49 грн + 20699,98 грн+20009,98 грн- 4485,12).

Відтак, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 93621,13 грн є протиправною та підлягає частковому задоволенню в розмірі 49823,58 грн.

Отже, в частині стягнення процентів у сумі 43797,55 грн суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 5750,00 грн. штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 61323,57 грн, з яких: 11499,99 грн - заборгованість за кредитом, 49823,58 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

V. Розподіл судових витрат

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1472,57 грн (2662,40х 55,31%).

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн наступними документами: копією договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; копією акту №1221 наданих послуг від 07.08.2026, детальним описом наданих послуг до акту № 1221 (а.с.42-43).

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 273, 279, 280, 283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4421726 від 27.02.2024 у розмірі 61323 (шістдесят одну тисячу триста двадцять три) гривні 57 копійок, судовий збір у розмірі 1472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) гривні 57 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корп.28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1

Повне рішення складено 02.11.2026

СуддяЛюдмила ПРОЦЕНКО