Постановление суда № 141068110, 29.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/1415/26Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши матеріали заяви представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у 2026 році, починаючи з 01.01.2026 з обмеженням максимального розміру та урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період військового стану". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у 2026 році, починаючи з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

07.08.2026 судом одержано заяву представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 щодо визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927, 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 08 копійок.

За змістом Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 07.08.2026 головуючим суддею (суддею-доповідачем) обраний: Р.І. Молодецький.

12.08.2026 Полтавським окружним адміністративним судом постановлена ухвала, якою заява представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 призначена до розгляду у судовому засіданні на 09:40 26 серпня 2026 року у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26.

17.08.2026 до суду надійшли заперечення стягувача ОСОБА_1 , в яких просить у зміні способу та порядку виконання рішення суду у справі №440/1415/26 відмовити, оскільки після набрання рішенням законної сили, виконавши частину рішення суду, щодо здійснення перерахунку пенсії, відповідач, Головне УПФУ у Полтавській області, на що указує державний виконавець у своїй заяві, не виплатив борг у розмірі 55000,08 грн, та крім того, також, не здійснюючі виплату пенсії у розмірі після перерахунку, указує в розрахунку та у особистому кабінеті пенсіонера, ніби то перерахований розмір пенсії, 40528,12грн. виплачується. Але виписка з "Ощадбанку", засвідчує, що пенсія виплачується у зменшеному розмірі, 31361,44грн. Отже борг, котрий утворюється у зв`язку з таким обманом, до державного органу, нового відповідача, жодного відношення не матиме, та буде втрачено.

У судове засідання 26 серпня 2026 року стягувач та боржник не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на викладене вище, суд розглянув заяву представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вхідний № 59849/26 від 07 серпня 2026 р.) про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за відсутності стягувача та боржника в порядку письмового провадження.

Вирішуючи зазначену вище заяву представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

В Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відтак, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

28.05.2026 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/1415/26 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у 2026 році, починаючи з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рецем Миколою Васильовичем від 09.06.2026 року ВП №81220661 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа №440/1415/26.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Державний виконавець не обґрунтував та не надав до суду доказів того, що стягувач чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Разом з тим, усупереч вимогам статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення 07 серпня 2026 року, тобто до закінчення двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (постанова винесена 09 червня 2026 року), а отже, передчасно.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до приписів частин 1-3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; причому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26, що набрало законної сили 14.05.2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено нарахування ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, за результатами якого визначено розмір пенсії стягувача в сумі 40528,12 грн. та ОСОБА_1 боржником нараховано доплату за пенсійною справою №ФП 61799 за період з 01.01.2026 року по 31.06.2026 року у загальному розмірі 55000,08 грн.

Разом з тим, незважаючи на проведений перерахунок пенсії, здійснений боржником з метою виконання рішення суду у цій справі, та нарахування пенсії у новому розмірі, боржником не здійснено стягувачу виплату пенсії у перерахованому розмірі 40528,12 грн. на виконання рішення суду у цій справі №440/1415/26. Натомість, сума різниці в розмірі 55000,08 грн. між нарахованою та виплаченою з 01.01.2026 року по 31.06.2026 року сумою пенсії залишилася невиплаченою боржником стягувачу.

При цьому, слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. - залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та нечинною постанови - залишено без змін.

Отже, в силу статті 255 КАС України рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 набрало законної сили 08.06.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2, 6 ст. 57 Закону України "Про правотворчу діяльність" встановлено, що дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень припинила дію 08 червня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 у справі №320/51895/25 у задоволенні заяви Кабінету Міністрів України про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України про визнання протиправною та нечинною постанови - відмовлено.

Натомість, частиною 1 статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Витрати на доставку пенсії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26, що набрало законної сили 14.05.2026 року, не виконано не тільки в частині невиплати стягувачу сум доплати пенсії за період з 01.01.2026 по 31.06.2026 в розмірі 55000,08 грн., що виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії, але й у частині виплати стягувачу пенсії з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, після проведеного на виконання цього рішення суду нарахування, що охоплюється рішенням суду у цій справі за умови, що жодних змін у законодавстві України, які б вплинули на розмір пенсії стягувача у серпні 2026 року не відбулося.

За таких обставин зміна способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду рішення від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26, про яке просить державний виконавець на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь стягувача ОСОБА_1 заборгованості по виплаті в розмірі 55000,08 грн., унеможливить виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26, що набрало законної сили, в частині, в якій на цей час рішення суду не виконано.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вхідний № 59849/26 від 07 серпня 2026 р.) про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 подана державним виконавцем до суду передчасно та у її задоволенні слід відмовити.

Разом із тим, у прохальній частині заперечень позивача на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позивач просить для забезпечення повного виконання пенсійним органом рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі 440/1415/26 від 18.03.2026 в порядку статті 382 КАС України постановити ухвалу про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом подання звіту про виконання судового рішення.

Суд зауважує, що питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення врегульовано статтею 382 КАС України та вирішується судом у межах відповідної процесуальної процедури

Натомість предметом розгляду в межах цієї справи є заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, подана відповідно до статті 378 КАС України.

Отже, питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає вирішенню судом у межах розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява в цій частині є очевидно безпідставною та необґрунтованою, а тому заяву в цій частині слід повернути заявнику без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 229, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вхідний № 59849/26 від 07 серпня 2026 р.) про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Заяву ОСОБА_1 в частині про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.03.2026 у справі № 440/1415/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяР.І. Молодецький