Решение № 141054477, 29.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/19908/26

Провадження № 2-а/947/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді Луняченка В.О.

за участю секретаря судового засідання Жекової А.О.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції, Управління патрульної поліції у м. Одесі, Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 13.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 із вимогами поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови серії ЕГА №1674093 від 27 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб та стягнення штрафу у розмірі 3400 грн., та закриття провадження по справі.

Також одночасно із позовом міститься і заява про поновлення строку на оскарження відповідної постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивачки відсутні склад правопорушення так як виклик був обґрунтований що підтверджено ухвалою суду від 27.02.2025 у справі 947/542/25, а щодо поновлення строку на оскарження постанови зазначено що про існування вказаної постанови позивачці стало відомо лише після блокування її банківського рахунку згідно постанови про арешт коштів боржника винесеної 02.04.2025 виконавчою службою в рамках примусового стягнення подвійної суми штрафу за постановою серії ЕГА №1674093 від 27 січня 2025 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від суддями справу передано на розгляд судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Луняченка В.О., від 19.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби на підставі постанови від серії ЕГА № 1674093 виданої 27.01.2025 року в рамках виконавчого провадження №77675893 до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою від 19.05.2026 суд зупинив стягнення штрафу органами державної виконавчої служби Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови серії ЕГА № 1674093 виданої 27.01.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 6800 гривень ( стягувач ВАП УПП в Одеській області), до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.

Представник Головного управління національної поліції в Одеській області 14.06.2026 подав відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог з мотивів того що ГУНП в Одеській області жодного відношення до постанови, що є предметом оскарження , не має а співробітники Управління патрульної поліції в Одеської області, які виносили відповідну постанову, здійснюють повноваження від імені Департаменту патрульної поліції.

Від представника Департаменту патрульної поліції 15.06.2026 надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позову з мотивів законності постанови та обґрунтованості належними доказами виявленого факту завідомо неправдивого виклику поліції здійсненого позивачкою 24.12.2024 року.

Позивачка 15.07.2026 подала відповідь на відзив із запереченнями проти обставин викладених у відзиві Департаменту патрульної поліції.

Також 15.06.2026 представником Департаменту патрульної поліції подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням строку звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Як встановлено судом 24.12.2024 року з телефону, який належить ОСОБА_1 відбулось звернення на спеціальну лінію «102» де оператором зафіксовано повідомлення про те, що невідома особа зайшла у комунальну квартиру а тому заявник просила поліцію перевірити хто це і чому він зайшов.

Поліцейські які прибули за зверненням до адреси, яку назвала заявник, зазначили що опитавши всіх присутніх осіб з`ясували, що жодні невідомі особи до квартири не заходили та не виломлювались а до комунальної кімнати сусідки заявниці ОСОБА_1 прийшов у гості її онук, якого ОСОБА_1 знає і неодноразово бачила задовго до події а крім того було встановлено що у заявниці виникають постійні конфлікти із сусідами по кімнатах цієї комунальної квартири та вона постійно викликає поліцію.

За результатами розгляду адміністративної справи на місці 24.12.2024 одним із інспекторів поліцейською Калашниковою Т.О. було винесено постанову серії ЕГА №1644321 про притягнення заявниці ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП та стягнення штрафу.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернулась із скаргою до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зі скаргою на дану постанову та 03.01.2025 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1644321 від 24.12.2024 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.

Внаслідок розгляду скарги рішенням начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 16.01.2025 вказану постанову було скасовано на підставі ч.3 ст. 293 КУпАП та справу направлено на новий розгляд.

Водночас ухвалою суду від 27.02.2025 у справі 947/542/25 провадження по справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕГА №1644321 від 24.12.2024 року було закрито у зв`язку із тим що постанова, що є предметом оскарження, скасована.

27.01.2026 поліцейською Калашниковою Т.О. винесена постанова серії ЕГА №1674093 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП з наступних обставин: «24.12.2024 о 00:28 м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога 31б здійснила завідомо неправдивий виклик на лінію 102 , а саме повідомила що до неї у квартиру вломились невідомі особи, хоча насправді такого не було. Правопорушення зафіксовано на БК 470942,471010». Постанова направлена до виконання до виконавчої служби 07.03.2025.

З наданого до відзиву копії пояснень ОСОБА_2 від 12.05.2026 року вбачається що нею було винесено постанову відносно ОСОБА_1 по ст. 183 КУпАП але у постанові було невірно зазначені дані особи яка притягувалась до адміністративної відповідальності тому рішенням начальника постанова була скасована та справа знову переглянута і на місці правопорушення , за участю самої ОСОБА_1 у останньої були з`ясовані обставини справи , ознайомлено її із правами та поліцейською була винесена нова постанова про притягнення заявника до відповідальності , від отримання копії вказаної постанови ОСОБА_1 відмовилась , із рішенням була незгодна та повідомляла про намір оскарження постанови.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частинами третьою та четвертою вказаної статті визначено таке: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду; якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно вимог ч.5 ст.242 КАС України при визначенні і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 зазначила:

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У даному випадку судом приймається до уваги що з моменту винесення відповідної постанови , яка є предметом оскарження , 27.01.2025 до моменту звернення позивачки до суду 13.05.2026 пройшло більше року що безумовно оцінюється судом як значний термін пропущений позивачем, який за звичай , навіть пересиченому громадянину , який не є фахівцем у галузі права є більш ніж достатнім при наявної звичайної зацікавленості справою , для з`ясування факту наявності відповідної постанови та звернення до суду.

Водночас у даному конкретному випадку судом також приймається до уваги що всі події пов`язані із притягненням позивачки до адміністративної відповідальності відбулись 24.12.2024 року , коли вона звернулась на телефонну лінію «102» із відповідною заявою , по цієї заяві прибули для з`ясування обставин співробітники патрульної поліції і на місці події відносно самої заявниці було складено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик поліції , яку вона оскаржила у строк визначений законодавцем як до самого управління патрульної поліції так і 03.01.2025 подавши позовну заяву.

Після відкриття провадження по цивільної справи 14.02.2024 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначено, що відповідно до рішення начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції майора поліції Рубана Р.В. від 16.01.2025 , винесену у відношенні ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1644321 від 24.12.2024 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

На підставі даного клопотання провадження по справі було закрито ухвалою суду від 27.02.2025 року.

Однак, на момент подання відповідного клопотання 14.02.2025 адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП , вже була повторно розглянута так як 27.01.2025 відносно ОСОБА_1 повторно була винесена постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП , про що представник відповідача не міг не знати , але чи свідомо чи по необачності про такі істотні обставини суд не було повідомлено, так як у подібному випадку , позивач у відповідності до вимог ст. 47 КАС України мав право змінити предмет позову та вимагати продовжувати розгляд справи вже по нової постанові.

Крім того , зазначеними діями повідомленням 14.02.2025 про те що справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст. 183 КУпАП по обставинам встановленим 24.12.2024 лише направлена на новий розгляд , може вводити в оману стосовно факту розгляду даної справи і саму позивачку, так як 27.01.2025 , згідно пояснень поліцейської ОСОБА_1 було повідомлено про те що вона вже притягнута до відповідальності що суперечить інформації від 14.02.2025.

Також суперечливим є і повідомлення самого інспектора, які викладені у поясненнях, стосовно процедури повторного розгляду справи з відсутністю письмового опитування заявниці та свідків, невідповідності самого розгляду у квартирі заявниці зазначеним у рішенні від 16.01.2025 про скасування постанови винесеної 24.12.2024, відомостям про те що заявниця буде додатково запрошена до управління для проведення повторного розгляду справи.

Також суд приймає до уваги що дії ОСОБА_1 щодо наміру оскаржити постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності по обставинам виклику поліції 24.12.2024 , про що свідчать і своєчасне звернення зі скаргою до управління та з позовом до суду

Усі зазначені судом обставини , дають змогу прийти до висновку що у сукупності вони є суперечливими та такими що створюють перешкоди чіткому розумінню особою , відносно якої здійснюється розгляд справи, про порядок такого розгляду та момент винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та які , на думку суду, знаходяться у прямому причинному зв`язку із тим, що про наявність відповідної постанови стало відомо позивачки саме з моменту початку примусового виконання стягнення штрафу виконавчою службою.

Таким чином, суд приходить до висновку , що наявні підстави для визнання поважним причини пропуску позивачем строку звернення до суду із оскарженням відповідної постанови що є підставою для поновлення відповідного строку та відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку оскарження.

Що стосується розгляду позову по суті , суд зазначає наступне:

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - дев`ята статті 121, частина третя статті 121-3, частини п`ята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і п`ята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).

Тобто, законодавець передбачив можливість складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Статтею 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Так, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також, відповідно до ч. 2 розділу ІІ "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції" від 06.1.2015 №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Так, у справі, що розглядається, оскільки ОСОБА_1 оспорювала допущене порушення та заперечувала сам факт завідомо неправдивого виклику поліції ( що зазначено у поясненнях особи яка винесла постанову яка є предметом оскарження), поліцейський на виконання вимог частини п`ятої статті 258 КУпАП мав скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Проте поліцейським не вчинено дій зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того у випадку складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 подальшій розгляд самої адміністративної справі щодо притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за місцем скоєння такого правопорушення було б неможливим з огляду на таке.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 розтлумачив положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) щодо розгляду справи «за місцем його вчинення».

Положення «за місцем його вчинення» (ст. 276 КУпАП) слід розуміти як адміністративно-територіальну одиницю (село, селище, місто, район тощо), на яку поширюється юрисдикція відповідного органу чи посадової особи, уповноваженої розглядати справу.

Конституційний Суд наголосив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення «на місці» одразу після складання протоколу є неприпустимим (за винятком випадків, коли законом прямо передбачено скорочене провадження згідно зі статтею 258 КУпАП, де протокол взагалі не складається або рішення приймається на місці)

Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у даному випадку вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі №524/9827/16-а, за яким порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, статтею 9 КУпАП визнано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.

За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Об`єктом правопорушення врегульованого ст. 183 КУпАП є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

При цьому, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, за результатом перевірки якої факти не знайшли свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення умислу заявника на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України (усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.).

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Поряд з цим, відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 №1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.

У даному випадку зазначення у постанові лише факту того що мета виклику поліції не знайшла свого підтвердження під час перевірки, без зазначення наявності доказів умислу заявника на подання неправдивої інформації, неодноразовість таких необґрунтованих викликів ( що зазначено у відзиві ) , не можуть бути підставою вважати доведеним наявність в діях ОСОБА_1 24.12.2024 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що також є підставою для задоволенню позову та скасування постанови, яка є предметом оскарження.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Водночас вимоги заявлені до Головного управління Національної поліції в Одеської області не підлягають задоволенню внаслідок недоведеності що вказаний суб`єкт владних повноважень має відношення до постанови , що є предметом оскарження та діям співробітників Управління патрульної поліції в Одеській Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській Департаменту патрульної поліції ( місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 ), Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ) про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Скасувати постанову серії ЕГА №1674093 від 27 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб та стягнення штрафу у розмірі 3400 грн. , яка винесена поліцейською Калашниковою Т.О.

Закрити провадження по адміністративної справі щодо притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП, по обставинам виявленим 24.12.2024 року.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеської області ( код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12).

Повний текст рішення складено 29.10.2026.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В. О. Луняченко