Решение № 141048937, 20.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18426/26

Провадження № 2/161/8695/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

28.08.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №261008428, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 15 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконав своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло спочатку до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (на підставі договорів факторингу).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 64 685 грн, з них: 17 000 грн - тіло кредиту, 31 202,80 грн - проценти за користування кредитом, 16 482,20 грн - неустойка.

Позивач просив суд стягнути з відповідача у розмірі 48 202,80 грн (окрім неустойки) вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

14.09.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що не отримував кредит в розмірі 17 000 грн, жодних додаткових угод про реструктуризацію чи капіталізацію процентів в тіло кредиту не підписував. Позивач нарахував проценти поза межами строку кредитування та неустойку в період дії воєнного стану, що є незаконним. Подав заяву про сплив позовної давності.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 10.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання (включив його в позовну заяву) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав клопотання (включив його в відзив на позовну заяву) про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

18.09.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №261008428, за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 цього договору (а.с. 55).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредит надається строком на 30 днів (п. 1.2);

- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору (п. 1.4);

- з урахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 % річних (п. 1.5);

- розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків та є невід`ємною частиною договору (додаток №1 до Договору) (п. 1.6);

- у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжується на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо установлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування відсотків за процентною ставкою, визначеною п. 1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення кредиту і до дня повного повернення кредиту (п. 4.2);

- зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 договору (п. 4.3);

- проценти, нараховані згідно з п. 4.2 та п. 4.3 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.4).

18.10.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду до кредитного договору №261008428, за умовами якої продовжили строк, на який було надано кредит, на 30 днів; встановили плату за користування кредитом в розмірі 1,66 % в день від суми кредиту, починаючи з 18.10.2019 (а.с. 56).

16.11.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду до кредитного договору №261008428, за умовами якої продовжили строк, на який було надано кредит, на 29 днів; встановили плату за користування кредитом в розмірі 1,66 % в день від суми кредиту, починаючи з 17.11.2019 (а.с. 56).

17.11.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду до кредитного договору №261008428, за умовами якої збільшили суму кредиту на 2 000 грн, починаючи з 17.11.2019 (а.с. 56 зворот).

18.09.2019 та 17.11.2019 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 грн та 2 000 грн відповідно (довідки від 26.05.2026, а.с. 57 зворот, відповідь АТ «ПУМБ» на запит суду №КНО-07.8.5/16824 БТ від 22.09.2026, а.с. 121).

28.11.2018 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 13-19), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №261008428 від 18.09.2019 (витяг з Реєстру прав вимоги №67 від 25.02.2020, а.с. 24-27, акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2019, а.с 29, протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу прав вимог від 25.02.2020, а.с. 29 зворот, платіжна інструкція №190 від 12.04.2021, а.с. 28).

05.08.2020 ТзОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 30-32), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №261008428 від 18.09.2019 (витяг з Реєстру прав вимоги №4 від 09.04.2021, а.с. 33-34).

05.06.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) уклали договір факторингу №05/06/25-Е (а.с. 35-37), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №261008428 від 18.09.2019 (витяг з Реєстру прав вимоги від 05.06.2025, а.с. 38-39, платіжна інструкція №345 від 10.09.2025, а.с. 41, акт прийому-передачі реєстру боржників від 05.06.2025, а.с. 40).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 48 202,80 грн, з них: 17 000 грн - тіло кредиту, 31 202,80 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-7, розрахунки заборгованості, а.с. 42-43, 45-46).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)» (див. п. 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді кредитний договір №261008428 від 18.09.2019 (з врахуванням додаткових угод), який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит в загальній сумі 17 000 грн, взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконав їх.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі правочинів факторингу перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 48 202,80 грн, з них: 17 000 грн - тіло кредиту, 31 202,80 грн - проценти за користування кредитом.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не подав.

Суд не встановив невідповідність розрахунку заборгованості договірним умовам чи нормативним положенням.

Суд не приймає аргументи відповідача:

- про неотримання кредиту в сумі 17 000 грн та неукладеність додаткових угод до кредитного договору. Вказані аргументи спростовуються встановленими обставинами, які підтверджуються доказово (довідки від 26.05.2026, а.с. 57 зворот, відповідь АТ «ПУМБ» на запит суду №КНО-07.8.5/16824 БТ від 22.09.2026, а.с. 121, додаткові угоди до кредитного договору №261008428 від 18.10.2019, від 18.10.2019 і від 17.11.2019, а.с. 56).

- про незаконність нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Нараховані поза межами строку кредитування проценти є мірою відповідальності позичальника згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, що прямо передбачено п. 4.4 кредитного договору та узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Підстав для зменшення розміру таких процентів суд не вбачає.

- про незаконність стягнення неустойки. Така вимога позивачем заявлена не була.

- про застосування позовної давності. За змістом ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та її перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

З 04.09.2025 (набрання чинності Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» перебіг строку звернення до суду поновився.

Строк платежу був визначений сторонами 18.10.2019, а з урахуванням додаткової угоди від 17.11.2019 - до 16.12.2019 (графіки розрахунків, а.с. 55 зворот, а.с. 56 зворот). Відтак, станом на день звернення позивача з позовом до суду позовна давність до вимог позивача не спливла.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 7 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду №25770992685 від 19.06.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 47-52).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що справа має незначну складність, позовна заява є абсолютно типовою, шаблонною масовою формою, а тому її підготовка не потребувала значних часових чи інтелектуальних затрат. Заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірною та не підлягає задоволенню відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, заперечення відповідача, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №261008428 від 18.09.2019 в розмірі 48 202,80 грн (сорок вісім тисяч двісті дві гривні, 80 копійок), з них: 17 000 грн - тіло кредиту, 31 202,80 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; код в ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного рішення суду - 20.10.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін