Решение № 141031390, 29.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 280/1686/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 35045946)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство СЕНС БАНК (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство СЕНС БАНК (далі третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у скасуванні арешту належного позивачу нерухомого майна, оформлене листом від 12.02.2026 № 29.9-383848;

зобов`язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача, накладеного: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державної виконавиці Сараєвої В.В. Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 29.05.2009 (номер запису про обтяження: 2635239); постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державної виконавиці Куратченко І.В. Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 06.09.2010 (номер запису про обтяження: 2635348).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосований відповідачем арешт нерухомого майна тривалий час порушує майнові та особисті права і інтереси позивача. Вказано, що такий арешт застосовано в рамках примусового виконання кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є третя особа. Вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. виконавчий напис від 03.04.2009 № 447 перебував на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції. Державний виконавець ОСОБА_2 постановою від 06.09.2010 (номер запису про обтяження: 2635348 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) наклала арешт на майно боржника. Також державний виконавець Сараєва В.В. постановою від 29.05.2009 (номер запису про обтяження: 2635239 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) наклала арешт на майно боржника. Посилається на те, що станом на момент подання позовної заяви інших виконавчих дій з примусового виконання кредитного договору вчинено не було. На звернення позивача до відповідача із заявою про скасування накладеного арешту на нерухоме майно відповідач листом повідомив про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки виконавчі провадження, в рамках яких накладено арешт, знищені. З такою відмовою позивач не погоджується, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.03.2026 визнано поважними підстави, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та поновлено такий строк; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1686/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від третьої особи 25.03.2026 надійшли письмові пояснення (вх. № 15858), в яких вказано про відсутність підстав для зняття арешту з нерухомого майна позивача, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо їх застосування саме в рамках виконавчих проваджень, де стягувачем був ПАТ «Укрсоцбанк», а також що такі виконавчі провадження завершені або повернуті. Також посилається на відсутність у спірному випадку підстав для зняття арешту з майна, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

30.12.2005 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05П192-К на суму 23 000 доларів США зі сплатою 13% річних та строком повернення до 29.12.2012.

30.12.2005 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_2 (будинок площею 91,4 кв.м та земельна ділянка площею 1300 кв.м.).

Державним реєстратором Вільнянського районного управління юстиції Плахутою Л.В. внесено запис від 30.12.2005 про обтяження (заборона на нерухоме майно) № 2635161 (в Єдиному реєстрі заборон відчуження № 2764648).

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. вчинено виконавчий напис від 03.04.2009 № 447 про звернення стягнення на майно для задоволення вимог банку.

Державним виконавцем ВДВС Вільнянського РУЮ Сараєвою В.В. винесено постанову від 29.05.2009 про арешт майна боржника (номер запису про обтяження в реєстрі: 2635239).

Державним виконавцем ВДВС Вільнянського РУЮ Куратченко І.В. 06.09.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 447 та накладено арешт на майно боржника (номер запису про обтяження в реєстрі: 2635348).

На звернення позивача від 09.02.2026 із заявою про зняття арешту з майна, накладеного в рамках виконавчих проваджень з виконання виконавчого напису № 447, відповідач листом від 12.02.2026 № 29.9-38/3848 відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що відкриті виконавчі провадження відносно позивача відсутні, а матеріали виконавчих проваджень, у яких накладалися арешти (записи № 2635348 та № 2635239), знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві, що унеможливлює вирішення питання в органах ДВС.

Не погоджуючись з відмовою у знятті арешту, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Цією ж статтею встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, на виконанні ВДВС Вільнянського РУЮ перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого напис нотаріуса від 03.04.2009 № 447, в рамках яких на майно позивача накладено арешт.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню. В свою чергу, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 127/1547/14-ц, від 09.01.2023 у справі № 2-3600/09, від 07.08.2024 у справі № 14-7238/2009, від 10.12.2025 у справі № 202/5715/24, від 01.04.2026 у справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, відповідно до якого наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.10.2022 у справі № 203/3435/21.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2026 у справі № 2-4185/12, аналізуючи положення Закону № 1404-VIII, зазначив, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15.

Керуючись вищезазначеними висновками, суд враховує, що до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що на даний час відносно позивача відкриті будь-які виконавчі провадження. Навпаки, у листі відповідача зазначено про те, що виконавчі провадження, на підставі яких накладено арешт, знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В свою чергу, наявність арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Аналіз положень Закону № 1404-VIII, зокрема приписів статей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 35045946) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у скасуванні арешту майна.

3. Зобов`язати Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 35045946) зняти арешт на майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Сараєвої В.В. Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 29.05.2009 (номер запису про обтяження: 2635239); постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Куратченко І.В. Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 06.09.2010 (номер запису про обтяження: 2635348).

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 35045946).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 29.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко