Постановление суда № 141028099, 29.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

29 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/943/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши клопотання представника Фізичної особи-підприємця Фриза Івана Олеговича адвоката Серкіна К.Ю. про поновлення строку на подачу відзиву у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ефективне майбутнє,

код ЄДРПОУ 40479492, вул. Віталія Шимановського, будинок 2/1, м. Київ, 02125,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Фриза Івана Олеговича,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

предмет спору: про стягнення 318 188,00 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ефективне майбутнє через підсистему Електронний суд звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Фриза Івана Олеговича про стягнення 318 188,00 грн безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на сплату ним відповідачу грошових коштів за інформаційно-консультаційні послуги, які останній позивачу не були надані, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути безпідставно збережені кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу триденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду.

30.09.2026 в підсистемі Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків від 30.09.2026 на виконання ухвали суду від 28.09.2026 з наданням додаткових документів та зазначенням інформації щодо поданих доказів. До заяви додано докази її направлення іншому учаснику процесу. Заява позивача про усунення недоліків з відповідними доказами подана у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 02.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов.

Ухвала суду від 02.10.2026 доставлена відповідачу до його Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІКС 02.10.2026 о 16:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 19.10.2026 включно.

26.10.2026 через підсистему Електронний суд (сформовано в підсистемі Електронний суд) від представника відповідача адвоката Серкіна К.Ю. надійшов відзив на позов, у прохальній частині якого викладено клопотання про поновлення строків на подачу відзиву на позовну заяву через поважність пропуску строку.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що про ухвалу суду від 02.10.2026 відповідачу стало відомо лише 09.10.2026 через застосунок ДІЯ, у зв?язку з чим 11.10.2026 було укладено договір з адвокатом, 13.10.2026 ознайомлено з матеріалами справи та суттю заявлених позовних вимог, їх обґрунтуванням стороною позивача. Ухвалою суду від 02.10.2026 для відзиву встановлено 15 днів з дня отримання ухвали, початок перебігу строку визначається за датою вручення, підтвердженою відповідною довідкою ЄСІТС або повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

По-перше, звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву відповідачем не подано доказів отримання ним ухвали суду від 02.10.2026 через застосунок ДІЯ саме 09.10.2026.

По-друге, суд звертає увагу, що організаційно-технічною системою, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні є Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС), в межах якої офіційно функціонують три підсистеми (модулі) ЄСІТС: Електронний кабінет, Електронний суд, підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Застосунок ДІЯ є лише допоміжним сервісом електронних послуг, і до її послуг не входить ведення «Електронного суду», тому з огляду на приписи п.2 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, застосунок ДІЯ не може бути належним підтвердженням первісного отримання судового рішення ухвали суду від 02.10.2026, що визнає сам відповідач вказуючи про те, що початок перебігу строку визначається за датою вручення, підтвердженою відповідною довідкою ЄСІТС або повідомленням про вручення.

Посилання відповідача на те, що 11.10.2026 відповідачем було укладено договір з адвокатом (тобто лише на дев?ятий день строку подання відзиву), а 13.10.2026 останній ознайомивсяз матеріалами справи та суттю заявлених позовних вимог, мають суб`єктивний характер, залежать лише від волевиявлення відповідача та його представника, тому не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк.

Як встановив суд, відповідач має зареєстрований Електронний кабінет і він ще 19.09.2026 отримав позовну заяву, а 29.09.2026 ухвалу суду від 28.09.2026 про залишення її без розгляду, отже ще раніше довідався про передачу спору до суду, а тому діючи розумно та обачно, мав реальну можливість завчасно готуватись до судового процесу, у тому числі, знайти адвоката.

Ухвала суду від 02.10.2026 була доставлена відповідачу до його Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІКС 02.10.2026 о 16:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відтак відповідач мав реальну можливість одразу з 02.10.2026 своєчасно ознайомитися з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, одразу залучити адвоката та підготуватись до остаточного формування правової позиції і підготовки відзиву.

Однак клопотання про поновлення строку на подачу відзиву було сформовано представником відповідача в підсистемі «Електронний суд» лише 23.10.2026, тобто відповідач та його представник у даному випадку не проявили належної розумної обачності та процесуальної добросовісності, маючи можливість та обов`язок подати відзив у встановлений судом процесуальний строк (19.10.2026 включно), а без поважних об`єктивних причин подали його лише 23.10.2026.

Статтею 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку подання відзиву на позовну заяву. Для цього відповідач повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (заява №24402/02)).

Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі Walchli v. France, заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Частинами 1, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поданий відзив залишається судом без розгляду.

Керуючись ст. 13, 42, 119, 165, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити представнику Фізичної особи-підприємця Фриза Івана Олеговича адвокату Серкіну К.Ю. у поновлення строку на подачу відзиву.

2. Відзив від 23.10.2026 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун