Решение № 141026095, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/3531/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія"

до Фізичної особи-підприємця Сукачевої Олени Дмитрівни

про стягнення 4900 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сукачевої Олени Дмитрівни (далі - відповідача) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (далі - позивач) 4900 грн безпідставно отриманих коштів, які перераховані за платіжною інструкцією №1305 від 29.07.2024.

Вимоги позову позивач обгрунтовує тим, що в ході аудиту господарських операцій встановлено, що ТОВ "Флагеларія" здійснило платіж на користь ФОП Сукачевої О. Д. на загальну суму 4900 грн. Платіж проведений з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" з призначенням: Оплата за замовлення №299453232, на рахунок ФОП Сукачевої Олени Дмитрівни (код НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 .

Позивач стверджує, що не мав та не має ніяких господарських відносин з відповідачем: відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги. Також з боку відповідача не було ніяких поставок, виконання робіт чи надання послуг позивачу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначає, що 13.07.2024 через платформу Prom.ua ФОП Сукачева О.Д. отримала замовлення №299453232 від Віталія Рогівського на придбання зарядного пристрою V12-40. Під час оформлення замовлення Віталій Рогівський повідомив, що вказаний товар буде придбаний для потреб ТОВ «Флагеларія» у зв`язку з чим оплату вартості зарядного пристрою буде здійснювати саме Товариство.

Здійснивши купівлю зарядного пристрою V12-40 через торговельний майданчик Prom.ua Віталій Рогівський, який купував товар для потреб Товариства, що підтверджується оплатою Товариством замовлення №299453232 фактично уклав договір купівлі-продажу. За таких обставин перерахування коштів у сумі 4900 грн не може вважатися безпідставним набуттям майна у розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти були сплачені ТОВ «Флагеларія» добровільно на підставі оформленого замовлення та права на створення платежів від ТОВ «Флагеларія», з конкретною господарською метою оплатою зарядного пристрою V12-40, який був фактично поставлений та отриманий.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти тверджень відповідача та зазначив, що факт платежу не є схваленням правочину та не утворює правової підстави для отримання коштів, оскільки здійснений платіж не є доказом схвалення правочину Товариством у розумінні ст. 241 ЦК України. Між ТОВ "Флагеларія" та ФОП Сукачевою О. Д. не існує та ніколи не існувало жодних договірних відносин. Відповідач, намагаючись спростувати це, посилається на те, що нібито було оформлено замовлення на товар і що Товариство здійснило платіж. Однак, сам по собі факт платежу не є правовою підставою для отримання коштів - правова підстава повинна існувати у вигляді дійсного зобов`язання між сторонами, якого у цій справі не існує. Також у відзиві наведено, що Рогівський В. А. нібито діяв, як представник Товариства та законні повноваження замовляти товари та здійснювати платежі від імені ТОВ "Флагеларія", однак ніяких доказів на підтвердження цих фактів - не надано.

Позивач також було подано клопотання про долучення до справи копій рішень інших судів, якими були задоволені аналогічні позови товариства про стягнення неправомірно отриманих коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, ТОВ "Флагеларія" створено у 2018 році, основною діяльністю підприємства є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

В ході аудиту господарських операцій встановлено, що ТОВ "Флагеларія" здійснило платіж на користь ФОП Сукачевої О.Д. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на загальну суму 4900 грн. Платіж проведений з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" з призначенням: Оплата за замовлення №299453232, на рахунок ФОП Сукачевої Олени Дмитрівни (код НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 .

Проте, як вказує позивач ТОВ «Флагеларія» не мало та не має ніяких господарських відносин з ФОП Сукачевою О.Д., відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги. Також з боку ФОП Сукачевої О.Д. не було ніяких поставок, виконання робіт чи надання послуг Товариству.

Крім того, оплата коштів на рахунок відповідача здійснена Рогівським В.А. від імені ТОВ "Флагеларія" на рахунок ФОП Сукачевої О.Д., оскільки Рогівський В.А. мав доступ як комерційний директор та входив в програму клієнт-банку "Приват24 Бізнес" під своїми електронними ключами та здійснював платежі з рахунку компанії, в т.ч. і на його власний рахунок ФОП з метою виведення та наступного привласнення коштів компанії. Однак, ніякого договору з ФОП Сукачевою О.Д. в ТОВ "Флагеларія" не було та станом на дату подання позову до суду відповідач ніяких послуг для ТОВ "Флагеларія" не надавала.

Позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 20.02.2026, в якій просив відповідача протягом 3 днів повернути на рахунок позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 4900 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 20.02.2026 та накладною АТ "Укрпошта" №0813800213941.

У відповіді на претензію відповідач відмовився повертати грошові кошти в сумі 4900 грн, обґрунтувавши це тим, що відповідні кошти були правомірно йому перераховані на замовлення Віталія Роговського в інтересах ТОВ "Флагеларія".

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що між ТОВ "Флагеларія" та ФОП Сукачевою О.Д. відсутні будь-які взаємовідносин, відповідно відсутні будь-які законні підстави для отримання коштів відповідачем від Товариства, а тому перераховані на банківський рахунок відповідача грошові кошти у сумі 4900 грн, є безпідставно набутими відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України та підлягають поверненню позивачу, як законному власнику.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що здійснює господарську діяльність, зокрема, реалізацію зарядних пристроїв з 2023 року через вебсайт lifer.in.ua та торговельний майданчик Prom.ua.

13.07.2024 через платформу Prom.ua ФОП Сукачева О.Д. отримала замовлення №299453232 від Віталія Рогівського на придбання зарядного пристрою V12-40. Відповідач стверджує, що під час оформлення замовлення Віталій Рогівський повідомив, що вказаний товар буде придбаний для потреб ТОВ «Флагеларія» у зв`язку з чим оплату вартості зарядного пристрою буде здійснювати саме Товариство.

Відповідач вказує, що через платформу Prom.ua юридична особа замовлення здійснити не може (не передбачена форма оформлення замовлення для юр. осіб), тому замовником була саме фізична особа для потреб ТОВ «Флагеларія».

29.07.2024 ТОВ «Флагеларія» перерахувало на рахунок ФОП Сукачевої О.Д. грошові кошти у сумі 4900 грн як оплату за замовлення №299453232. Після надходження оплати замовлення №299453232 разом із двома примірниками видаткової накладної № ОД-299453232 було відправлено отримувачу через транспортну компанію ТОВ «Нова Пошта». Однак, другий примірник видаткової накладної №ОД-299453232 отримувачем Віталієм Рогівським, повернутий не був. У подальшому вказане замовлення було отримано Віталієм Рогівським, що підтверджується інформацією зі статусу доставки на платформі Prom.ua, відповідно до якої відправлення має статус «отримано».

До лютого 2026 року будь-яких претензій щодо якості товару, комплектності товару, факту його отримання чи належності платника до відповідача не надходило.

Відповідач стверджує, що аналізуючи зміст заяви про кримінальне правопорушення, копію якої долучено позивачем з позовом, можна дійти висновку, що саме власники ТОВ «Флагеларія» добровільно надали Віталію Рогівському можливість розпоряджатися коштами Товариства, здійснювати платежі та діяти від його імені у господарських правовідносинах.

Натомість, позивач до позовної заяви не долучив жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує, що Віталій Рогівський самостійно отримав доступ до рахунків Товариства та здійснив купівлю зарядного пристрою V12-40 для власних потреб.

Відповідач вважає, що фактично між сторонами склалися договірні правовідносини щодо купівлі продажу товару через сайт Prom.ua, які були належним чином виконані відповідачем, тому підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України у даному випадку відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про платіжні послуги" грошові кошти (кошти) існують в Україні у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій (формі записів на рахунках) формах.

Для проведення платіжних операцій використовуються кошти в готівковій або безготівковій формі (частина 1 статті 4 Закону України "Про платіжні послуги").

Зі змісту цивільного законодавства вбачається, що юридичні особи можуть мати майнові права, зокрема на гроші (грошові кошти), які можуть існувати у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій (формі записів на рахунках) формах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем через подання платіжної інструкції (№1305 від 29.07.2024) надавачу платіжних послуг (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") було акцептовано перерахування з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3 грошових коштів у безготівковій формі у сумі 4900 грн. Платником визначено: "ФЛАГЕЛАРІЯ ТОВ", код платника 42544966, а отримувачем: Сукачева Олена Дмитрівна, код отримувача: НОМЕР_2 , надавач платіжних послуг отримувача: АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Інформація про вказану платіжну операцію також відображена у заключній виписці за період з 01.12.2022 по 03.01.2025, виданій АТ КБ "ПРИВАТБАНК" клієнту ФЛАГЕЛАРІЯ ТОВ, ЄДРПОУ 42544966 (поточний рахунок № НОМЕР_1 ).

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Згідно з частиною 4 статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 2 статті 43 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:

1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або

2) унікального ідентифікатора платника.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний перевірити реквізити платіжної інструкції на переказ коштів без відкриття рахунку та прийняти її до виконання відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника.

Відповідач визнає факт перерахування саме позивачем грошових коштів у сумі 4900 грн за вказаною вище платіжною інструкцією від 29.07.2024 №1305.

У платіжній інструкції №1305 від 29.07.2024 зазначено призначення платежу: "Оплата за замовлення №299453232".

Водночас позивач повідомляє, що ТОВ "Флагеларія" не мало та не має ніяких господарських відносин з відповідачем ФОП Сукачевою О.Д.: відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги, а з боку ФОП Сукачевої О.Д. не було ніяких поставок, виконання робіт чи надання послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, позивач заперечує щодо наявності будь-яких взаємних зобов`язань з відповідачем, зокрема договірних та пов`язаних із інформацією, викладеною у призначення платежу платіжної інструкції №1305 від 29.07.2024.

У свою чергу відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності таких зобов`язань, зокрема, що стосуються інформації, викладеною у призначення платежу платіжної інструкції №1305 від 29.07.2024.

Позивач пояснює ініціювання платіжної операції тим, що Рогівським А.В. системно з використанням особистих КЕП проводилися платіжні операції без належних правових підстав.

Позивачем було вжито заходів щодо відкриття кримінального провадження у зв`язку з наведеними обставинами. До Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві було подано заяву про кримінальне правопорушення 05.03.2025 за наслідками чого поліцією було відкрито кримінальне провадження.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Верховний Суд виснував, що у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів) (постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №910/13814/17).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/5027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №904/5330/18 зазначив, що встановлення відсутності господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи свідчить про безпідставність утримання таких коштів та можливість використання правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Матеріали справи не містять доказів наявності саме між позивачем та відповідачем договірних відносин, а також, що оплачений за рахунок позивача товар було отримано саме останнім.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні заяви, розписки, листи, телеграми, інші письмові повідомлення, документи або докази вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували намір сторін укласти та подальше укладення між сторонами спору договору про купівлю-продаж товару.

Відтак, доказів існування у позивача зобов`язань перед відповідачем з оплати 4900 грн, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище, оскільки встановлені судом обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 4900 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 4900 грн, відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, є такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сукачевої Олени Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (вул. Ушинського, буд. 40, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 42544966) безпідставно отримані кошти у сумі 4900 (чотири тисячі дев`ятсот) грн, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків