Решение № 141022872, 12.10.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/578/26

Провадження № 2/669/474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючого судді Бараболі Н.С.,

з участю: секретаря судового засідання Хитрун А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Білогір`я цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

29.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1602-4562 від 18.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.09.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1602-4562.

Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 , кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 9000,00 грн., строк кредитування - 365 днів, базовий період - 28 днів, знижена % ставка 1,00 % в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Додатковою угою №1 від 24.11.2025 року надано додаткові кошти у кредит у сумі 1300,00 грн.

Станом на 05.05.2026 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, які виникли на підставі Кредитного договору становлять 28768,45 грн., що складається з: прострочена заборгованість за кредитом 10127,99 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 14280,48 грн., заборгованість за процентами на підставі ст.. 625 ЦК України 4359,98 грн.

Відповідачка не повернула в повному обсязі кредит ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за Кредитним договором після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

01.07.2026 року ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом відправки рекомендованого повідомлення за зареєстрованим місцем проживання.

25.09.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Скользнєва В.В. подала додаткові пояснення, в яких позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» визнала частково, а саме суму основного боргу за кредитним договором №1602-4562 від 18.09.2025 р. в розмірі 10300,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами5150,00 грн. Решту позовних вимог не визнає.

Так, зокрема, представник відповідача зазначає, що законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на даний час.

Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 4359,98 грн. суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.

Крім того, відповідач вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 14 280,48 грн. не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим з урахуванням суми тіла кредиту в розмірі 10 300 грн, та того, що відповідач сплатив в рахунок погашення кредиту 6800 грн. просила зменшити розмір нарахованих відсотків до розміру половини отриманих кредитних коштів та стягнути заборгованість в розмірі 15450,00 грн., з яких 10300,00 грн. тіло кредиту, 5150,00 грн. відсотки.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

18.09.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1602-4562.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Також відповідачка підписала Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджені 05.03.2025, що діяли станом на час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії №1602-4562 та Правил відкриття кредитної лінії відповідачці наданий кредит в розмірі 9000,00 грн., строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата видачі коштів за кредитним договором 18.09.2025. Дата повернення (виплати) кредиту 17.09.2026 року.

Базовий період складає 28 календарних днів.

П.п. 4.10. та 10.2 договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: стандартна процентна ставка становить: - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, - 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

За умовами кредитного договору відповідачка зобов`язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, сплатити проценти за користування грошовими коштами та комісії відповідно до умов договору.

24.11.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1602-4562 згідно якої кредитодавець надає позичальнику у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 1300,00 грн.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошти, перерахувавши кошти в загальному розмірі 10300,00 грн. за допомогою системи EasyPay, на платіжну карту ОСОБА_1 , номер якої остання зазначила, подаючи заявку на отримання кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №1602-4562 від 18.09.2025 року.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося наступним чином. Так, з дати видачі кредиту 18.09.2025 року по 15.10.2025 року, тобто протягом базового періоду відповідно до п.4.8 договору відсотки нараховувалися в розмірі 0,01 %. З 16.10.2025 року по 04.05.2026 року відсотки нараховувалися в розмірі 1,00 %

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язується сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмовій форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт отримання відповідачкою ОСОБА_2 кредитних коштів у повному обсязі належним чином підтверджується сукупністю письмових доказів, наявних у матеріалах справи, а також безпосереднім визнанням цього факту самим відповідачем.

Крім того, у поданих до суду додаткових поясненнях у справі заяву представник відповідачки фактично визнала обставину отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Її заперечення зводилися виключно до незгоди з розміром нарахованих відсотків, їх співмірності із сумою основного боргу. Сам же факт отримання тіла кредиту жодним чином не оспорювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, щонарахування процентів за користування кредитом проводилось у межах погодженого строку кредитування та за ставками, що повністю відповідають умовам договору.

Так, згідно з пунктом 2.11 Додаткової угоди від 24.11.2025, сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати її укладення. Тому, здійснення позивачем нарахувань відбувалося в межах діючого строку кредитування.

Крім того, відповідно до пункту 2.8 вказаної Додаткової угоди, сторони чітко погодили, що з дати її укладення нарахування процентів здійснюється на залишок суми кредиту за ставкою 1.00% за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів, та за ставкою 0.74% за кожен день починаючи зі 181-го дня і до закінчення строку дії договору або повного повернення кредиту. Наданий позивачем розрахунок підтверджує неухильне дотримання цих умов: кредитор правомірно нараховував відсотки за ставкою 1.00% на день.

Крім того, п.п. 2.6 додаткової угоди передбачено, що комісія за за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15,0 % від суми додаткових грошових коштів наданих відповідно до додаткової угоди у кредит. Комісія нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит.

Порядок та хронологія погашення відповідачем грошових зобов`язань також відповідають умовам договору та вимогам статті 534 ЦК України. Кошти, внесені відповідачем, позивач правомірно розподіляв у такій черговості: спочатку погашалася заборгованість за комісіями, далі відсотки за статтею 625 ЦК України та планові відсотки за користування кредитом, а залишок коштів зараховувався у рахунок зменшення основного боргу.

За час дії договору відповідачка здійснила три платежі на загальну суму 6800,00 гривень. Вказані кошти були спрямовані на погашення відсотків за статтею 625 ЦК України в розмірі 790,02 грн., погашення комісії за видачу додаткових коштів розмірі 195,00 грн., погашення відсотків за користування кредитом 5642,97 грн., 172,01 грн погашення тіла кредиту.

Щодо доводів відповідачки про незаконність, неспівмірність та надмірно високий розмір нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як встановлено судом та підтверджується умовами укладеного між сторонами договору і додаткових угод до нього, плата за користування кредитними коштами була встановлена у вигляді фіксованої процентної ставки на рівні 1,00 % за кожен день користування. Щобільше, згідно з наданим позивачем розрахунком, з 18.09.2025 по 15.10.2025 року позивачем застосовувалась пільгова процентна ставка у розмірі 0,09 % на день.

Таким чином, погоджений сторонами та фактично застосований позивачем розмір денної процентної ставки (0,09% та 1,00 % не перевищує встановлену законом максимальну межу (1 %).

Нарахування планових відсотків за користування кредитом здійснено позивачем із чітким дотриманням вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Тому твердження відповідача про те, що розмір відсоткової ставки є незаконним та встановлює істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу, є безпідставними та прямо спростовуються нормами чинного законодавства.

Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо незаконності нарахування за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України.

Розв`язуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 4359,98 грн за договором, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки нарахування позивачем заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України за договором здійснювалось під час дії воєнного стану, таке нарахування не відповідає вимогам закону, а заявлена до стягнення сума 4359,98 грн задоволенню не підлягає.

При виборі й застосуванні норми права до зазначених правовідносин суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №161/11703/22, де наголошено, що вказана норма закону прямо звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що із загальної суми здійснених відповідачем платежів позивачем було безпідставно зараховано 790,02 грн на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України. Оскільки нарахування таких відсотків у період воєнного стану заборонено законом, вказана сума (790,02 грн) підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення правомірно нарахованих планових відсотків за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону щодо його дійсності (стаття 203 ЦК України). Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

З матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору та додаткових угод передбачено стягнення комісії за надання (видачу) кредиту у розмірі 15% від суми кредиту. Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Таким чином умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Крім того, судом встановлено, що із платежів відповідача позивачем було безпідставно зараховано 195,00 грн на погашення вказаної комісії. Зазначена сума також підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення правомірно нарахованих планових відсотків за користування кредитом.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума простроченої заборгованості за нарахованими відсотками (790,02 грн) та сплачені кошти за комісією (195,00 грн). Після перерахунку сума заборгованості за відсотками становить 13295,46 грн (14280,48 790,02 195,00).

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23423,45 грн, з яких: 10127,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 13295,46 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України, виходить із того, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення заборгованість у розмірі 28768,45 грн, із яких суд задовольнив лише 23423,45 грн.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2167,19 грн.: (23423,45 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 28768,45 грн (заявлені позовні вимоги) = 81,40% (процент задоволених позовних вимог), 2662,40 грн ( судові витрати) х 81,40% : 100% = 745,13 грн).

Крім того, представником відповідача у додаткових поясненнях щодо позову заявлено вимогу щодо стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., що підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 10 вересня 2026 року, актом приймання передачі наданих послуг від 17.09.2026 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 17.09. 2026 року, ордером на надання правової допомоги адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002838 виданим 21 листопада 2022 року.

Суд відхилив 18,60% позовних вимог позивача (100%- 81,40%=18,60%).

Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу прапорційно розміру відхилених позовних вимог у розмірі 1488, 00грн (8000,00 грн х 18,60% : 100% = 1488,00 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 274,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження юридичної особи 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1602-4562 від 18.09.2025 року в сумі 23423,45 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 10127,99гривень;- заборгованість за нарахованими процентами 13295,46 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2167,19 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 1488,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ38548598, 01133, м.Київ, б-р ЛесіУкраїнки, буд.26, офіс407).

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Наталія БАРАБОЛЯ