Постановление суда № 141019952, 28.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7980/26

Провадження № 1-кс/303/1260/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Мукачево 28 жовтня 2026 року

Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078040000260 від 05.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,

У С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2026 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078040000260 від 05.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні СД Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12026078040000260, відомості про яке внесено до ЄРДР 05 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження належний заявнику автомобіль марки Volkswagen Passat, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2026 року у справі № 303/7980/26, провадження № 1-кс/303/1065/26, з метою збереження речового доказу накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen Passat, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є заявник ОСОБА_3 .

Заявник зазначає, що вказаний автомобіль придбаний ним на законних підставах. На момент його придбання він діяв добросовісно, не був обізнаний та з огляду на обставини придбання не міг бути обізнаним про можливу причетність транспортного засобу до вчинення кримінального правопорушення, наявність будь-яких обмежень щодо нього чи наміри попереднього власника використовувати автомобіль у протиправних цілях.

Право власності на автомобіль набуте ним відповідно до вимог цивільного законодавства України. На момент укладення правочину заявнику не були відомі обставини, які давали б обґрунтовані підстави сумніватися в законності відчуження транспортного засобу. Крім того, він не брав участі в будь-яких протиправних діях, пов`язаних із зазначеним автомобілем.

Заявник не заперечує необхідності здійснення правоохоронними органами досудового розслідування, однак вважає, що обмеження його права власності на автомобіль має застосовуватися лише за наявності реальної та обґрунтованої необхідності.

На його переконання, сам по собі факт визнання автомобіля речовим доказом не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку обґрунтувати необхідність подальшого обмеження права власності з урахуванням фактичного стану досудового розслідування, характеру та доказового значення відповідного майна, а також можливості застосування менш обтяжливих заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на викладене заявник вважає, що подальше застосування арешту належного йому автомобіля є необґрунтованим, а тому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2026 року у справі № 303/7980/26, провадження № 1-кс/303/1065/26, на автомобіль марки Volkswagen Passat, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває у його володінні (користуванні).

Дізнавач СД Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву у якій вказав, що подальша необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, проте до клопотання долучив заяву про його розгляд за своєї відсутності, в якій зазначив, що підтримує подане клопотання та просить його задовольнити.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 Кримінального-процесуального кодексу України, є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Порядок скасування арешту майна встановлюється ст. 174 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що у кримінальному провадженні за №12026078040000260 від 05.09.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2026, накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen, моделі - Passat, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. Закарпатської області, Перечинського району, с. Свалявка, 2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_3 від 18.01.2022.

Зі змісту ухвали про накладення арешту вбачається, що арешт на вищезазначене майно накладено з метою збереження речових доказів.

У судовому засіданні установлено, що ОСОБА_3 є володільцем автомобіля марки Volkswagen, моделі - Passat, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вимогами ч.1 та ч.2 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя враховує, що дізнавач сектору дізнання Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 подав заяву, в якій підтвердив, що потреба в подальшому застосуванні арешту зазначеного майна відпала.

Так, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує, що арешт автомобіля було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Водночас дізнавач, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, письмово повідомив про відсутність подальшої необхідності в застосуванні зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження.

Матеріали, надані слідчому судді, не містять відомостей, які б свідчили про наявність обставин, що обґрунтовують необхідність подальшого збереження арешту автомобіля.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що потреба в подальшому застосуванні арешту майна відпала, а продовження обмеження права власника на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом не відповідатиме меті застосування цього заходу та принципу пропорційності, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 169, 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт в межах кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078040000260 від 05.09.2026 року, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2026 року у справі №303/7980/26, на транспортний засіб марки Volkswagen, моделі - Passat, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_3 від 18.01.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_5