Постановление суда № 141019398, 26.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27606/26

Провадження № 1-кс/752/9039/26

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42025100000000138 від 17.06.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025100000000138 від 17.06.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 114-1 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на території міста Києва за попередньою змовою діяла група осіб, до складу якої увійшла ОСОБА_8 , які розробили та налагодили схему перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу, шляхом виготовлення та збуту підробленої медичної документації, у тому числі документів, які надають право на звільнення від проходження військової служби та ухилення від мобілізації.

З метою досягнення вищевказаної мети та збуту підробленої медичної документації, учасниками групи в мережі інтернет створено сайти, зокрема під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 де зазначено повний спектр послуг, їх вартість та умови доставки.

Після звернення через вказані сайти, подальше спілкування щодо мети замовлення, строків виготовлення, умов оплати та доставки, здійснювалось за допомогою месенджера «Telegram», з різними посиланнями на нікнейми, зокрема « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Завчасно розподіливши ролі, співучасники, здійснювали спілкування з особами, які звернулися за допомогою вищевказаних сайтів з метою залучення їх до пособництва у перешкоджанні законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період та виготовленні медичної документації за допомогою електронно обчислювальної, копіювальної техніки та друкувальних пристроїв шляхом внесення недостовірних відомостей до бланків медичної документації.

Зокрема, ОСОБА_8 відповідно до розподілу, з метою перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин відведена роль особи, яка виготовляє медичної документації за допомогою електронно обчислювальної, копіювальної техніки та друкувальних пристроїв шляхом внесення недостовірних відомостей до бланків медичної документації.

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше березня 2025 року, після спілкування із невстановленими особами та отримання від них вказаної інформації, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник прямий умисел на пособництво у перешкоджанні законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом використання медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність у останнього особи, яка потребує постійного догляду, що в подальшому є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював, що своїми умисними діями перешкоджає законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.

Діючи на виконання злочинного умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, використовуючи месенджер «Telegram», надіслав невстановленій досудовим розслідуванням особі анкетні дані свого батька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також відомості про неіснуючі діагнози захворювань, з метою їх подальшого використання для виготовлення медичного висновку щодо наявності в останнього порушень функцій організму, внаслідок яких невиліковно хворі особи не здатні до самостійного пересування та самообслуговування і потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

Далі, згідно відведеної їй ролі ОСОБА_8 з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, у невстановлений досудовим час, але не пізніше 17.03.2025, отримала вищевказані дані та на підставі них виготовила підроблений висновок №80736 від 17.03.2025, форми № 080-4/о, виданий ТОВ Медичний центр «Медичні системи» код ЄДРПОУ 39500871, про наявність у ОСОБА_9 порушень функцій організму, внаслідок яких невиліковно хворі особи не здатні до самостійного пересування та самообслуговування і потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, який був надісланий поштово-логістичною компанією ТОВ «Нова Пошта» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отриманий ним.

При цьому, форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду», затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 та є офіційним підтвердженням того, що пацієнт офіційно визнаний таким, що потребує постійного стороннього догляду.

24.04.2025 ОСОБА_5 , діючи умисно подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

До заяви ОСОБА_5 додав, як підставу для отримання відстрочки нотаріально засвідчену копію висновку № 80736 від 17.03.2025 форми № 080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ТОВ Медичний центр «Медичні системи» код ЄДРПОУ 39500871, на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами поданої заяви та долучених до нього підроблених документів, військовозобов`язаному ОСОБА_5 надано відстрочку від призову під час мобілізації, про що ІНФОРМАЦІЯ_8 видано Довідку № 01/4/3676 від 28.04.2025, внаслідок чого останній незаконно уникнув призову на військову службу, чим було створено перешкоди законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.

Обгрунтованість підроздри, на думку слідчого, підтвреджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановленян обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник заперечила проти задоволення клопотання, просила відмовити в його задоволенні, обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад п`ять років.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, слідчий суддя встановив, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000138 від 17.06.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 5 ст.27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

09.09.2026 року в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.ст. 358 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановленян обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не є доведеним належними та допустимими доказами. Дійсно, вид покарання за кримінальне правопорушення, визначений як позбавлення волі на строк від п`ятитрьох до восьми років, що може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Однак такий ризик є недоведеним прокурором. При цьому слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків, також останній має постійне місце проживанняв м. Києві, працевлаштований, крім того раніше судимим не був.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якої суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.

Посилання прокурора на ризик, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення осбтавин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення є мало імовірним та до того ж недоведеним органом досудового розслідування.

Ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, також є недоведеним, а тому не може бути покладений в основу даного судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.

Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному в цьому кримінальному провадженні ризику є домашній арешт в нічний період доби. При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 194, 369-372, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання залишити без задоволення.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 листопада 2026 року включно.

3. Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

4. Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5. Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло до цієї особи АДРЕСА_2 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

6. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

7. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби передати для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

8. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

9. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

10. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.

Слідчий суддя ОСОБА_10