Решение № 141012702, 27.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5954/26

Провадження 2/206/3197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 687174577 від 05 липня 2025 року в розмірі 32 382,32 грн, з яких: 8 999,20 грн основний борг, 18 343,52 грн проценти, 540,00 грн комісія, 4 499,60 грн неустойка, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 05 липня 2025 року відповідач уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір та отримав кредит. Право вимоги за договором було відступлене ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 18 листопада 2025 року, а згодом позивачу на підставі договору факторингу № 27/0526-01 від 27 травня 2026 року та реєстру прав вимоги № 2. Позивач зазначив, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заявлена заборгованість.

29 вересня 2026 року відповідач подав відзив, у якому заперечив проти стягнення неустойки, комісії та частини процентів. Послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від неустойки під час воєнного стану; вважав комісію незаконною платою за дії кредитодавця у власних інтересах. Стверджував, що договірні проценти можуть нараховуватися лише в межах початкового строку кредитування, який визначив як 1430 днів, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Просив пропорційно розподілити судовий збір.

02 жовтня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позов. Зазначив, що відповідач погодив умови електронного договору, розмір і порядок нарахування платежів, а договір не визнано недійсним. На обґрунтування стягнення неустойки послався на зміни, внесені Законом України № 3498-IX, та дату укладення кредитного договору після 24 січня 2024 року. Вказав, що ЄАПБ додаткових нарахувань не здійснювало та заявило до стягнення суму набутого права вимоги.

II. Заяви та клопотання учасників справи

Представник позивача у відповіді на відзив просив долучити її до матеріалів справи, розглядати справу за відсутності представника позивача, задовольнити позов і відшкодувати судові витрати. Відповідач просив прийняти відзив та вирішити спір із урахуванням наведених ним заперечень. Письмові заяви сторін та додані до них докази суд оцінює у сукупності.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності. Відповідач виклав свою позицію у поданому відзиві. Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи та наявність їхніх письмових позицій, відповідно до статті 223 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності на підставі наявних доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

05 липня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 687174577. Договір містить відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим 05 липня 2025 року о 19 год 11 хв 45 с та введеним о 19 год 12 хв 00 с. Узгоджений розмір першого траншу 9 000,00 грн.

Перерахування 9 000,00 грн на платіжну картку відповідача з останніми цифрами 1009 підтверджується платіжним дорученням від 05 липня 2025 року та довідкою про переказ коштів, у якій відображено успішне завершення операції. Ці документи містять відомості про одержувача та номер кредитного договору. Отримання кредиту відповідач у відзиві не заперечує; розрахунок також відображає здійснення ним платежів на виконання договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено початковий дисконтний період тривалістю 30 днів. Водночас пункт 7.1 визначає 04 серпня 2025 року лише як рекомендовану, необов`язкову дату дострокового повного повернення кредиту. За пунктом 7.3 кінцева дата повернення кредиту 04 серпня 2030 року. Пунктом 11.1 строк дії договору визначено у п`ять років, якщо його дію не буде припинено достроково.

Згідно з пунктом 7.2 обов`язок повернути суму кредиту підлягає виконанню протягом 30 календарних днів після закінчення строку договору або ініціювання кредитодавцем його дострокового розірвання чи припинення в порядку, передбаченому пунктами 9.1.1.2 або 9.1.1.7. Пункт 9.1.1.7 передбачає можливість вимагати дострокового повернення кредиту в разі прострочення відповідних платежів щонайменше на один місяць із повідомленням позичальника про дострокове припинення договору.

Пунктом 7.4.1 передбачено сплату процентів не пізніше останнього дня дисконтного періоду, а пунктом 7.4.2 їх щоденну сплату після закінчення цього періоду. Базова процентна ставка за пунктом 8.3 становить 0,98 % на день. За пунктом 8.7.1 на початковий дисконтний період передбачено ставку 0,20 % на день. Пункти 8.7.2, 8.108.12 регулюють надання знижок, облік процентів та їх перерахунок до базової ставки в разі продовження користування кредитом після спливу шести календарних днів від закінчення дисконтного періоду.

Розмір одноразової комісії за надання кредиту визначено пунктом 8.5 у сумі 540,00 грн. За пунктом 7.5 строк її сплати пов`язаний із закінченням строку договору або ініціюванням його дострокового розірвання чи припинення; комісія має бути сплачена протягом 30 календарних днів після настання відповідної обставини. Окремий порядок сплати комісії у разі повного дострокового повернення кредиту встановлено пунктом 7.7.

За розрахунком первісного кредитора відповідач сплатив 270,00 грн 20 липня 2025 року, 1 152,00 грн 14 серпня 2025 року та 2 735,00 грн 14 вересня 2025 року, усього 4 157,00 грн. Із цих коштів 4 156,20 грн зараховано в погашення процентів, 0,80 грн основного боргу. Залишок основної суми становив 8 999,20 грн. Загальна сума нарахованих первісним кредитором процентів становила 9 888,55 грн, а їх несплачений залишок на момент першого відступлення права вимоги 5 732,35 грн.

18 листопада 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором факторингу МВ-ТП/68. Витяг із реєстру містить дані відповідача, номер кредитного договору та складові вимоги: 8 999,20 грн основного боргу, 5 732,35 грн процентів, 540,00 грн комісії і 4 499,60 грн неустойки.

Розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» відображає подальше нарахування процентів за період із 19 листопада 2025 року до 10 квітня 2026 року включно: 143 дні по 88,19 грн, усього 12 611,17 грн. Разом із залишком процентів первісного кредитора сума становить 18 343,52 грн.

27 травня 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 27/0526-01 та підписали реєстр прав вимоги № 2, який містить вимогу до ОСОБА_1 за договором № 687174577 у загальному розмірі 32 382,32 грн із зазначеними у позові складовими. За пунктом 4.1 договору факторингу право вимоги переходить наступного календарного дня після підписання відповідного реєстру, тобто 28 травня 2026 року.

Доказів направлення й одержання відповідачем належної вимоги про дострокове повернення кредиту, повідомлення про дострокове припинення договору та спливу наданого законом строку виконання такої вимоги позивач не подав. Документи про відступлення права вимоги підтверджують заміну кредитора, але не підтверджують зміну строку повернення кредиту.

IV. Норми права та мотиви суду

За статтями 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається як на підставу вимог або заперечень; докази оцінюються судом окремо та в сукупності, без надання будь-якому з них наперед установленої сили. Позивач має довести не лише укладення договору та розмір облікованої вимоги, а й настання строку виконання відповідного обов`язку. Відсутність у відповідача власного розрахунку не звільняє позивача від цього обов`язку.

Статті 525, 526, 530, 629 ЦК України передбачають обов`язковість договору та належне виконання зобов`язань у встановлений строк. За статтями 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити погоджені проценти. Положення статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускають укладення договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором. Сукупність поданих документів підтверджує укладення відповідачем договору та надання йому кредиту.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України заміна кредитора не змінює змісту, обсягу та строків виконання зобов`язання: новий кредитор набуває право на умовах, які існували на момент переходу. Договори факторингу та реєстри підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача. Однак зазначення суми в реєстрі не доводить правомірності кожного нарахування та не робить строкову вимогу достроково належною до виконання.

До договорів факторингу, укладених до 30 липня 2026 року, застосовується законодавство, яке діяло до введення в дію Закону України «Про факторинг» № 4466-IX, відповідно до пункту 2 його розділу V.

Суд розмежовує строк дисконтного періоду, строк сплати процентів та строк повернення основної суми кредиту. Пункт 7.1 прямо визначає дату 04 серпня 2025 року як необов`язкову, тоді як пункт 7.3 встановлює кінцеву дату повернення кредиту 04 серпня 2030 року. Отже, закінчення початкового дисконтного періоду не спричиняє автоматичного прострочення повернення тіла кредиту.

Частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє кредитодавцю за передбачених нею та договором умов вимагати дострокового повернення кредиту. При цьому споживач має бути письмово повідомлений про затримку платежів, дії для усунення порушення та строк їх виконання. Повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, здійснюється протягом 30 календарних днів з дня одержання відповідної вимоги. Усунення порушення в цей період позбавляє вимогу чинності.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності дотримання спеціальної процедури повідомлення споживача при достроковому стягненні кредиту. Цей висновок сформульовано щодо чинної у тих правовідносинах редакції законодавства про захист прав споживачів. У цій справі відповідний обов`язок кредитодавця безпосередньо передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та умовами договору.

Позивач не довів реалізації права на дострокове повернення кредиту з дотриманням зазначених умов. Подання позову та передання боржнику його копії самі по собі не підтверджують дотримання попередньої процедури повідомлення та надання строку для усунення порушення. Відступлення права вимоги також не є її достроковим пред`явленням. Тому вимога про стягнення 8 999,20 грн основного боргу є передчасною та задоволенню не підлягає. Такий висновок не означає припинення самого кредитного зобов`язання.

Незаперечення відповідачем факту отримання кредиту не є безумовним визнанням позову та не підтверджує дострокового настання строку повернення коштів.

Посилання відповідача на закінчення строку кредитування через 1430 днів не відповідає змісту підписаного договору. П`ятирічний строк передбачений первісними умовами договору; його існування не залежить від доказування наступних пролонгацій дисконтного періоду. Висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 про припинення права на договірні проценти після завершення строку кредитування або належної зміни строку виконання зобов`язання не є підставою обмежити нарахування в цій справі тридцятьма днями.

Заявлені проценти нараховано в межах погодженого строку користування кредитом, а належної дострокової зміни цього строку матеріалами справи не підтверджено. Пункт 7.4.2 встановлює самостійний щоденний обов`язок сплати процентів після закінчення дисконтного періоду. Тому ненастання строку повернення тіла кредиту не перешкоджає стягненню процентів, строк сплати яких уже настав.

Суд перевірив склад суми 18 343,52 грн за розрахунками обох кредиторів. Первісно нараховані 9 888,55 грн зменшені на сплачені в рахунок процентів 4 156,20 грн, що становить 5 732,35 грн. Подальші нарахування ТОВ «Таліон Плюс» становлять 12 611,17 грн. Сума 0,80 грн із платежу від 14 вересня 2025 року вже зменшила основний борг. Підстав повторно віднімати платежі відповідача від установленого залишку немає.

Окремо суд перевірив відображені в розрахунку за 20 жовтня 2025 року 557,99 грн. Ця сума складається з поточного денного нарахування 88,19 грн та 469,80 грн перерахунку попередніх 29 днів із 15 вересня до 13 жовтня 2025 року включно: (88,19 грн ? 71,99 грн) ? 29 = 469,80 грн. Отже, запис не означає застосування ставки 557,99 грн за один день користування кредитом.

Пункти 8.7.2, 8.108.12 договору визначають знижку як умовне зменшення погодженої базової плати та допускають перерахунок попереднього дисконтного періоду при продовженні користування кредитом після передбаченого пільгового проміжку. Перевірений перерахунок не перевищує погоджену базову ставку 0,98 % на день і не додає до неї окремої санкції. Його підставою за цими умовами є продовження користування коштами після завершення строку дії знижки, а не порушення обов`язкового строку повернення основного боргу, який не настав. За змістом та арифметикою такого нарахування суд кваліфікує 469,80 грн як складову договірної плати за користування кредитом, а не як неустойку чи проценти відповідальності за статтею 625 ЦК України.

ТОВ «Таліон Плюс» набуло право нараховувати договірні проценти в межах строку користування кредитом. Доказів інших неврахованих платежів не подано. Вимога про стягнення 18 343,52 грн процентів є обґрунтованою.

Твердження відповідача про незаконність будь-якої комісії не враховує необхідності встановити її конкретний зміст, правову підставу та строк сплати. Водночас вирішальним для цієї вимоги є пункт 7.5 договору: обов`язковий строк сплати комісії пов`язаний із закінченням строку договору або його достроковим припиненням. Повного дострокового повернення кредиту, яке могло б зумовити застосування пункту 7.7, не відбулося.

Оскільки позивач не довів настання зазначених обставин, саме нарахування комісії при видачі кредиту не свідчить про прострочення її сплати. Тому в стягненні 540,00 грн слід відмовити через передчасність вимоги. Для цього висновку немає потреби визнавати нікчемною умову договору про комісію.

Неустойку нараховано за прострочення платежів у період воєнного стану: 2 249,80 грн 27 жовтня 2025 року та 2 249,80 грн 03 листопада 2025 року, разом 4 499,60 грн. На відміну від погодженої плати за фактичне користування кредитом, ці суми є санкцією за порушення грошового зобов`язання.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника в період воєнного, надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від неустойки за прострочення кредитного зобов`язання. Ця норма також передбачає списання нарахованих із 24 лютого 2022 року неустойки й інших платежів за прострочення.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX суд відхиляє. Внесення цим Законом змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасувало пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Його дія не обмежена договорами, укладеними до 24 січня 2024 року. Укладення договору в липні 2025 року та погодження його умов не усувають установленого законом звільнення від неустойки. Тому в стягненні 4 499,60 грн слід відмовити.

Сплату позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн підтверджує платіжна інструкція № 165246 від 26 червня 2026 року. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: 2 662,40 грн ? 18 343,52 грн / 32 382,32 грн = 1 508,16 грн. Решта судового збору залишається за позивачем.

Зазначення інших очікуваних витрат у попередньому розрахунку не є доказом їх понесення або обов`язку сплатити. Належних документів, які дають змогу визначити та розподілити інші витрати відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, не подано, тому підстав для їх стягнення немає.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2) заборгованість за процентами за кредитним договором № 687174577 від 05 липня 2025 року в розмірі 18 343 (вісімнадцять тисяч триста сорок три) гривні 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 508 (одна тисяча п`ятсот вісім) гривень 16 копійок.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 8 999,20 грн основного боргу, 540,00 грн комісії та 4 499,60 грн неустойки відмовити.

Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем. У відшкодуванні інших заявлених судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Гаркуша