Решение № 14101257, 21.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11                                                                                           Справа№ 5015/48/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Шевців В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління №40”, м.Львів

про стягнення 586007,98 грн. заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: Санніков М.І. –представник;          

Від відповідача: не з`явився;

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд”, м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління №40”, м.Львів про стягнення 586007,98 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 06.01.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено до розгляду на 10.02.2011р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 10.02.2010р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання, не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був проінформований про час та місце розгляду спору, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №7904002664544 від 10.01.2011р.; №7904002714053 від 11.02.2011р.(знаходяться в матеріалах справи).

07.02.2011р. відповідачем на адресу суду направлено клопотання б/н. про відкладення розгляду справи (вх.№2675/11 від 07.02.2011р.).

18.02.2011р. представником відповідача повторно направлено клопотання б/н про відкладення розгляду справи (вх.№3943/11 від 18.02.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне: між Приватним підприємством „ЕкспертЛьвівмаркетбуд”(далі –позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління №40”(далі –відповідач) було укладено угоду № 07 від 25.01.2008р. згідно якої позивач протягом терміну його дії в період від 25.01.2008р. по 08.12.2009р. передав, а відповідач отримав щебінь та відсіви гранітні,а також бітум нафтовий дорожній (далі - „товар”).

У відповідності до п.3.2. угоди №7 від 25.01.2008р. покупець протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів, з дня отримання погодженої партії „товару”, перераховує постачальнику суму вартості отриманої партії „товару”.

Відповідно до п.3.5 цієї угоди, не пізніше 5-го числа поточного місяця сторони складають акт звірки взаєморозрахунків, яким визначається стан заборгованості сторін станом на 1-ше число поточного місяця. Відповідач своїми діями призвів до прострочення виконання взятих на себе грошових зобов’язань, які згідно цієї угоди діяли з 25.01.2008р. до 21.12.2009р., а у випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії даної угоди залишаються невиконаними договірні обов`язки та незадоволені законні вимоги, дія угоди по відношенню до таких обставин і задоволенню таких вимог продовжується.

Свої зобов’язання ПП „ЕкспертЛьвівмаркетбуд” виконало належним чином, а ТзОВ Львівське шляхо-будівельне управління №40” не виконало, належним чином, взяті на себе зобов’язання у відповідності до угоди №7 від 25.01.2008р. Внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 586007,98 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків:

№ 01 від 01.04.2008р.;

№ 02 від 05.05.2008р.;

№ 03 від 02.06.2008р.;

№ 04 від 01.07.2008р.;

№ 05 від 01.08.2008р.;

№ 06 від 02.10.2008р.;

№ 07 від 02.12.2008р.;

№ 08 від 05.01.2009р.;

№ 09 від 02.09.2009р;

№ 10 від 02.11.2009р.;

№ 11 від 01.07.2010р.;

Згідно п. 6.1. угоди, при несвоєчасному або неповному виконанні покупцем взятих на себе зобов`язань, а також згідно п.5.4. цієї угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на момент нарахування пені, від неперерахованої, або недоотриманої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань по цій угоді.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний , сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Ч. 2 ст. 604 ЦК України визначено, що одним із різновидів домовленості сторін, як підстава припинення зобов'язання є новація зобов'язання: заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

З положень ст. 625 ЦК України випливає, що втрати від інфляції, 3% річних є додатковими зобов'язаннями до основного, а ч. 4 ст. 604 ЦК України встановлює, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази в сукупності господарський суд відзначає:

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання і наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Передбачене Законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, підставою даного позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних які можуть бути нараховані лише на суму основного боргу, є невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором № 07 від 25.01.2008р. щодо оплати поставленого товару.

Суд не може погодитись з відповідачем, що в договорі не вказано терміну виконання договірних зобов’язань. Розрахунки, згідно п.3.2 договору, здійснюються при отриманні товару. За прострочку платежу п.6.1 та 6.2 договору передбачено відповідальність у вигляді пені.

Виходячи з вище викладеного, позов підлягає до задоволення і в порядку ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду спору необхідно покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 43, 49, 75, 82-84, 85, 87, 115-117 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління № 40”, (79070, м.Львів, вул. Авіаційна,7а, ЄДРПОУ 32408720) на користь Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд” (79049, м.Львів, пр.Червоної Калини, 113,оф.35, ЄДРПОУ 35563037) 405610,58грн. - основного боргу, 44217,20грн. - пені, 136180,20грн - збитків, 5860,08грн. - державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Суддя