Решение № 140996485, 22.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25706/26

пр. № 2-о/759/599/26

22 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малинська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Малинська міська рада, у якій просила встановити факт її спільного постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 (на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що є рідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить зокрема житловий будинок та земельні ділянки для сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області.

Заявниця вказує, що на час смерті вона проживала разом із її братом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та вела спільне домашнє господарство, оскільки брат був самотній та потребував постійної сторонньої допомоги, хоча місцем її реєстрації є АДРЕСА_2 .

Вважаючи себе такою, що прийняла спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України, заявниця не подавала заяву про прийняття спадщини. Проте, звернувшись до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого, отримала відмову у вчинені нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини, та відсутності доказів постійного проживання разом із спадкодавцем.

Заявниця вказує, що інших спадкоємців, які прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_2 немає, а встановлення факту постійного проживання заявниці із спадкодавцем на час відкриття спадщини не пов`язане з вирішенням спору про право, проте породжує для неї юридичні наслідки у виді права на прийняття спадщини разом з тим, вказаний факт можливо встановити лише у судовому порядку, що стало підставою звернення до суду із цією заявою.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2026 заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами окремого провадження. Призначено судове засідання по суті.

Заявник у поданій заяві просить суд проводити розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Заінтересована особа, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету учасника справи, у судове засідання явку свого представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до суду від Малинської міської ради не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Так, пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 22.05.2007 виконкомом Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області, актовий запис № 17.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №114982 від 09.08.2005, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1962, розташована на території Любовицької сільської ради, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 (змінила прізвище з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі актового запису про шлюб), ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 08.05.2007 та серії НОМЕР_3 від 20.09.1989.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Малинської міської ради від 17.08.2026 № 176, ОСОБА_1 дійсно на момент смерті свого брата ОСОБА_2 проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , та вони разом вели спільне домашнє господарство. Після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 прийняла речі покійного, доглядала за будинком та зробила капітальний ремонт будинку, обробляла присадибну ділянку.

Постановою державного нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори Л. Ходаківської від 03.09.2024 №02-14/580 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що згідно з ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України ОСОБА_1 пропустила передбачений законодавством шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини та постійно не проживала разом із спадкодавцем.

Із матеріалів справи вбачається, що метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем, який є її рідним братом, є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна. Отже такий факт породжує юридичні наслідки, проте чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

При цьому, місце реєстрації заявниці відмінне від місця проживання спадкодавця.

Разом з тим, довідкою виконавчого комітету Малинської міської ради від 17.08.2026 №176 підтверджується проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно з п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин.

Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення таких фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для його підтвердження.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч. 1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом.

На день своєї смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не була зареєстрована за вказаною адресою. Проте, станом на час смерті ОСОБА_2 та відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , та вела з ОСОБА_2 спільне домашнє господарство.

Факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 повністю підтверджується зібраними у справі належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів.

Судом встановлено, що заявниці необхідно встановити факт постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем (її рідним братом) на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину за законом, отже встановлення факту її проживання разом з ОСОБА_2 за адресою вказаного вище домоволодіння на момент смерті спдкодавця породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

Заявниця позбавлена можливості оформити спадщину у позасудовому порядку. Встановлення даного факту прав та інтересів третіх осіб не порушує та не пов`язано з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малинська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко