Решение № 140994762, 28.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11125/26

Провадження № 2/127/3292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 19.09.2025-100002455 від 19 вересня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 19.09.2025-100002455, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн зі строком кредитування 168 днів, кінцевою датою повернення кредиту 05 березня 2026 року.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі, а його прийняття відповідачем підтверджується використанням одноразового ідентифікатора E171 19 вересня 2025 року о 19 год 14 хв.

За твердженням позивача, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредит у встановлені договором строки не повернув, проценти та інші передбачені договором платежі не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 31 березня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 28 240 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 600 грн комісії; 8 000 грн нарахування, заявлені позивачем як проценти відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. Витрати на професійну правничу допомогу позивач просив розподілити після подання відповідних доказів у передбачений законом строк.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору має наслідки, визначені законом.

Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається вчиненим у письмовій формі у випадках та порядку, передбачених законом.

Правові засади укладення електронних договорів також визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, статтями 11, 12 цього Закону врегульовано порядок укладення електронного договору та підписання електронного правочину.

З наданих матеріалів убачається, що сторони погодили укладення договору про надання споживчого кредиту № 19.09.2025-100002455 від 19 вересня 2025 року, за умовами якого відповідач мав повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування нею.

Водночас сам факт укладення договору не звільняє позивача від обов`язку довести надання відповідачу кредитних коштів, розмір неповернутого основного боргу та правильність розрахунку заявленої заборгованості.

Оцінивши подані докази, суд виходить із того, що вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 8 000 грн підлягає задоволенню за умови підтвердження матеріалами справи фактичного перерахування відповідачу зазначених коштів і відсутності доказів їх повернення.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до умов договору сторони погодили сплату процентів за користування кредитом за визначеними договором ставками протягом строку кредитування. Згідно з розрахунком позивача заборгованість за такими процентами становить 10 640 грн.

У разі підтвердження умовами договору погоджених процентних ставок, періоду нарахування та правильності розрахунку суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 10 640 грн процентів за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

При цьому суд розмежовує проценти за користування кредитом, які є платою за користування наданими грошовими коштами, та нарахування, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання. Сам факт наявності заборгованості не є достатньою підставою для стягнення будь-яких додаткових платежів, якщо їх правова природа та відповідність вимогам законодавства не підтверджені.

Щодо вимог про стягнення комісій суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 600 грн комісій, які складаються з комісії за видачу кредиту в розмірі 400 грн та комісій за обслуговування кредиту в загальному розмірі 1 200 грн.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надавати споживачеві передбачену законом інформацію щодо кредиту та виконувати інші обов`язки, встановлені законодавством.

Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають визначення у договорі про споживчий кредит умов кредитування, зокрема платежів, які споживач повинен сплатити кредитодавцю за користування кредитом та за супутні послуги, якщо такі послуги передбачені договором і відповідають вимогам законодавства.

Саме по собі включення до тексту договору умови про сплату комісії не свідчить про безумовну правомірність її стягнення. Суд повинен установити правову природу відповідного платежу, зміст послуги, за яку його встановлено, та відповідність такої умови імперативним приписам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Як убачається з умов договору, комісія за видачу кредиту визначена у фіксованому розмірі 400 грн. Однак сама видача кредиту є виконанням кредитодавцем основного обов`язку за кредитним договором. Позивач має довести, що сплата зазначеної комісії передбачена за окрему правомірну послугу, а не за виконання власного договірного обов`язку кредитодавця.

Крім того, позивач заявляє до стягнення 1 200 грн комісій за обслуговування кредиту. За змістом наведених у договорі умов до такого обслуговування віднесено, зокрема, інформаційний супровід, надання відомостей про платежі, доступ до особистого кабінету, відновлення пароля та консультації.

Разом із тим позивач не звільняється від обов`язку довести, що відповідні платежі стосуються окремих послуг, які фактично надаються споживачеві, мають самостійну споживчу цінність та не є оплатою дій, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати в межах звичайного супроводження кредитного договору.

Надання позичальнику інформації про стан заборгованості, строки платежів та порядок виконання договору саме по собі не підтверджує правомірності встановлення окремої комісії за обслуговування кредиту.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами правових підстав для стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту та комісій за обслуговування кредиту в загальному розмірі 1 600 грн. У цій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 8 000 грн нарахувань, заявлених позивачем відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правова природа нарахувань за статтею 625 ЦК України відрізняється від процентів, які є платою за правомірне користування кредитом. У разі заявлення таких вимог суд повинен установити правову підставу нарахування, період прострочення, базу нарахування, погоджений сторонами розмір відповідних процентів, якщо на нього посилається кредитор, а також дотримання спеціальних законодавчих обмежень.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума нарахувань, віднесених ним до статті 625 ЦК України, обчислювалася з використанням договірної умови про ставку 170 000 відсотків річних та обмеження нарахування сумою 120 грн на день, а загальний розмір таких нарахувань визначено в сумі 8 000 грн.

Однак відображення зазначеної суми в розрахунку заборгованості не є достатнім доказом її правомірності. Позивач повинен довести відповідність способу нарахування умовам договору та імперативним приписам законодавства, що регулюють відповідальність за прострочення грошових зобов`язань за договором споживчого кредиту.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальні правила щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитом або позикою протягом установленого цим пунктом періоду дії воєнного стану та впродовж тридцяти днів після дня його припинення або скасування. У цей період позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Договір, на який посилається позивач, укладено 19 вересня 2025 року. Отже, при оцінці заявлених нарахувань суд повинен урахувати зазначене законодавче обмеження та правову природу платежу, який позивач просить стягнути.

Саме по собі зазначення в договорі іншого розміру процентів не усуває необхідності перевірки допустимості їх стягнення з урахуванням спеціальних положень законодавства. Позивач не може обґрунтувати стягнення суми лише посиланням на договірну умову, якщо її застосування суперечить імперативним приписам закону.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 8 000 грн нарахувань, заявлених як проценти за статтею 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

З огляду на викладене суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 8 000 грн основної суми кредиту та 10 640 грн процентів за користування кредитом, усього 18 640 грн. У задоволенні вимог про стягнення 1 600 грн комісій та 8 000 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума позовних вимог становить 28 240 грн, задоволена сума 18 640 грн. Частка задоволених позовних вимог становить 65,9972 відсотка.

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. За умови підтвердження його фактичної сплати та понесення позивачем судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 757 грн 44 коп. (2 662,40 грн ? 18 640 грн ? 28 240 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що їх розподіл здійснюється відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України з урахуванням доказів фактичного понесення таких витрат, їх розміру, співмірності та заявленого стороною клопотання. Якщо до закінчення розгляду справи сторона зробила відповідну заяву та подала докази в строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, питання про такі витрати може бути вирішено додатковим рішенням суду.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 273, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 526, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 625 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 19.09.2025-100002455 від 19 вересня 2025 року в загальному розмірі 18 640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок, з яких 8 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя