Решение № 140994656, 28.10.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1010/26

Провадження № 2/145/1021/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

прокурора Вітковської Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що вивченням своєчасності та повноти надходження до бюджету Вороновицької територіальної громади коштів пайової участі на території Вінницького району Вінницької області встановлено, що згідно інформації розміщеної на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва «e-construction.gov.ua» за посиланням: https://e construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2392834696129021237/optype=100 (далі по тексту - Портал ЄДЕССБ), Департаментом Державної архітектурнобудівельної інспекції у Вінницькій області 07.09.2020 року за реєстраційним номером ВН051200907182 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт: «Реконструкція житлового будинку з добудовою нежитлових приміщень комерційного призначення», за адресою: АДРЕСА_1 , код ДК 018-2000: 1230.9 «Будівлі торговельні інші», клас наслідків «СС1». Замовником будівництва є відповідач ОСОБА_1 . Будівництво здійснене на земельній ділянці з кадастровим номером земельної ділянки 0520655300:02:005:0289 площею 0,076 га, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебувала у приватній власності відповідача на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №891, посвідченого приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л.С. 01.07.2020 року. У подальшому, відповідачем на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта ВН101210428792, зареєстрованої на Порталі ЄДЕССБ від 28.04.2021 року, було введено в експлуатацію вищевказаний об`єкт, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Вказаний об`єкт будівництва відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд має код ДК 018-2000: 1230.9 «Будівлі торгівельні інші»; дата початку будівництва 06.09.2020 року; дата завершення будівництва 23.04.2021 року; строк введення об`єкта в експлуатацію 27.04.2021 року; кошторисна вартість будівництва об`єкта 1 500 грн. Згідно техніко-економічних показників об`єкту забудови по результатах його технічної інвентаризації (які міститься на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням https://e construction.gov.ua/document_detail_tep/doc_id=478568521780324307) його загальна площа складає 579,9 кв.м., у т.ч. житлова площа приміщень 15,6 кв.м., будівля має 2 поверхи. Разом з тим, у декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ВН101210428792 відповідач у графі «Пайова участь» зазначив, що звільнений від сплати коштів пайової участі відповідно до п.13 розділу І Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», що не відповідає дійсності. Так, Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038 VI (далі Закон № 3038-VI). До 01.01.2020 року пайова участь регулювалась ст.40 Закону № 3038-VI: порядок її залучення, розрахунку та використання визначали органи місцевого самоврядування (ч.1 ст.40), а замовник був зобов`язаний брати участь у розвитку інфраструктури (ч. 2 ст. 40) шляхом сплати коштів до місцевого бюджету до введення об`єкта в експлуатацію (ч. 3 ст. 40). Розмір пайової участі визначався договором з урахуванням вартості будівництва (ч. 5 ст. 40), розрахунок здійснювався протягом 10 робочих днів (ч. 8 ст. 40), а договір укладався не пізніше 15 робочих днів з дня звернення (ч. 9 ст. 40). Істотними умовами договору були розмір, строки сплати та відповідальність сторін; кошти сплачувались до введення об`єкта в експлуатацію та використовувались виключно для розвитку інфраструктури (ч. 10 ст. 40). Відомості про договір і його виконання зазначались у документах про готовність об`єкта до експлуатації (ч. 11 ст. 40).

У подальшому, з 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон № 132 ІХ), якими з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону № 3038-VI, щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. За змістом Закону № 132-IX та його прикінцевих і перехідних положень, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, залишились договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ). Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений вищевказаним Законом, яким керувалися органи місцевого самоврядування при визначені пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Відповідно до п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Відповідно до листа Вороновицької селищної ради №193/05.1-14/26 від 25.03.2026 року, рішення про затвердження порядку (положення) залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту селищною радою не приймались.У діючому законодавстві відсутня заборона на укладення договорів пайової участі у 2020 році для визначення своїх взаєморозрахунків, але такі договори мають відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Однак такого договору відповідачем не було укладено. Таким чином оскільки, відповідачем договір про пайову участь з Вороновицькою селищною радою Вінницького району Вінницької області не укладено, а будівництво об`єкту розпочато у вересні 2020 року у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів після 06.09.2020 року звернутися до органу місцевого самоврядування (Вороновицької селищної ради) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єктів та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити його в строк до моменту прийняття такого об`єкта в експлуатацію, тобто до 27.04.2021 року. Проте, відповідач цього не зроблено не зробив. Водночас ОСОБА_1 зазначив в дозвільних документах декларації № ВН101210428792 від 28.04.2021 року в графі «Пайова участь» як підставу звільнення від сплати пайової участі п.13 розділу І Закону. Однак кодом об`єкта, за яким здійснювалося вказане вище будівництво, є 1230.9 «Будівлі торговельні інші», який не входить до переліку об`єктів, у разі будівництва яких пайова участь, не сплачується. Вказане свідчить про порушення відповідачем ОСОБА_1 встановленого обов`язку щодо сплати грошових коштів пайової участі і він умисно ухилявся від виконання свого обов`язку щодо звернення із заявою з відповідними документами та сплати відповідної суми коштів до місцевого бюджету.

За розрахунком позивача сума коштів, безпідставно збережених відповідачем у вигляді пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв`язку із прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відповідно до декларації про готовність від 28.04.2021 № ВН051200907182, що мала бути сплачена замовником будівництва до введення його в експлуатацію на користь територіальної громади селища Вороновиця (до місцевого бюджету), становить 60 000 грн. Крім цього, позивачем розрахована сума збитків від інфляції боргу в розмірі 47 227,74 грн. та сума за користування коштами за процентною ставкою в розмірі трьох відсотків річних - 9 236,71 грн.

З урахуванням наведеного, просить суд стягнути з відповідача на користь Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на суму 116 464, 45 грн., у тому числі: 60 000 грн. за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», 47 227,74 грн. - інфляційні втрати (індекс інфляції) та 9 236, 71 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами та стягнути на користь Вінницької обласної прокуратури суму сплаченого судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

При розгляді справи в суді прокурор Вітковська Л.Ф. повністю підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник позивача Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області на розгляд справи до суду не з`явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи в їх відсутність.

Суд, заслухавши прокурора та дослідивши письмові докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до інформації розміщеної на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва «e-construction.gov.ua» за посиланням: https://e construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2392834696129021237/optype=100 Департаментом Державної архітектурнобудівельної інспекції у Вінницькій області 07.09.2020 року за реєстраційним номером ВН051200907182 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт: «Реконструкція житлового будинку з добудовою нежитлових приміщень комерційного призначення» за адресою: АДРЕСА_1 , код ДК 018-2000: 1230.9 «Будівлі торговельні інші», клас наслідків «СС1». Замовником будівництва є ОСОБА_1 . Будівництво здійснене на земельній ділянці з кадастровим номером земельної ділянки 0520655300:02:005:0289 площею 0,076 га, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебувала у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 891 від 01.07.2020.

Згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта ВН101210428792, зареєстрованої на Порталі ЄДЕССБ від 28.04.2021 року ОСОБА_1 введено в експлуатацію вищевказаний об`єкт, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Вказаний об`єкт будівництва відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд має код ДК 018-2000: 1230.9 «Будівлі торгівельні інші»; дата початку будівництва 06.09.2020; дата завершення будівництва 23.04.2021 грн.; строк введення об`єкта в експлуатацію 27.04.2021 грн.; кошторисна вартість будівництва об`єкта 1 500 грн.

Як вбачається з техніко - економічних показників об`єкту забудови по результатах його технічної інвентаризації (які міститься на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням https://e construction.gov.ua/document_detail_tep/doc_id=478568521780324307 ) його загальна площа складає 579,9 кв.м., у тому числі, житлова площа приміщень 15,6 кв.м., будівля має 2 поверхи.

Водночас як свідчить декларація про готовність до експлуатації об`єкта № ВН101210428792 у графі «Пайова участь» зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати коштів пайової участі відповідно до п.13 розділу І Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038 VI (далі Закон № 3038-VI).

До 01.01.2020 року пайова участь регулювалась ст.40 Закону № 3038-VI, згідно якого порядок її залучення, розрахунку та використання визначали органи місцевого самоврядування, а замовник був зобов`язаний брати участь у розвитку інфраструктури шляхом сплати коштів до місцевого бюджету до введення об`єкта в експлуатацію. Розмір пайової участі визначався договором з урахуванням вартості будівництва, розрахунок здійснювався протягом 10 робочих днів, а договір укладався не пізніше 15 робочих днів з дня звернення. Істотними умовами договору були розмір, строки сплати та відповідальність сторін; кошти сплачувались до введення об`єкта в експлуатацію та використовувались виключно для розвитку інфраструктури. Відомості про договір і його виконання зазначались у документах про готовність об`єкта до експлуатації.

З 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX (далі Закон № 132 ІХ), якими з 01.01.2020 року виключено ст. 40 щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону № 132-IX та його прикінцевих і перехідних положень, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Водночас дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання залишились договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року. Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений вищевказаним Законом, яким керувалися органи місцевого самоврядування при визначені пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Відповідно до п.2 Розділ у II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Аналіз наведених норм свідчить, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а замовник будівництва, не уклавши відповідний договір пайової участі до 01.01.2020 року, не звільняється від обов`язку щодо сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте розміри такої пайової участі та порядок сплати змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 року.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020 року не передбачено договору як способу прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Поряд з тим, у діючому законодавстві відсутня заборона на укладення договорів пайової участі у 2020 році (принцип свободи договору) для визначення своїх взаєморозрахунків, але такі договори мають відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 року у справі № 910/21307/21 роз`яснив, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені; об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Враховуючи вимоги пп. 3 та 4 абз.2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз наведених свідчить про те, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає, зокрема, для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Тобто норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак, які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацем 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених п.п.2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року роках.

Аналогічні правові висновки Верховним Судом відображено у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 16.10.2023 у справі № 140/5484/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.

Оскільки, відповідачем ОСОБА_1 договір про пайову участь з Вороновицькою селищною радою Вінницького району Вінницької області не укладено, а будівництво об`єкту розпочато у вересні 2020 року (що підтверджується відомостями з Порталу ЄДЕССБ), то у нього виник обов`язок упродовж 10 днів після 06.09.2020 року звернутися до органу місцевого самоврядування (Вороновицької селищної ради) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єктів та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити його в строк до моменту прийняття такого об`єкта в експлуатацію, тобто до 27.04.2021 року на підставі абз.2 п.2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ.

Однак відповідачем цього зроблено не було, так само він не звернувся із відповідною заявою та документами до органу місцевого самоврядування і до 31.12.2020 року, тобто протягом часу дії положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Разом з тим, ОСОБА_1 в порушенням вимог Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, зазначив в дозвільних документах декларації № ВН101210428792 від 28.04.2021 року в графі «Пайова участь» як підставу звільнення від сплати пайової участі п.13 розділу І вказаного Закону.

Проте, код об`єкта, за яким здійснювалося вказане вище будівництво, є 1230.9 «Будівлі торговельні інші», який не входить до переліку об`єктів, у разі будівництва яких пайова участь, не сплачується.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 будучи зобов`язаним з 07.09.2020 року виконати вимоги п.п. 3,4 абз.2 п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX та звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва, до якої додати документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкту та сплатити кошти пайової участі до місцевого бюджету не виконав покладених на нього законом зобов`язань.

Під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення ст. 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) законодавцем було встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом- для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Законодавець у наведених вище правових нормах Закону № 132-IX диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів. Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.

Таким чином, саме фактор будівництва нежитлових будівель та споруд, яким відповідно до ДКБС присвоєно код 1230.9 Будівлі торгівельні інші, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участ і, зокрема для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Відповідно до листа Вороновицької селищної ради №193/05.1 14/26 від 25.03.2026, замовник із відповідною заявою та документами щодо реконструкції житлового будинку з добудовою нежитлових приміщень комерційного призначення по АДРЕСА_1 з метою визначення розміру пайової участі щодо об`єкта упродовж 2020 року до селищної ради не звертався.

Вказане свідчить про порушення відповідачем встановленого обов`язку щодо сплати грошових коштів пайової участі.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 року у справі № 916/2709/22 дійшов висновку про те, що ненадання замовником будівництва документів, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів (відомостей, що містяться у декларації готовності до експлуатації об`єкта) із доведенням обґрунтованості їх розрахунку під час розгляду справи судом.

Відповідно до п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету пайову участь у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

З урахуванням відсутності ініціативи позивача (Вороновицької селищної ради) у здійсненні розрахунку розміру пайової участі), яку мав би сплатити відповідач, окружною прокуратурою такий розрахунок здійснено самостійно з урахуванням положень п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та визначено суму пайової участі, яку відповідач мав би сплатити до місцевого бюджету Вороновицької селищної ради.

Як свідчить наданий суду розрахунок загальна сума розміру пайової участі, яку необхідно було сплатити відповідачу ОСОБА_1 складає 60 000 грн. Наданий суду розрахунок відповідає вимогам Закону, не спростований відповідачем, тому приймається судом та оцінюється відповідно до вимог ЦПК України.

Врахувавши наведені вище обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області вищевказаної суми.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення та обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9544/19).

Передбачене наведеними вище нормами законодавства зобов`язання відповідача ОСОБА_1 як замовника об`єкта будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) виникло із початку здійснення будівельних робіт, тобто із 06.09.2020 року і підлягало виконанню до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто 28.04.2021 року відповідно.

На підставі наведених норм позивачем розраховано суму збитків від інфляції боргу в розмірі 47 227,74 грн. та суму за користування коштами за процентною ставкою трьох відсотків річних в розмірі 9 236,71 грн.

Суд погоджується із наданими розрахунками, відповідачем такі не спростовані.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Вороновицької селищної ради 47 227,74 грн. втрат від інфляції та 9 236,71 грн. - три проценти річних від простроченої суми основного зобов`язання.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності. 4.2. Першим із вказаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави. У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини вказаного рішення). Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21. При цьому поняття «державний інтерес», в основі якого, як правило, знаходяться суспільні (публічні) інтереси, у сталій практиці Верховного Суду є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються однозначній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення з позовом, апеляційною або касаційною скаргою; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень суб`єкта владних повноважень там, де це дійсно потрібно (питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникненню техногенних катастроф тощо). Отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Також у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд України, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України, наголосив на тому, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним із проявів верховенства права, як підкреслюється у пп. 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою відображена в Конституції України. Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні). Згідно зі статтею 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України). Бюджетна система України згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 41 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів. Несплата до бюджету коштів пайової участі позбавляє Український народ загалом та конкретну територіальну громаду (ст. 142 Конституції України) правомочностей власника надходжень до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому. В цьому контексті в сфері бюджетних правовідносин важливу роль відіграє принцип цільового використання бюджетних коштів в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 19, 67 Конституції України). Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази; Фактично звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування. У даному випадку інтереси держави полягають у забезпеченні надходжень до місцевого бюджету територіальної громади, зокрема шляхом сплати замовником будівництва пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що має публічно-правовий характер та безпосередньо впливає на реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування, виключність також полягає в тому, що її несплата завдає шкоди публічним фінансовим інтересам, а не лише майновому інтересу органу. Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у поверненні бюджетних коштів до територіальної громади. Крім того, порушення у діях Відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території Липовецької міської ради. 4.3. Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень або відсутність такого суб`єкта. Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, зокрема, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. На території Вороновицької селищної територіальної громади таким органом є Вороновицька селищна рада. За змістом ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Одним із основних принципів, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Підпунктом 5 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Таким чином, нормами ст. ст. 7, 13, 142 та 143 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави. Відтак, правовідносини, що є предметом даного спору, пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі, доходи місцевих бюджетів. Під правом комунальної власності розуміють право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вороновицька селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до п.п. 5 п. а) ч. ст. 28 вказаного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо. За змістом підпункту 3 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва. У спірних правовідносинах щодо стягнення із Відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, Вороновицька селищна рада виступає як сторона позадоговірного зобов`язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються кошти пайової участі. З огляду на викладене, у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через їх порушення, що полягає у неналежному виконанні Відповідачем обов`язку зі сплати коштів пайової участі та зумовлює ненадходження цих коштів, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України є складовою частиною місцевого бюджету, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури, чим порушуються економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту, а також через нездійснення міською радою у порушення ст. 145 Конституції України, визначених ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо звернення до суду на захист інтересів територіальної громади для забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Разом з тим, виключним випадком є те, що будучи належним суб`єктом владних повноважень, уповноваженим законом на стягнення відповідних коштів та звернення до суду з цього приводу, не здійснив належного та ефективного захисту порушених інтересів територіальної громади. Так, прокурором попередньо було спрямовано лист з вимогою вжити передбачених законом заходів щодо стягнення із забудовника належної до сплати суми пайової участі. Зокрема, листом від 23.10.2025 № 54/1-3416вих-25 Немирівська окружна прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Вороновицьку селищну раду про існування означених порушень інтересів держави. Листами відділу містобудування та архітектури Вороновицької селищної ради № 84 від 12.12.2025 та Вороновицької селищної ради №153/05.1-14/26 від 05.03.2026 надано інформацію, що рада вживає заходи стосовно вирішення питання щодо сплати пайової участі, однак не вказано в чому саме ці заходи полягають. В подальшому Немирівська окружна прокуратура, листом від 18.03.2026 №54-957вих-26 вдруге поінформувала селищну раду про існування, означених порушень інтересів держави та необхідність вжиття заходів щодо їх захисту. Листом № 193/05.1-14/26 від 25.03.2026 Вороновицька селищна рада повідомила про не проведення селищною радою претензійної роботи щодо здійснення розрахунку величини пайової участі по наведеному в позові об`єкту будівництва. Водночас, радою надано копію листа відділу містобудування та архітектури Вороновицької селищної ради №5 від 15.01.2026, адресовану ОСОБА_1 , з пропозицією добровільно сплатити суму пайової участі у зв`язку із будівництвом вказаного об`єкта. Таким чином, попри наявність правових підстав для звернення до суду, орган місцевого самоврядування протягом тривалого часу не подав позовної заяви, обмежившись лише формальним листуванням та не надавши жодних доказів реального судового захисту бюджетних інтересів територіальної громади. Така поведінка свідчить про виключний випадок неналежного здійснення захисту з боку органу місцевого самоврядування, оскільки пасивне очікування самостійного звернення Відповідача щодо сплати пайової участі не є ефективним способом захисту, здатним забезпечити реальне надходження коштів до бюджету та вказує на те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту інтересів територіальної громади.

З огляду на вказане, у ході листування з Вороновицькою селищною радою, яке здійснювалося на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави та надано достатній строк для вжиття ефективних заходів з їх захисту. Відсутність відповідного реагування з боку Вороновицької селищної ради на вказане порушення свідчить про те, що захист порушених інтересів держави не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Крім того, подальше зволікання із судовим захистом створює реальну загрозу втрати бюджетних коштів, у тому числі у зв`язку зі спливом строків позовної давності та можливим ускладненням виконання судового рішення в майбутньому, що суперечить публічним інтересам територіальної громади і є виключним випадком порушень інтересів держави, в якому прокурор в межах наданих повноважень може пропорційним способом забезпечити відновлення порушеного інтересу держави. За таких обставин звернення прокурора до суду з даним позовом є єдиним ефективним способом захисту порушених інтересів держави, а участь прокурора у справі має субсидіарний характер і не підміняє повноважень органу місцевого самоврядування, а спрямована на усунення наслідків його бездіяльності. Отже, наявність порушення інтересів держави, надання прокурором Вороновицькій селищній раді розумного строку на захист таких інтересів та невжиття нею відповідних заходів зумовлюють необхідність захисту порушених інтересів держави прокурором відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, у даній справі наявна сукупність обставин, що свідчить про виключність випадку, яка обґрунтовує право прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради. Крім того, винятковість звернення прокурора до суду у справах про стягнення пайової участі зумовлена публічно-правовою природою відповідних правовідносин та особливим значенням таких платежів для формування і виконання бюджету територіальної громади. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту селища Вороновиця є обов`язковим публічним внеском, покликаним компенсувати навантаження, яке забудова створює для інженерної, соціальної та транспортної інфраструктури громади. Її правова природа полягає у відновленні балансу між приватним інтересом забудовника та публічним інтересом територіальної громади.

Виключність таких правовідносин полягає у тому, що платіж має цільовий характер і призначений для фінансування об`єктів загального користування; інтерес територіальної громади є колективним та неперсоніфікованим; орган місцевого самоврядування є єдиним розпорядником відповідних коштів, але водночас виступає стороною позадоговірних відносин із забудовником, що об`єктивно створює ризик бездіяльності або формального підходу до захисту інтересів громади. Несплата або несвоєчасна сплата пайової участі прямо призводить до недоотримання доходів місцевого бюджету; неможливості фінансування об`єктів соціальної та інженерної інфраструктури; покладення фактичних витрат на розвиток території на мешканців громади. Пайова участь має публічно-правову природу та є обов`язковим платежем, що виникає безпосередньо з закону, а не з волевиявлення забудовника. Відтак жоден забудовник не наділений правом самостійно визначати наявність або відсутність такого обов`язку, а тим більше у односторонньо декларувати власне звільнення від нього. Незважаючи на це, відповідач протиправно зазначив про нібито звільнення від обов`язку сплачувати пайову участь, що нічим не підтверджується.

Також, дана справа має виняткове значення, оскільки, за наявності протягом довготривалого періоду факту бездіяльності компетентного органу (Вороновицької селищної ради) законність у спірних відносинах щодо стягнення коштів пайової участі може бути поновлено тільки за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень, визначених ст. 131? Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому звернення до суду з даним позовом сприятиме ефективній реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави з огляду на виключність такого випадку, що є однією з ознак правової держави. Подання прокуратурою позовної зави, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662, 40 грн.

Керуючись ст.131-1 Конституції України, ст.ст.11,625,1212 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.06.2002, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. Козацький шлях, 60 селище Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252, код ЄДРПОУ: 04326069; отримувач ГУК у Вінницькій області/селище Вороновиця/24170000, код отримувача 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA538999980314151921000002788) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у загальній сумі суму 116 464 (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 45 копійок, у тому числі: 60 000 (шістдесят тисяч) гривень за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», 47 227 (сорок сім тисяч двісті двадцять сім) гривень 74 копійки інфляційні втрати (індекс інфляції) та 9 236 (дев`ять тисяч двісті тридцять шість) гривень 71 копійка - три відсотки річних за користування грошовими коштами.

Стягнути із ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.06.2002, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, рахунок НОМЕР_3 , МФО 820172) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.