Решение № 140993897, 28.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3067/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ЄДРПОУ: 42206328),

до: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (Україна, 61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61, ЄДРПОУ: 07923280)

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, про заборгованості за спожиту електричну енергію за період із березня 2026 по квітень 2026 у сумі 41 217,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 25 від 28.01.2026, в частині повного та своєчасного розрахунку за електричну енергію.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026, справа № 922/3067/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

01.09.2026, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3067/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Клопотання, в порядку частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України від відповідача не надходило.

11.09.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 22463).

У своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на відсутність у нього вини у виникненні заборгованості за березень та квітень 2026 року за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 25 від 28.01.2026, обґрунтовуючи несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати, дефіцитом бюджетних коштів у межах відповідного бюджетного періоду.

Також відповідач стверджує, що позивачем у позові не наведено належного правового обґрунтування та не надано документальних доказів, які б свідчили про наявність умислу відповідача на невиконання договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати рахунків за спожиту електричну енергію.

14.09.2026, через систему «Електронний Суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22527).

Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що положення статей 549, 625 Цивільного кодексу України не передбачають безумовного звільнення бюджетних установ, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

На думку позивача, недостатність або несвоєчасне надходження бюджетних коштів не припиняє обов`язку відповідача належним чином виконувати договірні зобов`язання та саме по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків оплати спожитої електричної енергії.

15.09.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 22463 від 11.09.2026) та відповідь на відзив (вх. № 22527 від 14.09.2026).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Таким чином правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишається АТ Харківобленерго, яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»: zbutenergo.kharkov.ua.

28.01.2026 між Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» (далі за текстом Постачальник/Позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова (далі за текстом Споживач/Відповідач) підписано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 25 від 28.01.2026 (далі за текстом Договір) на умовах Комерційної пропозиції №11/26 для споживачів, що підлягають під дію Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (зі змінами) та купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною.

Крім того, матеріали справи містять підписану відповідачем заяву-приєднання до умов договору, у якій визначено дату початку постачання електричної енергії 01.01.2026, а також зазначено, що оператором системи розподілу, з яким споживачем укладено відповідний договір про розподіл електричної енергії, є Акціонерне товариство «Харківобленерго».

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач зобов`язався продати електричну енергію (код за ДК 021:2015 09310000-5-електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплатити позивачу вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору ціна договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 1 728 000,00 грн, у тому числі ПДВ 288 000,00 грн, в тому числі за рахунок: - бюджетних коштів - 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 33 333,33 грн.; - відшкодування від суб`єктів господарювання та мешканців гуртожитків 1 528 000,00 грн, в тому числі ПДВ 254 666,67 грн. Джерело фінансування - бюджетні кошти, відшкодування від суб`єктів господарювання та мешканців гуртожитків.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору ціна 1 кВт*год електричної енергії та її складові зазначаються у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.

За умовами пунктів 5.8, 5.9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Пунктом 5.10 договору передбачено, що оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання відповідачем цього рахунка, терміни видачі якого зазначені у комерційній пропозиції.

Так, умовами пунктом 3 Комерційної пропозиції № 11/26 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється відповідачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка відповідачу позивачем, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується відповідачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання відповідачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Відповідно до пункту 6.2 договору, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 11/26, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії надається відповідачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем. Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача. В разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.

Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції № 11/26 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформленням між сторонами акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з згідно з даними адміністратора комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, на останній день розрахункового періоду відповідача.

Відповідно до пункту 11 Комерційної пропозиції № 11/26, сторонами встановлено, що договір укладається на термін з 01.01.2026 по 30.04.2026, а дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2026 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що строк (термін) постачання електричної енергії до 30.04.2026, але у будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Невід`ємними частинами договору є Додаток № 1 - Інформація щодо об`єктів споживача, Додаток № 2 - Комерційна пропозиція, Додаток № 3 - Обсяги електричної енергії на 2026, та Додаток № 4 Додаткова угода про електронний обмін документами (документообіг) (за допомогою електронних адрес).

20.03.2026 між Постачальником та Споживачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода № 1). Даною угодою сторони домовились внести зміни до Договору, шляхом викладення в новій редакції пункту 5.1.1 розділу 5 договору за якими ціна договору, згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 1 728 000,00 грн. , у тому числі ПДВ 288 000,00 грн, в тому числі за рахунок: - бюджетних коштів 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ 83 333,33 грн; відшкодування від суб`єктів господарювання та мешканців гуртожитків 1 228 000,00 грн, в тому числі ПДВ 204 666,67 грн. Джерело фінансування - бюджетні кошти, відшкодування від суб`єктів господарювання та мешканців гуртожитків.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго, відповідачу проведено нарахування, та за результатами розрахункових періодів, сформовано наступні рахунки за електричну енергію:

за березень 2026 року відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 4585 кВт*год на суму разом з ПДВ 16 018,56 грн; рахунок № 9104357260319 за березень 2026 та акт прийому-передачі електричної енергії за березень 2026 надіслано Споживачу засобами поштового зв`язку 03.04.2026, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта». Строк оплати рахунку до 17.04.2026.

При цьому зі змісту рахунку № 9104357260319 за березень 2026 року вбачається, що вартість спожитої електричної енергії становить 19 807,20 грн. Водночас з урахуванням здійсненої відповідачем оплати у березні 2026 в розмірі 3 788,64 грн (11 строчка рахунку), сума до сплати за зазначеним рахунком становить 16 018,56 грн.

за квітень 2026 року відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 5833 кВт*год на суму разом з ПДВ 25 198,56 грн; рахунок № 9104357260419 квітень 2026 та акт прийому-передачі електричної енергії квітень 2026 року надіслано Споживачу засобами поштового зв`язку 05.05.2026, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта». Строк оплати рахунку до 19.05.2026.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію від 25.03.2026 № 18 на суму 10 000,00 грн із призначенням платежу "оплата за постачання електричної енергії за 23.03.2026, дог. № 25 від 28.01.2026".

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 30.03.2026 №583/2721, у якому відповідач повідомив позивача про сплату 20 000,00 грн за особовим рахунком № 2896 та просив зарахувати зазначені кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за період із січня по березень 2026 року. Крім того, у зазначеному листі відповідач повідомив позивача про сплату 10 000,00 грн, із проханням зарахувати ці кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за період із січня по березень 2026 року.

Як стверджує позивач у позові, відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 25 від 28.01.2026 не виконав. За розрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість за електричну енергію за період з березня по квітень 2026 в сумі 41 217,12 грн (16 018, 45 грн + 25 198,56 грн).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на відсутність своєї вини у порушенні грошового зобов`язання, зазначаючи, що несвоєчасна оплата була зумовлена дефіцитом бюджетного фінансування, а не умисним ухиленням від виконання договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за березень квітень 2026 по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 25 на умовах Комерційної пропозиції №11/26 для споживачів, що підлягають під дію Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (зі змінами) та купують електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (с).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

За результатами надання правової оцінки умовам договору, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір від 28.01.2026 № 25 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд також зазначає, що згідно з п. п. 4.12, 4.13 розділу IV «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

В той же час, інформацію щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" отримує від АТ "Харківобленерго", як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку та дані про якого містяться у заяві-приєднання. ПрАТ "Харківенергозбут" не має повноважень та не зобов`язано самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.

В свою чергу, ПрАТ "Харківенергозбут", як електропостачальник, використовуючи валідовані та сертифіковані дані про обсяг розподіленої споживачу електричної енергії, які отримав від оператора системи розподілу (АТ «Харківобленерго»), здійснює нарахування вартості електричної енергії, застосовуючи відповідний тариф, передбачений умовами договору тощо.

Отже, у разі не згоди з такими обсягами, відповідач має право звернутися з позовною заявою до оператора системи розподілу, з яким у нього укладено відповідний договір про розподіл електричної енергії, який не є предметом дослідження у цій справі.

Ані чинним законодавством України, ані умовами договору не передбачено права Постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії по споживачу, які передаються йому оператором системи розподілу, адміністратором комерційного обліку.

Як установлено судом, на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії за березень і квітень 2026 року позивач надав витяг із реєстру фактичних обсягів електричної енергії, отриманий від АТ «Харківобленерго» та сформований за період із березня по травень 2026 року (а. с. 58, том 1). Суд оцінює наведені в цьому витягу дані в частині, що стосується спірних розрахункових періодів, а саме за період з березня по квітень 2026.

Таким чином, суд рахує, що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію у березні та квітні 2026, проведено позивачем на підставі отриманих у відповідності до наведених вище вимог законодавства України, даних комерційного обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства «Харківобленерго», позивачем сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту (розподілену) електричну енергію за березень 2026 на суму 16 018,56 грн та за квітень 2026 на суму 25 198,56 грн. Судом також встановлено, що рахунки на оплату електричної енергії за період з березня по квітень 2026 та акти приймання-передавання електричної енергії за період з березня по квітень 2026 були відправлені на юридичну адресу відповідача, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (а. с. 55-58, том 1).

Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, а саме: з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов`язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої електричної енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 11/26.

В той же час, за змістом пункту 3 Комерційної пропозиції № 11/26 встановлено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується відповідачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, у рахунку № 9104357260319 за березень 2026, позивачем було враховано здійснену відповідачем оплату в розмірі 3 788,64 грн (строчка 11 відповідного рахунку), унаслідок чого сума заборгованості за зазначений розрахунковий період зменшилася з 19 807,20 грн до 16 018,56 грн.

Доказів того, що відповідач виконав в повному обсязі свої зобов`язання зі сплати відпущеної у березні та квітні 2026 електричної енергії на суму 16 018,56 та 25 198,56 відповідно, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об`ємом відпущеної цьому періоді електричної енергії, або з розміром нарахованої за цю послугу - грошових коштів.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування коштів, шо спричинило порушення строків оплати, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором.

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Більш того, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 41 217,12 грн.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (Україна, 61024, місто Харків, вулиця Сковороди Григорія, будинок 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, місто Харків, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328, п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ Ощадбанк НОМЕР_1 , МФО 351823) заборгованості у сумі 41 217,12 грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (Україна, 61024, місто Харків, вулиця Сковороди Григорія, будинок 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, місто Харків, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328, п/р НОМЕР_2 в ХОУ АТ Ощадбанк, МФО 351823) судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" жовтня 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко