Решение № 140993877, 20.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/284/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Беги В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех (47720, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Петриків, вул. Об`їзна, будинок 12, корпус 25, приміщення 33)

до відповідача Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 12)

про стягнення 41872,88 грн заборгованості.

За участі від:

позивача не з`явився

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

07.05.2026 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою від 06.05.2026 (вх. №320) до Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про стягнення 37068 грн основного боргу, 3510,04 грн інфляційних нарахувань, 1294,84 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №2024/11/19-1 від 19.11.2024, в частині оплати наданих відповідачу послуг.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві від 11.06.2026 (вх. №4548 від 11.06.2026) просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування цьому ним зазначено, що договір на який посилається позивач не був зареєстрований в управлінні Державної казначейської служби України. Тому, законних підстав для перерахування коштів у відповідача не було. Окрім цього договір та акти були підписані попереднім керівником, якого звільнили. Cаме ним не було проведено відповідної реєстрації договору. Враховуючи відсутність у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості вказаної в позовній заяві, позовні вимоги безпідставні.

У відповіді на відзив від 18.06.2026 (вх. №4795 від 19.06.2026) позивачем зазначено, що відсутність реєстрації договору в органах Казначейства не звільняє відповідача від виконання зобов`язань.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.

14.05.2026 ТОВ Вілагро Тех подано заяву від 14.05.2026 (вх. № 3728) з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 12.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/284/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2026.

Ухвалою суду від 11.06.2026: прийнято до розгляду відзив відповідача на позовну заяву б/н від 11.06.2026 (вх. №4548 від 11.06.2026); відкладено підготовче засідання на 16.07.2026.

16.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою: прийнято до розгляду відповідь позивача на відзив б/н від 18.06.2026 (вх. № 4795 від 19.06.2026); продовжено строк підготовчого провадження; відкладено підготовче засідання на 06.08.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та неможливістю проведення судового засідання 06.08.2026, ухвалою суду від 28.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено підготовче засідання на 17.09.2026.

Надалі, ухвалою суду від 17.09.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті на 20.10.2026.

Представники сторін не приймали участі в судовому засіданні 20.10.2026.

У ч.11 ст. 242 ГПК України зазначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення ухвали від 17.09.2026 в електронній формі до їх електронних кабінетів. Підтвердженням цьому є довідки про доставку 17.09.2026 о 14:56 електронних листів - ухвали від 17.09.2026 до електронних кабінетів сторін у справі в системі "Електронний суд".

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням наведеного, сторони вважаються такими, що 17.09.2026 отримали ухвалу від 17.09.2026.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, позивач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі його представника, подавши відповідні заяви від 10.06.2026 (вх. №4515 від 10.06.2026), від 20.10.2026 (вх. №8502 від 20.10.2026).

Разом з тим, від відповідача надійшла заява від 14.09.2026 (вх. №7230 від 14.09.2026) про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Частиною 3 статті 196 ГПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.11.2024 між Тернопільською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (надалі - замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех (надалі - виконавцем) укладено договір №2024/11/19-1 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язався протягом 2024 року надати послуги згідно предмета закупівлі «ДК 021:2015 - 77110000-4 Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (оренда вантажних транспортних засобів з водієм для перевезення зібраної сільськогосподарської продукції) (далі - послуги).

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 договору обсяг закупівлі транспортних послуг передбачає перевезення до місця зберігання продукції технічних сільськогосподарських культур (сої), зібраної на площі 157,00 га. Місце надання послуг - земельні ділянки, що належить на праві постійного користування ТДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН на території Хоростківської ОТГ.

Послуги надаються на підставі прийнятих до виконання заявок замовника узгоджених з виконавцем (п. 2.1 договору).

У п. 3.1 договору обумовлено, що учасник в складі пропозиції повинен надати гарантійний лист про застосування під час виконання послуги заходів із захисту довкілля. Виплата за надані послуги може проводитися протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця 100% вартості послуг після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, на підставі рахунку та акта, але не пізніше 31.12.2024.

Загальна сума договору становить 37068 грн, у тому числі 6178 грн ПДВ (п. 3.4 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного його виконання сторонами (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору всі зміни та доповнення до даного договору оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 9.5 договору додаткові договори та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

19.11.2024 між сторонами підписано додаток №1 до договору №2024/11/19-1 від 19.11.2024 - специфікацію (надалі - специфікація), згідно з якою вартість послуг з перевезення сільськогосподарської продукції 3089 т. км склала 37068 грн, у т. ч. 6178 грн ПДВ.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв вказані послуги трактором Джон Дір (JOHN DEERE) в кількості 3089 т. км, загальною вартістю 37068 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №28-н від 06.12.2024.

Зазначений акт підписано без зауважень (заперечень) сторонами договору та по справі, а також скріплено їх печатками.

З метою досудового врегулювання питання щодо оплати вартості наданих послуг, 16.02.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.02.2026, у якій просив останнього оплатити борг в сумі 37068 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Несплата відповідачем коштів в сумі 37068 грн по договору стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вказаних коштів в судовому порядку, а також нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У п. 3.1 договору сторонами обумовлено, що виплата за надані послуги може проводитися протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця 100% вартості послуг після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, на підставі рахунку та акта, але не пізніше 31.12.2024.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявна у матеріалах справи копія акту виконаних робіт №28-н від 06.12.2024 вказує на належне виконання позивачем умов договору та їх прийняття відповідачем.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, оплати вартості отриманих послуг у строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на дату звернення з позовом до суду 37068 грн.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 37068 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 1294,84 грн 3% річних та 3510,04 грн інфляційних нарахувань, обчислених на підставі ст. 625 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон". Згідно проведеного перерахунку, з урахуванням умов п. 3.1 договору, встановлено, що нарахування 1294,84 грн 3% річних та 3510,04 грн інфляційних нарахувань є правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а їх результати долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех підлягають до задоволення, шляхом стягнення з Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України 37068 грн боргу, 1294,84 грн - 3% річних та 3510,04 грн - інфляційних нарахувань.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо укладення (підписання) договору №2024/11/19-1 від 19.11.2024, прийняття наданих позивачем послуг за договором, шляхом підписання акта №28-н від 06.12.2024, та твердження про відсутність в бухгалтерському обліку спірної суми боргу через те, що попередній керівник не зареєстрував договір у Державній казначейській службі України, а отже і на відсутність обов`язку з його оплати, вказують на суперечливість поведінки відповідача.

Суд у справі №921/284/26 зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує доктрину заборони суперечливої поведінки, яка ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основу якої покладено принцип добросовісності, складовою якого є, зокрема, заборона суперечливої поведінки та заборона зловживання процесуальними правами. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв`язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також застосовував принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 виснувала, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного договору та прийняття наданих позивачем послуг, про що свідчать підписи посадових осіб та відтиски печаток на договорі та відповідному акті.

Довід відповідача про те, що попереднім керівництвом не проведено реєстрації договору та відповідного бюджетного зобов`язання в Державній казначейській службі України вказує на бездіяльність відповідача по виконанню його обов`язку щодо реєстрації договору, а отже і про його недобросовісність як учасника господарських відносин.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє наведені відповідачем у відзиві доводи.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення з даним позовом до суду в електронній формі, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн, однак з урахуванням визначеного законом понижуючого коефіцієнту 0,8, розмір судового збору мав складати суму 2662,40 грн.

З огляду на викладене, суд роз`яснює позивачу, що зайво сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн може бути повернений за клопотанням останнього.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 12, ідентифікаційний код 04766584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вілагро Тех (47720, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Петриків, вул. Об`їзна, будинок 12, корпус 25, приміщення 33, ідентифікаційний код 45311823) 37068 (тридцять сім тисяч шістдесят вісім) грн основного боргу, 3510 (три тисячі п`ятсот десять) грн 04 (чотири) коп. інфляційних нарахувань, 1294 (одну тисячу двісті дев`яносто чотири) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. 3 % річних, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 45311823.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський